Національна суспільна телерадіокомпанія України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Національна суспільна телерадіокомпанія України
UA PBC logo.svg
Країна Україна Україна
Місто реєстрації Київ
Замінив Національна телекомпанія України
Засновник Кабінет Міністрів України
Власник(и) держава
Керівник(и) Зураб Аласанія
Заснована 11 листопада 2016
Споріднені канали UATV
Мова мовлення українська
Національна суспільна телерадіокомпанія України
Тип Публічне акціонерне товариство
Форма власності публічна компанія
Галузь медіа
Спеціалізація виробництво і демонстрування теле-, радіоконтенту
Попередник(и) Національна телекомпанія України
Засновано 19 січня 2017
Засновник(и) держава в особі Кабінету Міністрів України
Штаб-квартира Київ, вул. Юрія Іллєнка, 42
Територія діяльності Україна Україна
Філії Вінницька р.д., Волинська р.д., Дніпровська р.д., Донецька р.д., Житомирська р.д., Закарпатська р.д., Запорізька р.д., Івано-Франківська р.д., Київська р.д., Кіровоградська р.д., Криворізька р.д., Луганська р.д., Львівська р.д., Миколаївська р.д., Одеська р.д., Полтавська р.д., Рівненська р.д., Сумська р.д., Тернопільська р.д., Харківська р.д., Херсонська р.д., Хмельницька р.д., Центральна дирекція «Українське радіо», Центральна дирекція канал «Культура», Черкаська р.д., Чернівецька р.д., Чернігівська р.д.
Ключові особи Зураб Аласанія, Світлана Остапа, Владислав Грузинський, Дар'я Юровська, Дмитро Хоркін
Продукція кіно- та відеофільми, телевізійні програми, друкована продукція
Послуги інформаційні послуги тощо
Власний капітал 2 544 273 000
Власник(и) Україна
Співробітники оц. 4500
Холдингова компанія Належить до сфери управління Держкомтелерадіо
Сайт suspilne.media
Код ЄДРПОУ 23152907

Національна суспільна телерадіокомпанія України у Вікісховищі?

Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) використовується також назви UA: Суспільне мовлення[1] та UA: Суспільне[2] (англ. UA:PBC[3]) — український суспільний телерадіомовник, який об'єднує найстаріші українські телеканали та радіостанції.

НСТУ мовить на двох загальнонаціональних телеканалах UA: Перший та UA: Культура, трьох загальнонаціональних радіоканалах UA: Українське радіо, UA: Радіо Промінь та UA: Радіо Культура, міжнародному Radio Ukraine International, а також на регіональних теле- і радіоканалах.

НСТУ є акціонерним товариством, 100 % акцій якого належать державі. Її статус регулюється Законом України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України», прийнятим 17 квітня 2014 року[4]. Фінансування НСТУ здійснюється із Державного бюджету України та від комерційних надходжень. Державні органи не мають права втручатися у програмну політику компанії.

Зміст

Передісторія[ред. | ред. код]

Поява радянського українського радіомовлення[ред. | ред. код]

Радіомовлення в Україні почалося в 1924 році[5]. 16 листопада 1924 року о 19:00 у Харкові — тодішній столиці УРСР — вийшла в ефір перша радіопередача, що була вироблена на українській території. З гучномовців пролунало: «Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків!»[6]. На честь початку мовлення Українського радіо 16 листопада в Україні проголошено Днем працівників радіо, телебачення та зв'язку.

Перша радіомережа в Україні з'явилася в 1928 році[7]. Програми українською мовою були спочатку обмежені за часом та змістом — понад 70 % мовлення складали політосвіта та агітація. Це були «радіогазети», а також доповіді, бесіди, останні новини, повідомлення зі з'їздів та нарад. Лише згодом програми радіостанцій в УРСР доповнили музичні, літературно-драматичні, програми для дітей і молоді. Десять років Українське радіо мовило з Харкова.

У 1933 році був створений Комітет з радіофікації і радіомовлення при Раді Народних Комісарів УРСР (з 1946 року — при Раді Міністрів УРСР) (Радіокомітет УРСР)[8], який почав ретрансляцію Всесоюзного радіо і запустив «республіканське вікно» на Всесоюзному радіо.

22 квітня 1965 року Державним комітетом Ради Міністрів УРСР по радіомовленню і телебаченню було підписано наказ № 117 про створення з 26 квітня «інформаційно-музичної радіопрограми „Промінь“». Радіомовлення виходило на середніх хвилях.

Зведення Київського телерадіоцентру та поява українських телепрограм на Центральному телебаченні СРСР[ред. | ред. код]

У 1949 році розпочинається будівництво київського телерадіоцентру на Хрещатику, 26. Це був перший телерадіоцентр, повністю оснащений вітчизняним обладнанням. Автором проекту чотириповерхового телерадіоцентру був Віктор Єлізаров (він є автором монументу «Мати Батьківщина», будівель метро «Хрещатик», аеропорту «Жуляни», готелів «Київ» та «Дніпро»)[9], стиль будівлі — ретроспективізм (історизм) орієнтований на форми бароко. Від 1990-х років, після переїзду телевиробництва у телецентр «Олівець», комплекс на Хрещатику є штаб-квартирою Українського радіо.

5 листопада 1951 — відбулася перша професійна телетрансляція з Київського телерадіоцентру на Хрещатику, 26. Транслювали фільм «Алітет іде в гори»[10]. 6 листопада транслювали пропагандистську кінострічку «Велика заграва», а 7-го відбулася «жива» телетрансляція параду й демонстрації, що проходили на Хрещатику. Трансляція стала можливою завдяки високій залізній телевежі, збудованій поряд з телерадіоцентром.

З 1953 року у Києві з'явився пересувний телецентр, який виїжджав для репортажів з місць надзвичайних подій. Тоді ж телеефір почали заповнювати кінофільми, а з 1956 року в Києві знімалися і телефільми. Протягом наступних 15 років телецентри відкривалися послідовно у Харкові, Донецьку, Одесі, Львові, Дніпропетровську, Луганську, Сімферополі, Запоріжжі, Херсоні, Миколаєві, Сумах, Чернівцях, Кіровограді та Ужгороді[11].

