ДЮСШ «ЕХО»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
дитячо-юнацька спортивна школа
Дитячо-юнацька спортивна школа «ЕХО» з футзалу
DUSH-EXO.jpg
50°01′28″ пн. ш. 36°12′47″ сх. д. / 50.02472222000000102° пн. ш. 36.21305556000000081° сх. д. / 50.02472222000000102; 36.21305556000000081Координати: 50°01′28″ пн. ш. 36°12′47″ сх. д. / 50.02472222000000102° пн. ш. 36.21305556000000081° сх. д. / 50.02472222000000102; 36.21305556000000081
Засновано 1997
Закрито 2010
Директор Василь Симонов
Учителі 5
Учні 240
Вартість навчання безплатно
Адреса Харків, вул. Мирна, 13
Мова українська

ДЮСШ «ЕХО» — колишня харківська дитячо-юнацька спортивна школа з футзалу, перша ДЮСШ з цього виду спорту в Україні. У 2010 році була закрита.

Історія[ред.ред. код]

Команда юнаків 1983—1984 р.н. «ЕХО» — переможець юнацького чемпіонату України, 2000 р.

Команда Харківського заводу електроапаратури «ЕХО» з першого сезону брала участь у чемпіонатах України з футзалу. Клуб не мав постійного фінансування і його постійно покидали провідні гравці. Через це постало питання підготовки кадрів.

Дитячо-юнацька спортивна школа «ЕХО» була утворена з ініціативи футбольного клубу «ЕХО» (президент - В. М. Симонов) і профспілкового комітету ДП «Харківського заводу електроапаратури» (голова - І.М. Панченко) за підтримки Харківської обласної ради спортивного товариства профспілок «Україна» (голова - А. А. Бондаренко). Школу було відкрито 3 лютого 1997 року. ДЮСШ «ЕХО» стала першою спеціалізованою спортивною школою з футзалу в Україні. Основними завданнями школи були підготовка резерву для ФК «ЕХО» і заохочення до активних занять фізкультурою дітей робітників ДП «ХЗЕА». ДЮСШ отримала назву «ЕХО», оскільки це торгова марка продукції, що вироблялася Харківським заводом електроапаратури.

З самого початку в школі працювало 9 тренерів. Щороку в школі проводився набір юнаків в декілька вікових груп: у 1997 році - 1981-1988 років народження і т.д.

В кожному сезоні команди ДЮСШ «ЕХО» перебували серед фаворитів дитячо-юнацьких чемпіонатів і змогли виграти велику кількість різноманітних нагород.

1 лютого 2001 року ДЮСШ «ЕХО» стала самостійною юридичною особою, а її засновниками були Харківська обласна рада СТП «Україна» і профспілковий комітет ДП «ХЗЕА».

14 серпня 2005 року в Харкові створюється українська дитячо-юнацька футзальна ліга, одним з ініціаторів створення якої стало керівництво ДЮСШ «ЕХО». Директор ДЮСШ Василь Симонов також став виконавчим директором УДЮФЛ.

У 2010 році керівники спортивного товариства «Україна» вирішили розформувати ДЮСШ. Відбувалася оптимізація з об’єднання трьох шкіл з різних видів спорту - футзалу, баскетболу і бадмінтону. 1 квітня 2010 року було оголошено про ліквідацію школи. Тренерський склад і учні були переведені в СДЮШОР з баскетболу і бадмінтону у вигляді відділення з футзалу. Через деякий час керівництво вирішило, що футзал не може бути присутнім в СДЮШОР, оскільки не є олімпійським видом спорту, тож групи дітей, що займалися футзалом перевели в ДЮСШ «Волна». Групи юнаків 1992 і 1993 р.н. були передані харківському «Локомотиву», а група 1994 р.н. — харківському «Моноліту». Останні випуски школи - це команди 1996 р.н. Сергія Устенка і 1997 р.н. Антона Стрільця. Перша команда виступає на Кубку ФК «Універ» під назвою «Чотири кімнати», а друга перейшла в структуру «Моноліту».

Школа «ЕХО» стала справжньою кузнею кадрів не тільки серед гравців, а й серед тренерів. В командах майстрів головними тренерами або тренерами працювали: Юрій Кобзар («Універ-Харків», «Енергія», «Єнакієвець»), Олександр Беспорочний («Олександр», «ЛТК»), Роман Павлов («Олександр»), Павло Пікалов («Універ-Харків», «Локомотив»), Андрій Зімонін («Олександр-НУВС»), Сергій Молчанов («Олександр»), Олександр Сірий («Локомотив-2»), Олександр Кузьменко («Локомотив-2»), Юрій Воложенко («ЕХО»). Також у школі працювали такі відомі тренери як Сергій Устенко, Валерій Мкртчян.

Досягнення[ред.ред. код]

  • Чемпіон України серед юнаків (9 (рекорд)): 1997 (1981—1982 р.н.), 2000 (1983—1984 р.н.), 2000 (1985 р.н.), 2001 (1984—1985 р.н.), 2001 (1988—1989 р.н.), 2002/2003 (1989 р.н.), 2003 (1988 р.н.), 2003/2004 (1989 р.н.), 2006 (1990 р.н.)
  • Срібний призер чемпіонату України серед юнаків (5 (рекорд)): 1998 (1981—1982 р.н.), 1999 (1982—1983 р.н.), 2002 (1989 р.н.), 2003/2004 (1988 р.н.), 2004/2005 (1990 р.н.)
  • Срібний призер чемпіонату України серед юнаків під егідою УДЮФЛ (2): 2007 (1990 р.н.), 2010 (1993 р.н.)
  • Бронзовий призер чемпіонату України серед юнаків: 2004 (1991 р.н.)
  • Бронзовий призер чемпіонату України серед юнаків під егідою УДЮФЛ: 2009 (1992 р.н.)
  • Володар Кубка України серед юнаків: 2005 (1990 р.н.)
  • Володар Кубка України серед юнаків під егідою УДЮФЛ (3): 2006 (1990 р.н.), 2006 (1991 р.н.), 2010 (1993 р.н.)
  • Фіналіст Кубка України серед юнаків під егідою УДЮФЛ (2): 2007 (1990 р.н.), 2009 (1993 р.н.)
  • Володар Суперкубка України серед юнаків під егідою УДЮФЛ: 2006 (1991 р.н.)
  • Переможець дитячо-юнацької футзальної ліги Харківської області (3): 2004/2005 (1989 р.н., 1990 р.н., 1991 р.н.)

Список вихованців[ред.ред. код]

Подано гравців, що виступали в майбутньому за національну збірну України
Подано гравців, що виступали в майбутньому за команди майстрів
Подано найвідоміших гравців, що виступали в майбутньому за команди аматорів

Андрій Яковлев продовжив свою кар'єру у професійних футбольних клубах.

Дмитро Підченко виступав за збірні України U-16 і U-17 з футболу.

Джерела[ред.ред. код]