Далі польоту стріли (міні-серіал, 1990)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Далі польоту стріли
Тип міні-серіал
Жанр драма
Тривалість 2 год 31 хв
Компанія Укртелефільм
Сценарист Алла Тютюнник, за участю Василя Вітра
Режисер Василь Вітер;
2-й режисер: Сергій Туряниця
Оператор Олег Андрусенко
Монтаж Олена Любченко, Вероніка Кулакова
Художник Ігор Бєляк
У головних ролях Олег Савкін
Олена Іллєнко
Композитор Олег Ківа
Країна-виробник УРСР
Мова оригіналу українська
Перша поява 1990
Кількість сезонів 1
Кількість серій 2

«Далі польоту стріли» — український радянський 2-серійний міні-серіал режисера Василя Вітра відзнятий у 1990 році на студії Укртелефільм.

Серіал присвячений темі відповідальності митця за кожне написане ним слово[1].

Сюжет[ред. | ред. код]

В центрі сюжету блукання митця-журналіста київської газети. Перед ним постає ряд внутрішніх проблем: як ужитися у великому місті, проблема справжнього кохання і віднайдення відповіді на вічне питання «Хто я?» Зовнішні події перегукуються з внутрішніми проблемами митця. В пошуках себе він подорожує до затоплених водосховищами сіл Херсонщини — десь там під товщею води рідне село його батьків.

Внутрішні пошуку митця тісно пов'язані з оточуючим світом: атмосфера кінострічки відтворює шукання цілого народу на питання «Що далі, після комунізму і його ідеологій?» На дворі все вказує на недалекий крах перебудови.

Ось що каже режисер про свою картину:

« Це був один з останніх ігрових фільмів у Союзі (1990 р.) проти чинної влади. Картина про те, що українську націю фактично знищували в тій державі. Фільм викликав значний резонанс, мене називали антирадянщиком, були критичні рецензії. Та коли ми привезли картину для показу в місця, де її знімали (Південна Україна, Херсонщина), глядачі зустріли її дуже схвально. Адже в ньому йшлося про долю цих людей, про підтоплення земель, коли під водою зникали їхні села. »

Тижневик «Слово», В. Вітер «Ідеї мертві без почуттів»

У ролях[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]