У 1953 році Радіокомітет УРСР був підпорядкований Міністерству культури УРСР і перейменований в Головне управління радіоінформації Міністерства культури УРСР (Радіоуправління УРСР), в тому ж році почав ретрансляцію Центрального телебачення (ЦТ) (з 1956 року I програми ЦТ) і запустив «республіканське вікно», яке отримало 20 січня 1965 року назву «Українське телебачення» (УТ). У 1957 році управління знову було виділено з Міністерства культури УРСР та перейменовано в Державний комітет УРСР по телебаченню і радіомовленню (Держтелерадіо УРСР)[8]. В 1965 році обсяг мовлення УТ становив понад 200 годин. У наступні 5 років тривав поступовий перехід від разових виходів обласних студій з передачами на УТ до створення загальнореспубліканських циклів та рубрик, проведення спільних екранних акцій. В 1969 році вийшла в ефір перша кольорова програма УТ.

З 1967 по 1972 роки зводять Будинок звукозапису Українського радіо, що дозволив професійно записувати великі оркестрові та хорові колективи і став однією з найбільших подібних студій у Європі[12].

Виокремлення УТ в окремий канал[ред. | ред. код]

До 1972 року усі телетрансляції відбувалися на одному каналі. З 6 березня 1972 року УТ було відокремлене від центрального телебачення і почало виходити на окремому каналі[11]. На початку 1980-х років телебачення на території УРСР стає трипрограмним. 1 січня 1982 на 2-му ефірному каналі Держтелерадіо УРСР починає ретранслювати IV програму Центрального телебачення СРСР, перейменовану в II програму ЦТ, при цьому Українське телебачення переводять на 3-й ефірний канал.

Київська телевежа та будинок телецентру

У 1983 році почалося зведення нової будівлі Київського телецентру. Періодично будівельні роботи заморожувалися з огляду на обмежене фінансування, в результаті будівництво було закінчено вже за незалежної України — 30 грудня 1992 року. Київський телецентр проектувався як резервний основний у СРСР на випадок виходу з ладу Московського телецентру внаслідок війни або надзвичайних подій. Крім мовлення на Радянський Союз, передбачалася можливість висилання телепрограм із Києва на країни «соцтабору». Цим пояснюється масштабність проекту, надмірна щодо потреб республіканського телебачення УРСР кінця 1980-х років.

Державне мовлення у період незалежності та спроби створити суспільне мовлення до Революції гідності[ред. | ред. код]

У 1991 році на базі Держтелерадіо УРСР було створено Державну телерадіомовну компанію України (Укртелерадіокомпанія) та підпорядковано її Державному комітету по зв'язку. Компанія мала президента та чотирьох віце-президентів, а також програмно-адміністративну раду у кількості 15 осіб, яка була наділена правом визначати структуру та штат компанії, розміри окладів та надбавок працівників тощо[13]. 1 січня 1992 року в вечірній час на 2 каналі Укртелерадіокомпанія запустила телеканал УТ-2, телеканал УТ став називатися УТ-1. У цей період компанією керували Микола Охмакевич (до 1994, перед тим з 1979 року очолював Держтелерадіо УРСР) та Олександр Савенко (1994—1995).

3 січня 1995 році указом президента Кучми було відновлено держорган — Державний комітет України з питань телебачення і радіомовлення[14], а Укртелерадіокомпанію було розділено[15][16] на Національну телекомпанію України (НТКУ), Національну радіокомпанію (НРКУ) та обласні державні телерадіокомпанії. Держтелерадіо почало здійснювати керівництво національними та обласними телерадіокомпаніями. З прийняттям Конституції України в 1996 році Держтелерадіо стає конституційним органом через записану в Основному Законі особливу процедуру призначення його керівника[17].

До серпня 1995 року фактично ефір українських телеканалів був поділений між українськими та російськими мовниками. 1 серпня 1995 року по всій території України відбулася перекомутація програм українського УТ-1 і російського ОРТ (який із квітня 1995 року виходив на Першому каналі Російської ДТРК «Останкіно»): УТ-1 перейшов на частоти першого каналу, ОРТ — на частоти третього.

3 вересня 1995 року УТ-2 перейшли ранкові й денні години на другому каналі аналогового телебачення, а мовлення російського каналу «РТР» на цих частотах було припинено. 1 січня 1997 року вечірній ефір на 2-му телеканалі перейшов приватній телекомпанії «1+1».

У 1997 році Верховна Рада України ухвалювала закон «Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України», проте він так і не запрацював через колізію в постанові Верховної Ради України № 667/97, де телерадіоорганізації Суспільного мовлення України надавався статус громадського мовлення[18][19].

У 2003 році Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Виконання обов'язків та зобов'язань Україною»[20] зауважила: «Дуже важливим є запровадження справедливої та такої, що виконує свою функцію, системи суспільного телебачення та радіомовлення в Україні». Два роки потому, резолюцією «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною» (№ 1466 від 5 жовтня 2005[21]) Парламентська Асамблея закликала органи влади України перетворити державні телерадіокомпанії в канали суспільного мовлення згідно з відповідними стандартами Ради Європи.

Створення НСТУ[ред. | ред. код]

На підставі затвердженої 30 вересня 2010 року Концепції створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України[22] Громадською гуманітарною радою при Президентові України було підготовлено проект Закону України «Про Національну громадську телерадіокомпанію України», який і став основою для ухваленого 17 квітня 2014 року Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України». 15 травня 2014 він набрав чинності.

Україна створює суспільне мовлення передостанньою з європейських країн. Суспільний мовник відсутній лише у Республіці Білорусь[23].

Законом України від 17 квітня 2014 року «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» передбачено утворення Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) — юридичної особи, на яку безпосередньо покладається функціонування новоствореної системи Суспільного телебачення і радіомовлення. Нагляд за діяльністю НСТУ має здійснювати Наглядова рада.

Всередині літа 2014 року[24] була створена робоча група з розробки стратегії створення НСТУ[25]. Група вивчала міжнародний досвід та розробляла проекти діяльності майбутнього суспільного мовника[26]. Протягом двох років над запуском суспільного мовника працював на той час керівник НТКУ Зураб Аласанія[27].

