Даніель Лавуа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніель Лавуа
Зображення
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я фр. Joseph-Hubert-Gérald Lavoie
Дата народження 17 березня 1949(1949-03-17)[1][2][…] (75 років)
Місце народження Riverside[d], Манітоба, Канада
Роки активності 1970–present
Громадянство Канада
Професії співак, актор, піаніст, автор пісень, актор театру, кіноактор, студійний музикант
Інструменти
  • піаніно
  • гітара
Жанр
  • поп
  • рок
  • французький поп [4]
Псевдоніми Daniel Lavoie
Автограф
daniellavoie.ca
CMNS: Файли у Вікісховищі

Даніель Лавуа (фр. вимова: [danjɛl lavwa]; при народженні Жозеф-Юбер-Жеральд Лавуа,фр. Joseph-Hubert-Gérald Lavoie[5], нар. 17 березня 1949 року) — канадський музикант, актор і співак, найбільш відомий своєю піснею «Ils s'aiment» та роллю Фролло в мюзиклі Notre-Dame de Paris.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Даніель Лавуа народився в Данреа, Манітоба, 17 березня 1949 року. Він володіє двома мовами: англійською та французькою, оскільки його сім'я належала до невеликої франкомовної спільноти в провінції з переважно англомовним населенням.

Лавуа найстарший із шести дітей. Його батько був крамарем, а мати домогосподаркою. Даніель брав уроки гри на фортепіано у черниць, коли був маленьким хлопчиком, і продовжив свою музичну освіту у франкомовній єзуїтській школі-інтернаті Collège de St-Boniface (нині Université de Saint-Boniface), у районі Сент-Боніфацій у Вінніпезі, Манітоба[6].

Кар'єра[ред. | ред. код]

Музика[ред. | ред. код]

В 1967 році Даніель Лавуа виграв конкурс авторів-виконавців CBC у телевізійній програмі «Jeunesse Oblige». Незабаром він почав виступати в музичних клубах Квебеку з гуртами («Spectre», потім «Dieu de l'amour vous aime»). У той час він змінив ім'я Жеральд на Даніель.

В 1973 році Даніель Лавуа записав свій перший сингл «Marie connue», а в 1974 році — другий «S'endormir pour une rose». Його перший альбом «A court terme» (1975) був достатньо успішним. Одна з пісень цього альбому «J'ai quitté mon île» стала особливо популярною у Франції, а також у Португалії та Бразилії.

В 2009 році «J'ai quitté mon île» була обрана слухачами CBC Radio серед 49 найкращих канадських пісень у всіх жанрах, які найкраще визначили імідж країни для Барака Обами, і була представлена йому на iPod на його інавгурації[7].

Другий альбом, «Berceuse pour un Lion» (1977) був добре прийнятий у Квебеку та складався з декількох хітів («Dans le temps des animaux», «La Vérité sur la vérité», «Berceuse pour un lion»).

Справжнє визнання в Квебеку отримав третій альбом Лавуа «Nirvana bleu» (1979)[8]. Співак гастролював по всьому Квебеку, а також виступав у Франції (Театр Монпарнас у Парижі в 1980 році).

В 1980 році він отримав свою першу премію «Фелікс» як найкращий співак року.

В 1981 році Даніель Лавуа випустив свій перший англомовний альбом «Cravings», а також четвертий франкомовний альбом «Aigre doux» [8].

1984 рік став переломним у кар'єрі Даніеля Лавуа, коли вийшов його альбом «Tension Attention» (європейська назва "Ils s'aiment"). Одна з пісень цього альбому «Ils'aiment» стала особливо популярною, а її сингл розійшовся тиражем у 2 мільйони копій. Вона була перекладена декількома мовами, а кавери на неї зробили десятки виконавців, серед яких Ана Белен («Ellos se aman», іспанською), Річард Коччанте (італійською та іспанською), Даян Дюфрен (французькою), Пауло Гонзо («Ridiculous»), Рамзес Шаффі («Regenboog», голландською).

«Ils'aiment» і «Tension Attention» принесли Даніелю Лавуа численні нагороди як у Квебеку[9] так і у Франції[10]. Того ж року Даніель створив своє сольне концертне шоу «Hôtel des rêves», яке він представив як у Квебеку, так і в Європі.

Наступний альбом Лавуа «Vue sur la mer» (1987) мав ще один успіх[11]. Після релізу відбулися 5 вечірніх виступів у паризькому театрі «Олімпія», а пізніше — 21 тур по Європі. Послідували нові нагороди,[12] і навесні 1988 року протягом трьох місяців Лавуа виступав зі своїм шоу «Hôtel des rêves» у Théâtre Outremont у Монреалі. Альбом «Long Courrier» вийшов уєв 1990 році (європейська назва «Chanson de la Terre») включно з «Qui sait», «Le pape du rap» і «Jours de plaine».