7 листопада 2014 Кабінет Міністрів України зробив спробу утворити публічне акціонерне товариство «Національна суспільна телерадіокомпанія України»,[28] однак Міністерство юстиції зробило висновок, що проект постанови в цілому не відповідає положенням прийнятого закону про суспільне мовлення[29]. Тому 2 грудня 2014 р. Держкомтелерадіо підготував інший проект постанови КМУ «Про утворення публічного акціонерного товариства „Національна суспільна телерадіокомпанія України“»[30]. Після ухвалення 19 березня 2015 року Верховною Радою України змін до Закону (проект № 1357), 5 серпня 2015 до постанови були внесені суттєві зміни[31].

7 квітня 2015 року в прямому ефірі відбулось підписання пакету змін до ухваленого в 2014 році Закону з одночасною презентацією нового логотипу і програмної сітки майбутнього суспільного мовлення за участю перших осіб держави. У прямому ефірі Перший національний канал змінив свій логотип на UA: Перший[32].

17 грудня 2015 року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення після проведення конференцій громадських організація та висування кандидатур парламентськими фракціями затвердила склад Наглядової ради НСТУ[33], до якої увійшли 17 осіб.

Протягом 2016 року тривало приєднання державних телерадіокомпаній до Національної телекомпанії України (НТКУ), яка 19 січня 2017 року, відповідно до закону, була перетворена на ПАТ «НСТУ». У 2016 році до НТКУ приєдналися Національна радіокомпанія України, Державна телерадіокомпанія «Культура», обласні державні телерадіокомпанії, Державна телерадіомовна компанія «Крим»(номінально), Київська державна регіональна телерадіокомпанія, Севастопольська регіональна державна телерадіокомпанія, Новгород-Сіверська регіональна державна телерадіокомпанія «Сіверська», Криворізька регіональна державна телерадіокомпанія «Криворіжжя».

Перехід до нових стандартів мовлення на регіональних мовниках (колишніх ОДТРК), що об'єдналися в об'єднану структуру суспільного мовлення, відзначається наданням їм права використовувати приставку UA: у назві та логотипі. Це означає дотримання стандартів журналістики та відсутність джинси в ефірі. Першою новий логотип отримала Сумська ОДТРК (4 грудня 2015), після чого вона припинила свою діяльність як юридична особа, ставши частиною об'єднаного суспільного мовника (24 березня 2016)[34][35].

Статут ПАТ «НСТУ» затверджений Кабінетом Міністрів України 28 грудня 2016 року[36].

У ході перетворення компанії декілька місцевих державних телерадіостанцій (ЛОДТРК, «Тиса FM», радіо «Луцьк») виступили проти об'єднання із Першим каналом УР. Зокрема самостійно та через депутатів місцевих рад надсилали відкриті звернення із проханням втрутитися в ситуацію до Президента України, інших посадовців, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення[37], втручання яких у справи НСТУ заборонено законом (ч.2. ст.3 ЗУ «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»[38]). У день підписання контракту із новообраним Головою Правління НСТУ Зурабом Аласанією, він заявив, що сітка мовлення для радіостанції «Тиса FM» в Ужгороді буде скоригована[39]

19 січня 2017 року була зареєстрована юридична особа ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»[40], з цього дня вступила в свої повноваження Наглядова рада компанії. 10 квітня 2017 року був обраний перший Голова правління Суспільного мовлення на відкритому конкурсі[41] — Зураб Аласанія.

Оновлений логотип UA:Перший

Статутний капітал НСТУ визначений у розмірі 2.54 млрд гривень[42]. Управління корпоративними правами держави у статутному капіталі НСТУ здійснює Державний комітет телебачення і радіомовлення.

Наприкінці першого етапу створення суспільного мовлення в Україні НСТУ оновило мовлення двох загальнонаціональних телеканалів (UA:Перший та UA:Культура) та трьох загальнонаціональних радіоканалів (UA:Українське радіо, Радіо Промінь та Радіо Культура). Перший сезон UA:Українське радіо у форматі суспільного мовлення розпочався у вересні 2017 року[43], а новий телевізійний сезон на каналі UA:Перший — у жовтні 2017 року[44].

Останнім організаційним етапом стане приєднання до НСТУ Української студії телевізійних фільмів «Укртелефільм»[45], приєднання якого було відкладено змінами до закону у 2016 році[46], у зв'язку з низкою організаційних проблем та відкритих кримінальних справ, пов'язаних з будівництвом житлового будинку на території студії.

Місія та принципи в діяльності НСТУ[ред. | ред. код]

На початку діяльності новоствореної компанії Наглядова Рада НСТУ затвердила місію суспільного мовлення: «Захищати свободи в Україні. Надавати суспільству достовірну та збалансовану інформацію про Україну та світ, налагоджувати громадський діалог задля зміцнення суспільної довіри, розвитку громадянської відповідальності, української мови та культури, особистості та українського народу»[47].

Діяльність НСТУ провадиться на принципах:

  • всебічного, об'єктивного і збалансованого інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
  • дотримання норм суспільної моралі, традицій і культури Українського народу, поширення сімейних цінностей та зміцнення ролі традиційної сім'ї у розбудові українського суспільства;
  • пріоритету суспільних інтересів над комерційними та політичними;
  • чіткого відокремлення фактів від коментарів та оцінок;
  • вільного вираження поглядів, думок і переконань;
  • незалежності управління та поточної діяльності від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, політичних партій, підприємств, установ, організацій, фізичних осіб;
  • участі громадськості в управлінні та формуванні програмної політики;
  • відсутності дискримінації за будь-якою ознакою;
  • прозорості та відкритості діяльності.

Відповідно до закону, основними завданнями НСТУ є:

  1. об'єктивне, повне, своєчасне і неупереджене інформування про суспільно значущі події в Україні та за кордоном;
  2. забезпечення збалансованого і прозорого доступу суб'єктів суспільно-політичного життя до програм (передач) дискусійного формату, зокрема у вигляді дебатів;
  3. сприяння консолідації українського суспільства;
  4. розвиток і зміцнення статусу української мови та культури, сприяння розвитку мов і культур національних меншин;
  5. сприяння якнайповнішому задоволенню інформаційних, культурних та освітніх потреб населення України, у тому числі шляхом створення та поширення економічних, історично-документальних, культурно-мистецьких, навчально-пізнавальних, розважальних, спортивних програм, програм для дітей та молоді, людей з обмеженими фізичними можливостями, національних меншин, інших соціальних груп;
  6. оперативне інформування населення про надзвичайні ситуації, що становлять загрозу життю чи здоров'ю людей;
  7. надання громадянам України затребуваних інформаційних продуктів, відсутніх на комерційному ринку;
  8. сприяння зміцненню міжнародного авторитету України.

Відмінності в програмній політиці НСТУ від колишнього державного мовлення[ред. | ред. код]

НСТУ не зобов'язана висвітлювати діяльність органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб. Разом із тим, забороняється їх втручання у діяльність НСТУ з метою встановлення цензури, попереднього контролю та незаконного впливу на зміст інформації, що поширюється Суспільним телебаченням і радіомовленням України.

Передбачено, що програми НСТУ становлять не менше 75 % національного та європейського (країн, що ратифікували Європейську конвенцію про транскордонне телебачення[48]) виробництва.

Трансляція реклами (крім соціальної), телепродажу, повідомлень про спонсорів на каналах мовлення НСТУ підлягає обмеженням згідно з законом.

Керівні органи НСТУ[ред. | ред. код]

Наглядова рада НСТУ[ред. | ред. код]

Нагляд за діяльністю НСТУ здійснює Наглядова рада, до якої входять по одному представнику від депутатських фракцій і груп Верховної Ради України поточного скликання та дев'ять членів від громадських об'єднань та асоціацій.

До повноважень Наглядової ради відноситься обрання на відкритому конкурсі голови та членів правління компанії, встановлення основних напрямів діяльності НСТУ, затвердження умов та розмірів оплати праці працівників, призначення третини членів редакційної ради та затвердження редакційного статуту, відбір аудиторської компанії для здійснення щорічного зовнішнього аудиту, затвердження щорічного звіту про діяльність НСТУ та забезпечення його оприлюднення та ін[49].

Строк повноважень членів Наглядової ради НСТУ становить чотири роки. Одна й та сама особа не може входити до складу Наглядової ради НСТУ більше ніж два строки підряд. Відповідно до закону, члени Наглядової ради НСТУ здійснюють свої повноваження на безоплатній основі, що не є типовою практикою для інших європейських суспільних мовників, наприклад литовського LRT[50].

17 грудня 2015 року затверджено склад Наглядової ради, до якої увійшли Євген Глібовицький, Тетяна Лебедєва, Володимир Бринзак, Вадим Міський, Олексій Панич, Наталія Скрипка, Віктор Таран, Тарас Шевченко, Володимир Яворівський, Ігор Хохич, Віталій Портников, Сергій Таран, Лаврентій Малазонія, Світлана Остапа, Тарас Аврахов, В'ячеслав Козак, Дарія Карякіна[42]. Чотирирічний термін повноважень членів Наглядової ради розпочався 19 січня 2017 року, з моменту державної реєстрації ПАТ НСТУ[51]. Пізніше Віталій Портніков та Тарас Шевченко склали свої повноваження, а до Наглядової ради увійшов відомий правозахисник Олександр Павліченко. Станом на 2018 рік одне місце в Наглядовій раді залишається вакантним.

Першим головою Наглядової ради стала Тетяна Лебедєва[52], 25 березня 2019 її змінила Світлана Остапа[53].

Правління НСТУ[ред. | ред. код]

Перший Голова Правління ПАТ «НСТУ» Зураб Аласанія

Виконавчим органом НСТУ є Правління, яке очолює його Голова. Наглядова рада НСТУ обирає Голову правління на відкритому конкурсі, а також призначає за його поданням шістьох членів правління. З головою та членами правління Наглядова рада підписує чотирирічні контракти.

18 січня 2017 року в.о. голови правління НСТУ призначено Ганну Бичок[54].

3 лютого 2017 року Наглядова рада оголосила конкурс на на зайняття вакантної посади голови правління ПАТ НСТУ[55]. Вперше в історії незалежної України жоден державний орган не призначав керівника телерадіокомпанії, що знаходиться у власності держави[56].

10 квітня 2017 року Наглядова рада обрала головою правління НСТУ Зураба Аласанію, який раніше добровільно пішов з посади генерального директора НТКУ[57]. Контракт з ним підписано 4 травня 2017 року[58]. До складу правління увійшли Юрій Макаров (відповідальний за просвітницький напрям діяльності), Інна Гребенюк (відповідальна за юридичний та міжнародний напрям діяльності), Родіон Никоненко (відповідальний за економічно-фінансовий напрям діяльності), Роман Вінтонів (відповідальний за суспільно-політичний напрям діяльності), Олександра Кольцова (відповідальна за розважальний напрям діяльності), Микола Чернотицький (відповідальний за діяльність з оптимізації центральної та регіональної структури)[59].

31 січня 2019 року Наглядова рада вирішила достроково розірвати контракт з Зурабом Аласанією, що має наслідком його відставку[60].

Утім, після широкого скандалу, на Аласанію було покладено виконання обов'язків Голови правління до закінчення президентських виборів (6 травня 2019)[61].

Редакційна рада НСТУ[ред. | ред. код]

Редакційна рада НСТУ є спеціальним наглядовим органом в складі органів управління компанії[62].

Відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»[63] Редакційна рада НСТУ формується з числа працівників компанії у складі п'ятнадцяти осіб:

  • п'яти осіб, які призначаються Наглядовою радою НСТУ,
  • п'яти осіб, які обираються загальними зборами творчого колективу компанії,
  • п'яти осіб, які призначаються на конференції редакційних рад регіональних підрозділів Суспільного мовника.

Редакційна рада регіонального підрозділу НСТУ формується у складі шести осіб: трьох осіб, які призначаються правлінням НСТУ, і трьох осіб, які призначаються загальними зборами творчого колективу відповідного регіонального підрозділу компанії.

На своєму першому засіданні, яке вдбулося 7 листопада 2017 року, Редакційна рада обрала керівний склад: головою стала Ольга Вакало, журналістка Запорізької філії НСТУ, секретарем — Юлія Шелудько, журналістка Українського радіо[64].