Дослідження, проведене на початку 1990-х років, віднесло Лавуа до числа франко-канадських співаків-піснярів, яких найбільше шанують їхні колеги[13].

В 1992 році Лавуа брав участь у симфонічному рок-мюзиклі Кетрін Лара «Sand et les Romantiques» [14], виконавши партію Ежена Делакруа[15]. Того ж року він випустив ще один англомовний альбом «Here in the heart». Він також з'явився в епізоді американської мильної опери General Hospital, виконавши власну пісню «Weak for Love»[16][17]. Наступний і останній англомовний альбом Лавуа «Woman to Man» вийшов у 1994 році.

В 1995 році Лавуа випустив новий альбом «Ici» (європейська назва «Où la route mène»»), в якому представив нові хіти, такі як «Où la route mène», «Je pensais pas» і «Je suis une rivière». Далі вийшли два альбоми для дітей: «Le Bébé Dragon» (1996) і «Le Bébé Dragon vol. 2» (1997)[12].

В 1997 році був записаний концертний альбом із кращими хітами Лавуа включно із композиціями, які раніше не виконувалися, «Live au Divan Vert» (європейська назва «Le meilleur de Daniel Lavoie»)[18].

У 1998 році Лавуа отримав роль священика Фролло в новому мюзиклі Річарда Кочіанте та Люка Пламондона ««Собор Паризької Богоматері»», заснованому на однойменному романі Віктора Гюго. Мюзикл став дуже успішним (5 травня 1999 року «Notre-Dame De Paris» став найкращим виконавцем/гуртом у світі за 1998 рік на World Music Awards)[19]. Альбоми стали тричі платиновими. Даніель співав партію Фролло перед аншлагом у Палаці Конгресів у Парижі. Після цього він також брав участь в турі шоу у Франції, а також у виробництві Квебеку та англійській версії в Лондоні в 2000 році[20].

Пісня «Belle», яку він виконав з Гару і Патріком Фьорі, набула величезної популярності (у 1998 році в Європі було продано 3 мільйони копій цієї пісні, де вона була № 1 протягом 30 тижнів)[21].

В 2002 році Лавуа взяли на роль ще одного мюзиклу в Парижі, цього разу «Маленький принц» Річарда Коччанте та Елізабет Анаїс, заснованого на книзі Антуана де Сент-Екзюпері[22].

Новий альбом «Comédies humaines» вийшов у 2004 році і включав такі хіти, як «Violoncelle» і «Bénies Soient Les Femmes». Після цього відбувся тур Лавуа у Франції та Квебеку. Того ж року Лавуа випустив збірку оповідань для дітей з ілюстраціями Оксани Кемарської «Roulé Boulé: Je suis une boule qui roule», супроводжувану однойменним альбомом, який складався з уривків із двох альбомів «Bébé dragon» [23].

У 2011 році цей твір разом із кількома іншими книгами було вибрано для використання навчальними матеріалами для початкової школи в Квебеку та перевидано у серії «L'école de La Montagne secrète»[24].

У лютому 2005 року Лавуа брав участь у «Нелліган», опери Андре Ганьйона, заснованої на творах і біографії Еміля Неллігана, квебецького поета кінця 19-го століття. Шоу, в якому Лавуа виконав партію Старого Неллігана, було записано в концертний альбом[25].

Альбом «Docteur Tendresse» вийшов у 2007 році. Він включав такі пісні, як «Docteur Tendresse», «La voilà notre armée» (на слова Аллана Лепреста).

Починаючи з грудня 2010 року, Лавуа брав участь у серії концертних версій «Нотр-Дам де Парі», які возз'єднали оригінальний склад[26]. Ці концертні програми були представлені в Києві, Москві, Санкт-Петербурзі, Парижі[27] та Бейруті.[28].

У 2011 році Лавуа випустив «J'écoute la radio», альбом із новими аранжуваннями хітів і новою піснею («J'écoute la radio»).

25 березня 2014 року французька продюсерська компанія Le Chant du Monde (лейбл Harmonia mundi) випустила новий диск «Daniel Lavoie: La Licorne captive — Un projet musical de Laurent Guardo». У цьому музичному проєкті, присвяченому класичним міфам і легендам, виступає Даніель Лавуа як вокаліст, який виконує пісні, написані для нього канадським композитором і автором пісень Лораном Гуардо, у супроводі ансамблю старовинної музики та етнічних інструментів[29].

В 2014—2015 роках Лавуа і Гуардо представили альбом в Парижі[30] і в Квебеку[31].

1 липня 2014 року Даніель Лавуа взяв участь в офіційному вечірньому шоу Дня Канади на Парламентському пагорбі в Оттаві як один із головних виконавців, представляючи свою рідну Манітобу [32].