За поданням Редакційної ради Наглядова рада НСТУ у лютому 2018 року затвердила Редакціний статут Суспільного мовлення, який встановлює вимоги до створення та поширення журналістами інформації, а також регламентує діяльність Редакційної ради[65]. Відповідно до нього, на Редакційну раду покладені такі функції:

  1. розроблення та подання на затвердження Наглядовій раді редакційного статуту НСТУ;
  2. контроль за дотриманням телерадіожурналістами редакційного статуту;
  3. контроль за дотриманням прав телерадіожурналістів, вимог щодо заборони цензури і втручання у редакційну та професійну діяльність НСТУ;
  4. внесення на розгляд Наглядової ради питання про відсторонення від управління НСТУ або її окремими підрозділами осіб, які порушували редакційний статут та/або вимоги законодавства щодо прав телерадіожурналістів, заборони цензури і втручання у редакційну та професійну діяльність НСТУ, про призначення службового розслідування і звільнення цих осіб відповідно до закону та редакційного статуту в разі підтвердження наявності зазначених порушень.

Ревізійна комісія НСТУ[ред. | ред. код]

Відповідно до Закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України»[63] Ревізійна комісія є органом НСТУ, який контролює фінансово-господарську діяльність правління НСТУ та обирається Наглядовою радою строком на чотири роки. Ревізійна комісія перевіряє:

  1. достовірність даних, що містяться у річній фінансовій звітності НСТУ;
  2. відповідність ведення бухгалтерського, податкового, статистичного обліку та звітності;
  3. своєчасність і правильність відображення у бухгалтерському обліку всіх фінансових операцій відповідно до встановлених правил та порядку;
  4. дотримання правлінням НСТУ повноважень щодо розпорядження майном НСТУ та проведення фінансових операцій від імені НСТУ;
  5. своєчасність та правильність проведення розрахунків за зобов'язаннями НСТУ;
  6. зберігання коштів та матеріальних цінностей;
  7. використання коштів НСТУ;
  8. фінансовий стан НСТУ.

22 жовтня 2018 року Наглядова рада НСТУ створила Ревізійну комісію компанії, головою якої обрано Наталію Євченко[66].

Радіомовлення[ред. | ред. код]

НСТУ мовить на трьох загальнонаціональних радіоканалах: UA:Українське радіо (Перший канал Українського радіо), Радіо Промінь, Радіо Культура та міжнародному Radio Ukraine International. Обласні редакції Першого каналу Українського радіо виходять під власними позивними на хвилях Першого каналу, щоденний обсяг регіонального радіомовлення складає 3 год 20 хв. Генеральним продюсером Українського радіо з 2017 року є Дмитро Хоркін.

Дирекція «Українське радіо» Національної суспільної телерадіокомпанії — структурний підрозділ компанії, що об'єднує чотири канали мовлення, служби студійних комплексів Будинку радіо та Будинку звукозапису Українського радіо, а також 5 радіоансамблів[67].

Українське радіо мовить на FM-хвилях, середніх хвилях, на супутнику, а також в кабельних телемережах та мережі проводового радіомовлення по всій території України. Також слухати канали Українського радіо можна у мобільному додатку suspilne.radio для Android та iOS[68].

У період із 2014 по 2019 роки Нацрада видала на конкурсі трьом каналам Українського радіо 193 FM-частоти, розбудувавши їхні мережі по всій країні. Станом на жовтень 2019 року найбільшою мережею в країні володіє Перший канал Українського радіо — 192 населених пункти у 24 областях. Мережа радіо «Промінь» охоплює 64 населених пункти у 24 областях України, серед них 19 — обласні центри. Мережа радіо «Культура» охоплює 49 населених пунктів у 23 областях України, серед яких 13 — обласні центри[69].

Канали мовлення Українського радіо[ред. | ред. код]

Студійні комплекси[ред. | ред. код]

  • Будинок радіо — апаратно-студійний комплекс, розташований у місті Києві по вул. Хрещатик, 26. Звідси у прямий ефір виходять 4 канали Українського радіо.
  • Будинок звукозапису Українського радіо — концертно-студійний комплекс, розташований у місті Києві по вул. Первомайського, 5 В. Велика концертна студія БЗЗ дозволяє записувати великі оркестрові та хорові колективи і є однією з найбільших подібних студій у Європі. Також Будинок звукозапису слугує репитиційним та концертним майданчиком для творчих колективів Українського радіо.

Радіоансамблі[ред. | ред. код]

Радіоансамблі — інструментальні або вокальні музичні колективи при суспільних радіомовниках по всьому світу, основними завданнями яких є створення фондових записів, які звучать в ефірі суспільних радіостанцій, а також просування національної культури[1]. У складі НСТУ діють такі радіоансамблі:

Перехід до формату суспільного радіо[ред. | ред. код]

Генеральним продюсером радіо НСТУ в червні 2017 став Дмитро Хоркін[70]. Перший сезон UA:Українське радіо у форматі суспільного мовлення розпочався у вересні 2017 року[43]. Під керівництвом Дмитра Хоркіна було повністю перезавантажено сітку мовлення трьох загальнонаціональних каналів радіо. За підсумками першого медіасезону, на Першому каналі з'явилося 37 нових програм, на Радіо «Промінь» — 16, на Радіо «Культура» — 21 програма[71], крім того запущене цілодобове онлайн-радіо для малят «UA: Казки»[72].

За 9 місяців першого радіосезону тижневе охоплення аудиторії Першого каналу Українського радіо зросло на 67 %[73] (дані національного дослідження аудиторії радіо, що проводиться на замовлення міжгалузевого індустріального об'єднання «Радіокомітет» дослідницькою компанією Кantar TNS в Україні).

План розвитку національного телерадіоінформаційного простору[74] передбачає, що Національна рада телебачення і радіомовлення спільно з НСТУ здійснює аналіз проліцензованого радіочастотного ресурсу НСТУ, залученого для потреб радіомовлення, з метою впорядкування мереж УР-1, УР-2, УР-3 та ефективного використання радіочастотного ресурсу. Таким чином, частоти колишніх окремих обласних радіостанцій стали частиною об'єднаної мережі Першого каналу Українського радіо, в рамках якої отримали близько 4-х годин мовлення на добу. Станом на квітень 2016 року мережа Першого каналу Українського радіо охоплювала 134 міста[75]. З квітня 2017 року унаслідок перерозподілу ліцензій на радіомовлення НСТУ другий канал суспільного радіо «Промінь» розпочав мовлення на семи додаткових УКХ-частотах, а третій канал суспільного радіо «Культура» — на п'яти УКХ-частотах у Волинській, Рівненській, Одеській, Житомирській, Івано-Франківській та Чернігівській областях[76].

У 2019 році портал Українського радіо переїхав з урядового домену .gov.ua на нову адресу — ukr.radio[77].

У 2018 році запущено мобільний додаток suspilne.radio для Android та iOS[78].

Фінансування НСТУ[ред. | ред. код]

Відповідно до закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення» держава забезпечує належне фінансування НСТУ, яке передбачається окремим рядком у Державному бюджеті та становить не менше 0,2 відсотка видатків загального фонду Державного бюджету України за попередній рік[⇨]. НСТУ може фінансуватися за рахунок продажу власної теле- і радіопродукції, плати за користування авторськими та суміжними правами; державного і місцевих бюджетів; абонентської плати; інших надходжень.

Починаючи з моменту створення НСТУ деравні гарантії щодо її фінансування неодноразово порушувалися при ухваленні державного бюджету[79], обсяг виділених коштів склав 75 % у 2017 році, 50 % — у 2018 році, 55 % — у 2019 році. Недофінансування компанії у 2018 році створило проблему із забезпеченням зазначених у ліцензіях обсягів мовлення[80], пізніше цього ж року компанія вдалася до антикризових заходів, оскільки дефіцит критично необхідних коштів до кінця року складав 220 млн.грн.[81], працівники були вимушені йти в неоплачувані відпустки[82], а концерн РРТ вимкнув мовлення UA: Перший на території України[83].

Нова модель фінансування НСТУ[ред. | ред. код]

У відповідь на системне недофінансування компанії було розроблено нову (захищену) модель фінансування Суспільного мовлення[84]. Вперше її публічно запропонував член Наглядової ради НСТУ Вадим Міський у лютому 2018 року[85], а вже у квітні відповідні пропозиції були схвалені[86] Наглядовою радою компанії.

Нова модель фінансування Суспільного мовлення має на меті зменшити дискрецію Уряду і Парламенту при розрахунках обсягу щорічного фінансування НСТУ і передбачає виокремлення надходжень від рентної плати за користування радіочастотним ресурсом у спецфонд Держбюджету України та цільове спрямування їх на фінансову підтримку НСТУ. Запроповадження захищеної моделі фінансування НСТУ потребує змін до Бюджетного Кодексу України та закону «Про Суспільне телебачення і радіомовлення».[84]

Офіс Ради Європи в Україні здійснив міжнародний експертний аналіз можливих моделей фінансування НСТУ, і за його результатами назвав пріоритетним варіантом підтриману Наглядовою радою модель на базі радіочастотної ренти, зазначивши що її запровадження «значно послабить вплив влади на скорочення державного асигнування щороку».[87]

У липні 2019 року Офіс Президента України Володимира Зеленського підтримав ідею зміни моделі фінансування на базі ренти плати за користування радіочастотним ресурсом України.[88]

Повний перелік каналів Суспільного мовлення[ред. | ред. код]

Загальнонаціональні теле- та радіоканали Суспільного мовлення[ред. | ред. код]

Телеканали
Радіоканали

Регіональні теле- та радіоканали Суспільного мовлення[ред. | ред. код]

Регіональні філії ПАТ «НСТУ» на момент утворення компанії.

У системі Суспільного мовлення є такі регіональні теле- та радіоканали[89]:

Центральна дирекція:

Вінницька регіональна дирекція:

Волинська регіональна дирекція:

Дніпровська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Дніпро»;
  • UA: Українське радіо Дніпро.

Регіональна дирекція «UA: Донбас»:

  • Телеканал «UA: Донбас»;
  • Радіо «Голос Донбасу»;
  • Радіо «Пульс».

Житомирська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Житомир»;
  • UA: Українське радіо Житомирська хвиля.

Закарпатська регіональна дирекція:

Запорізька регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Запоріжжя»;
  • UA: Українське радіо Запоріжжя.

Івано-Франківська регіональна дирекція:

Кіровоградська регіональна дирекція:

Львівська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Львів»;
  • UA: Українське радіо Львів.

Миколаївська регіональна дирекція:

Одеська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Одеса»;
  • UA: Українське радіо Одеса".

Полтавська регіональна дирекція:

Рівненська регіональна дирекція:

Сумська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Суми»;
  • UA: Українське радіо Суми.

Тернопільська регіональна дирекція:

Харківська регіональна дирекція:

Херсонська регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Херсон»;
  • UA: Українське радіо Херсон.

Хмельницька регіональна дирекція:

  • Телеканал «UA: Поділля»;
  • UA: Українське радіо Поділля-центр.

Черкаська регіональна дирекція:

Чернівецька регіональна дирекція:

Чернігівська регіональна дирекція:

Міжнародні радіоканали Суспільного мовлення[ред. | ред. код]