Новий альбом Даніеля Лавуа під назвою «Mes longs voyages» вийшов у вересні 2016 року. Цей альбом, спродюсований Гім Сен-Онжем, містить як оригінальні пісні, так і кавер-версії пісень Лео Ферре, Алена Башунга, Алена Лепреста та Фелікса Леклерка. У лютому–березні 2017 року[33] та навесні 2018 року відбувся канадський концертний тур «Mes longs voyages» [34]. Один із концертів відбувся на фестивалі «Montréal en lumière 2017», який назвав Лавуа почесним президентом [35].

З листопада 2016 року Даніель Лавуа був частиною акторського складу відновленого мюзиклу «Notre Dame de Paris», виконуючи роль Фролло в Палаці конгресів у Парижі, після чого гастролював Францією та іншими країнами[36][37][38].

Кіно[ред. | ред. код]

Даніель Лавуа знявся в кількох фільмах, хоча ніколи не вважав знімання в кіно важливою частиною своєї кар'єри.

Він знявся у канадському фільмі 1991 року Жана П’єра Лефевра «Казкова подорож ангела» (Le fabuleux voyage de l'ange), до якого також написав музичний супровід. Даніель отримав номінацію на премію Genie Award за найкращу оригінальну пісню за «Quand tu partiras» [39].

У 2002 році Лавуа знявся у канадському телефільмі режисера Клода Фурньє «Книга Єви» разом із Клер Блум. У 2004 році Даніель Лавуа зіграв квебекського співака і автора пісень Фелікса Леклерка в міні-серіалі «Фелікс Леклерк», знятому Фурньє для канадського та французького телебачення. Крім того, Лавуа записав альбом Moi, mon Félix (2005) [40].

У 2012 році Лавуа з'явився в епізодичній ролі у французькому телевізійному міні-серіалі «Антигона 34», створеному Брісом Хомсом і Алексісом Нолентом.

Окрім зйомок у фільмах, Даніель також написав пісні та музику для ряду фільмів.

У 2019 і 2020 роках Лавуа брав участь у Канадському кінофестивалі в Дьєппі як член журі (2019) і як президент журі (2020).

Поезія[ред. | ред. код]

У 2011 році Лавуа опублікував книгу віршів і поетичних есе «Finutilité» (Saint-Boniface : Les Éditions des Plaines)[41].

Навесні 2013 року Лавуа став офіційним представником весняної кампанії зі збору коштів Maison de la Poésie de Montréal[42].