Радіоканали

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Свідоцтво на знак № 227850 Архівовано 10.09.2018
  2. Нацрада усунула Аласанію від керівництва «UA: Суспільне» // Український тиждень, 1 лютого 2019
  3. UA: PBC celebrates one year anniversary // European Broadcasting Union, 2018 (англ.)
  4. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» / Інформаційне управління Апарату Верховної Ради України, 17.04.2014 16:37
  5. Katchanovski, Ivan; Kohut, Zenon E.; Nebesio, Bohdan Y.; Yurkevich, Myroslav (2013-07-11). Historical Dictionary of Ukraine (en). Scarecrow Press. ISBN 9780810878471. 
  6. Про Українське радіо | Українське радіо. www.nrcu.gov.ua (ua). Процитовано 2018-02-25. 
  7. Katchanovski, Ivan; Kohut, Zenon E.; Nebesio, Bohdan Y.; Yurkevich, Myroslav (2013-07-11). Historical Dictionary of Ukraine (en). Scarecrow Press. ISBN 9780810878471. 
  8. а б Центральний державний архів вищих органів влади та управління України - Державний комiтет УРСР по телебаченню та радiомовленню (Держтелерадiо УРСР), м. Київ.. tsdavo.gov.ua. Архів оригіналу за 2018-02-25. Процитовано 2018-02-25. 
  9. Телерадіодім. Хрещатик 26 | Україна Інкогніта. ukrainaincognita.com (en). Процитовано 2018-02-25. 
  10. Відео - Перший канал. www.1tv.com.ua (uk). Процитовано 2018-02-25. 
  11. а б Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. web.archive.org. 2019-08-15. Процитовано 2019-08-15. 
  12. Я працюю у Будинку звукозапису. The Village Україна. 2018-02-06. Процитовано 2019-07-16. 
  13. Питання Державної телерадіомовної компанії України. zakon.rada.gov.ua. Кабінет Міністрів УРСР. 8 серпня 1991 р. Процитовано 2019-07-16. 
  14. Кучма, Леонід (3 січня 1995 року). У К А З ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України. zakon.rada.gov.ua. Процитовано 2019-07-16. 
  15. Про вдосконалення системи управління державним телебаченням і радіомовленням України. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-11-13. 
  16. Питання Державного комітету телебачення і радіомовлення. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-11-13. 
  17. Конституція України. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-11-13. 
  18. Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України: Верховна Рада України; Закон від 18.07.1997 № 485/97-ВР
  19. Про створення телерадіоорганізації Суспільного мовлення України. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-11-13. 
  20. Резолюція 1346 (2003) Парламентської Асамблеї Ради Європи ... | від 29.09.2003 № 1346(2003). zakon5.rada.gov.ua. Процитовано 2017-02-09. 
  21. Резолюція 1466 (2005) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною»
  22. Концепція створення і діяльності Національної громадської телерадіокомпанії України
  23. Див. Пояснювальну записку до проекту Закону України «Про Суспільне телебачення і радіомовлення України» № 739-VII від 06.02.2014
  24. Вікторія Романова: Після створення НСТУ має бути підготовлено штатний розпис, із новими вакансіями / Інтерв'ю з України (wordpress.com), 22.11.2014 · 9:12 AM
  25. «Україна матимете мовник, якому суспільство буде довіряти і на інформацію якого можна покладатися»
  26. Триває процес створення Суспільного мовлення / Укрінформ, 17.12.2014 18:43. Архів оригіналу за 07.03.2017. Процитовано 07.03.2017. 
  27. НТКУ без гендиректора: Хто такий Зураб Аласанія і чому він вирішив залишити посаду / 112 Україна, 1 листопада 2016
  28. Уряд утворив Національну суспільну телерадіокомпанію / ДЕПАРТАМЕНТ ІНФОРМАЦІЇ ТА КОМУНІКАЦІЙ З ГРОМАДСЬКІСТЮ СЕКРЕТАРІАТУ КМУ, 07.11.2014 | 17:11
  29. ПОСТАНОВА УРЯДУ ПРО НСТУ У ФОРМІ ПАТ НЕ СУПЕРЕЧИТЬ КОНСТИТУЦІЇ, ЛИШЕ КІЛЬКОМ ЗАКОНАМ — ВИСНОВОК МІН'ЮСТУ / Суспільне мовлення, 2014-12-03. Архів оригіналу за 2014-12-10. Процитовано 2015-01-08. 
  30. ДЕРЖКОМТЕЛЕРАДІО НАПРАВИВ ДО УРЯДУ ДООПРАЦЬОВАНИЙ ПРОЕКТ ПОСТАНОВИ ПРО НСТУ У ФОРМІ ПАТ / Суспільне мовлення, 2014-12-03. Архів оригіналу за 2014-12-10. Процитовано 2015-01-08. 
  31. Деякі питання утворення публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України»: Кабінет Міністрів України; Постанова, Склад колегіального органу, Порядок від 05.08.2015 № 567
  32. В Україні запустили суспільне мовлення. Що ж дивитимуться і слухатимуть українці? / Радіо свобода, 7 квітня 2015
  33. Затверджено склад Наглядової ради Суспільного мовлення (Інфографіка) / DETECTOR.MEDIA, 23 грудня 2015. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 10 вересня 2017. 
  34. Сумська ОДТРК отримала логотип Суспільного мовника / Суспільне мовлення, 04.12.2015. Архів оригіналу за 07.05.2016. Процитовано 24.03.2016. 
  35. Перша ОДТРК повністю реорганізована у суспільного мовника
  36. Кабмін затвердив статут Національної суспільної телерадіокомпанії України / Інтерфакс-Україна, 28.12.2016
  37. Колектив «Тиси FM» звернувся до Порошенка і Наглядової ради НСТУ щодо загрози закриття радіостанції. stv.detector.media. Процитовано 2018-02-04. 
  38. Про Суспільне телебачення і радіомовлення України. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-02-04. 
  39. "Тиса FM" перетиснула своїми листами до влади, але сітка мовлення буде переглянута – Аласанія @ Закарпаття онлайн. zakarpattya.net.ua. Процитовано 2018-02-04. 
  40. Зареєстровано юридичну особу ПАТ НСТУ. stv.detector.media. Процитовано 2017-11-23. 
  41. Головою правління НСТУ обрано Зураба Аласанію - Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення (uk-UA). Процитовано 2017-11-23. 
  42. а б Держава зареєструвала «Суспільну телерадіокомпанію» / УП, 19 січня 2017
  43. а б «Українське радіо» оприлюднило нову сітку мовлення. stv.detector.media. Процитовано 2017-11-23. 
  44. ПРЕЗЕНТАЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ: ПЕРШІ ПРОГРАМИ МОЖУТЬ ВИЙТИ В ЕФІР ВОСЕНИ / 5 канал, 24.01.2017
  45. Верховна Рада ухвалила закон щодо реформування «Укртелефільму». 2016-05-17. Архів оригіналу за 2016-09-22. Процитовано 2016-09-09. 
  46. Про внесення змін до Закону України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" щодо порядку приєднання державного підприємства "Українська студія телевізійних фільмів "Укртелефільм". Законодавство України (uk). Процитовано 2018-11-13. 
  47. Наглядова рада затвердила місію суспільного мовлення в Україні. stv.detector.media. Процитовано 2017-06-03. 
  48. Європейська конвенція про транскордонне телебачення: Рада Європи; Конвенція, Міжнародний документ від 05.05.1989 № ETS(132)
  49. Закон України "Про Суспільне телебачення і радіомовлення України" від 17.04.2014 № 1227-VII. zakon4.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-05. 
  50. Вадим Міський: Як створити успішне суспільне мовлення - литовський досвід. Процитовано 2017-03-05. 
  51. Рішення Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України № 20 від 19.01.2017. www.nrada.gov.ua (ru). Архів оригіналу за 05.03.2017. Процитовано 2017-03-05. 
  52. Головою наглядової ради Суспільного мовлення обрали Тетяну Лебедєву / Zaxid.net, 08.02.2017
  53. Наглядову раду Суспільного очолила член Комісії з журналістської етики Світлана Остапа. espreso.tv. 25 березня 2019. Процитовано 25 березня 2019. 
  54. Ганна Бичок стала в.о. голови правління ПАТ НСТУ / Суспільне мовлення, 18 січня 2017
  55. Наглядова рада НСТУ оголосила про старт конкурсу на голову правління - Перший канал. 1tv.com.ua (uk). Процитовано 2017-03-05. 
  56. До 13 квітня у нас буде керівник Суспільного мовлення, — Міський. Громадське радіо (uk). 2017-02-24. Процитовано 2017-03-05. 
  57. Головою суспільного мовлення обрано Зураба Аласанію / Укрінформ, 10.04.2017
  58. Нацрада суспільного мовлення підписала контракт з Аласанією / УП, 4 травня 2017
  59. Керівництво. 1tv.com.ua (uk). Процитовано 2018-11-13. 
  60. Наглядова рада НСТУ розірвала контракт з Аласанією. УП. 31 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  61. Зураб Аласанія буде головою правління НСТУ до 6 травня – рішення наглядової ради (ДОПОВНЮЄТЬСЯ). Суспільне Детектор медіа. 12 лютого 2019. Процитовано 25.03.2019. 
  62. zakon2.rada.gov.ua https://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1039-2016-п/ Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2019-04-11. 
  63. а б zakon0.rada.gov.ua https://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1227-18/print Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 2019-04-11. 
  64. Редакційна рада Суспільного мовлення обрала голову та секретаря. stv.detector.media. Процитовано 2019-04-11. 
  65. Затверджено Редакційний статут Суспільного мовника (ТЕКСТ). stv.detector.media. Процитовано 2019-04-11. 
  66. Наглядова рада обрала ревізійну комісію ПАТ «НСТУ» та її керівника. stv.detector.media. Процитовано 2019-04-11. 
  67. Наглядова рада затвердила нову структуру НСТУ: з новими членами правління і без виконавчого директора. ОНОВЛЕНО. stv.detector.media. Процитовано 2019-03-29. 
  68. Суспільне запускає мобільні додатки для Українського радіо - UA:Суспільне. suspilne.media (uk). Процитовано 2019-03-29. 
  69. Національна рада забезпечила найбільш динамічний розвиток мереж суспільного радіо. Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення. 2019-10-11. Процитовано 2019-11-10. 
  70. Дмитро Хоркін став генеральним продюсером «Українського радіо». stv.detector.media. Процитовано 2017-12-22. 
  71. Дмитро Хоркін: «До перетворення на Суспільне в “Українського радіо” була абсолютно бездарна структура». stv.detector.media. Процитовано 2018-07-02. 
  72. 19 червня – презентація радіохвилі авторських казок «UA:Казки». stv.detector.media. Процитовано 2018-07-02. 
  73. Тижневе охоплення «Українського радіо» зросло на 67% за 9 місяців. stv.detector.media. Процитовано 2018-08-06. 
  74. Про затвердження Плану розвитку національного телерадіоінформаційного простору. Законодавство України (uk). Процитовано 2018-02-04. 
  75. FM-мережа «Українського радіо» розширилася до 134 міст. stv.detector.media. Процитовано 2018-02-04. 
  76. Із квітня «Промінь» розпочне мовлення на семи додаткових ФМ-частотах, «Культура» – на п’яти. stv.detector.media. Процитовано 2018-02-04. 
  77. Сайт «Українського радіо» переїжджає на новий домен ukr.radio. stv.detector.media. Процитовано 2019-07-13. 
  78. СТВОРЕНО МОБІЛЬНИЙ ДОДАТОК СУСПІЛЬНОГО РАДІО. Офіс Ради Європи в Україні (uk-UA). Процитовано 2019-11-10. 
  79. У НСТУ назвали недофінансування Суспільного ручним керуванням мовником напередодні виборів / Суспільне Detector.media, 18 вересня 2017
  80. Недофінансування НСТУ створило проблему із забезпеченням зазначених у ліцензіях обсягів мовлення. stv.detector.media. Процитовано 2019-07-13. 
  81. На Суспільному прийняли план антикризових заходів, який вступить у силу з 1 жовтня. stv.detector.media. Процитовано 2019-07-13. 
  82. Через недофінансування працівники НСТУ йдуть у неоплачувану відпустку / УП, 25 вересня 2018
  83. В Україні за борги вимкнули UA: Перший — Аласанія / УП, 25 вересня 2018
  84. а б Нова модель фінансування Суспільного мовлення в Україні: як забезпечити бюджетну стабільність НСТУ. stv.detector.media. Процитовано 2019-07-13. 
  85. Вадим Міський запропонував фінансувати Суспільне за рахунок ренти за користування радіочастотним ресурсом. stv.detector.media. Процитовано 2019-07-13. 
  86. Наглядова рада Суспільного схвалила пропозиції щодо зміни моделі фінансування ПАТ "НСТУ" - UA:Суспільне. suspilne.media (uk). Процитовано 2019-07-13. 
  87. Cистема фінансування українського суспільного мовника ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» у світлі стандартів Ради Європи. Офіс Ради Європи в Україні (uk-UA). Процитовано 2019-07-13. 
  88. Представник Офісу президента Кирило Тимошенко пообіцяв у 2020 році фінансування НСТУ в повному обсязі. stv.detector.media. Процитовано 2019-07-13. 
  89. Суспільне в твоєму регіоні - UA:Суспільне. suspilne.media (uk). Процитовано 2018-02-04. 

Посилання[ред. | ред. код]