Друга книга поезії Даніеля, Particulités, була опублікована в 2015 році[43].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1980 Interprète masculin de l'année – Gala de l'ADISQ [44]
  • 1981 Interprète masculin de l'année – Gala de l'ADISQ [44]
  • 1984 Chanson de l'année Tension Attention – Gala de l'ADISQ; Interprète masculin de l'année – Gala de l'ADISQ; Album de l'année Auteur et/ou compositeur-interprète Tension Attention – Gala de l'ADISQ [44]
  • 1985 Midem d'or décerné pour la chanson Ils'aiment; Félix de l'Artiste s'étant le plus illustré hors Québec; Victoire de la musique du Meilleur, франкофонний альбом Tension Attention [44]
  • 1986 Лауреат Médaille Jacques-Blanchet ; лауреат Prix Wallonie-Québec|премії Wallonie-Québec [44]
  • 1987 Victoires de la musique Meilleur франкофонний альбом Vue sur la mer; [45] Récipiendaire du Trophée Renonciat (attribuée par la Communauté radiophonique des programs de langue française); [44] Félix de l'Artiste s'étant le plus illustré hors Québec [46]
  • 1988 Victoire de l'album francophone de l'année Vue sur la mer [44]
  • 1989 Кавалер ордена Ла Плеяди [47]
  • 1990 Félix de l'Album pop-rock de l'année Long Courrier – Gala de l'ADISQ [48]
  • 1991 Prix Socan, Musique populaire Qui sait [49]
  • 1992 Prix Miroir de la Chanson d'Expression française au Festival d'été de Québec [50]
  • 1993 Член l'Ordre des francophones d'Amérique [51]
  • 1996 Приз SOCAN за пісні Ils s'aiment, Tension attention та Où la route mène [49]
  • 1997 Félix de l'Album pour enfants de l'année (Le Bébé dragon) – Gala de l'ADISQ [52]
  • 1997 Приз SOCAN за пісні Je voudrais voir New York і Lolita [49]
  • 1999 Victoires de la musique, Spectacle de l'année Notre-Dame-de-Paris; Victoires de la musique, Chanson de l'année for Belle ; [53] Премія World Music Award для найпопулярнішого французького виконавця у світі (акторський склад Нотр-Дам де Парі ) 
  • 1999 Приз SOCAN за пісню La danse du smatte [49]
  • 2000 Prix SOCAN за пісню Des milliards de choses [49]
  • 2006 Введений до Зали слави мовлення Канадської асоціації мовників у категорії «Музична зірка» [54]
  • 2009 Prix SOCAN для Даніеля Лавуа (композитор), Луїзи Форест'є (автор текстів) та Еріка Лапоанта (співак) у категорії Популярна пісня за пісню 1500 miles [49]
  • 2009 Prix Robert Charlebois pour son rayonnement à l'étranger – Fondation SPACQ (Société professionnelle des auteurs et des compositeurs du Québec) – Премія Роберта Шарлебуа за вплив за кордоном, яку присуджує Професійна асоціація авторів і композиторів Квебеку (SPACQ) [12 [55]
  • 2010 Spectacle de l'année – інтерпретатор – Gala de l'ADISQ (for 12 hommes rapaillés) [56]
  • 2011 Album de l'année – folk contemporain – Gala de l'ADISQ (для Douze hommes rapaillés chantent Miron, том 2 : Artistes variés) [57]
  • 2012 Spectacle de l'année – інтерпретатор – Gala de l'ADISQ (для Douze hommes rapaillés (deuxième édition) : Artistes variés) [58]
  • 2014 Album de l'année – reinterpretation – Gala de l'ADISQ (для La symphonie rapaillée : Artistes variés) [59]
  • 2015 Prix SOCAN (Категорія SOCAN Classics) за пісню La Villa de Ferdinando Marcos sur la mer [60]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Dillon, Charlotte. Daniel Lavoie. AllMusic. Процитовано 31 травня 2018.
  5. ↑ Blay, Jacqueline (2016). Histoire du Manitoba français, tome 3: De Gabrielle Roy à Daniel Lavoie (1916-1968). Saint-Boniface, Man.: Éditions du Blé. с. 161. ISBN 9782896115402.
  6. ↑ Lavoie - Biography. RFI Music. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 11 квітня 2016.
  7. ↑ Oscar Peterson, Rush top list of Canadian songs for Obama. Montreal Gazette: A3. 20 січня 2009.
  8. ↑ а б Lavoie – Biography. RFI Music. Архів оригіналу за 20 серпня 2012. Процитовано 16 травня 2014.
  9. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 6 вересня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  10. ↑ http://www.france2.fr/emissions/les-victoires-de-la-musique-varietes/palmares/annee-1985_154704
  11. ↑ Grenier, Line (1990). Radio Broadcasting in Canada: The Case of 'Transformat' Music. Popular Music. 9 (2): 221—233. doi:10.1017/s0261143000003925.
  12. ↑ а б Lavoie - Biographie. RFI Musique. 3 березня 2011. Процитовано 11 квітня 2016.
  13. ↑ Ollivier, Michèle (2006). Snobs and quétaines: Prestige and Boundaries in Popular Music in Quebec. Popular Music. 25 (1): 97—116. doi:10.1017/s0261143005000723. JSTOR 3877545.
  14. ↑ Sand et les Romantiques. Frmusique.ru. Процитовано 16 травня 2014.
  15. ↑ Daniel Lavoie. Daniellavoie.ca. Процитовано 16 травня 2014.
  16. ↑ Biography. Архів оригіналу за 5 квітня 2006.
  17. ↑ General Hospital: Daniel Lavoie (1994) на YouTube
  18. ↑ https://www.thecanadianencyclopedia.ca/en/article/daniel-lavoie
  19. ↑ Tesseyre, Cecile; Dezzani, Mark.
  20. ↑ Notre-Dame De Paris. Oxford Music Online. Oxford University Press, 2007 – 2013. Процитовано 24 травня 2013.
  21. ↑ Tesseyre, Cecile; Dezzani, Mark (26 червня 1999). Hit 'Notre-Dame' Takes To Road. Billboard. Т. 111, № 26. с. 8.
  22. ↑ Richard Cocciante. RFI Musique. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  23. ↑ Roulé Boulé - Je suis une boule qui roule. www.lamontagnesecrete.com (фр.). 13 грудня 2010. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 15 березня 2017.
  24. ↑ L'école de La Montagne secrète | lamontagnesecrete.com. Thesecretmountain.com. Архів оригіналу за 5 травня 2014. Процитовано 16 травня 2014.
  25. ↑ Nelligan : Je me souviens – Musique –. Voir.ca. Процитовано 16 травня 2014.
  26. ↑ Concert | Les plus grandes chansons de Notre-Dame de Paris en concert avec sur scène 70 musiciens et 40 choristes. Nd-leconcert.com. Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 16 травня 2014.
  27. ↑ "Notre-Dame de Paris" renaît enfin ! (фр.). Paris Match. Процитовано 16 травня 2014.
  28. ↑ Notre Dame de Paris Concert (Monday, Jul 9, 2012) :: Beirut.com :: Beirut City Guide. Beirut.com. 9 липня 2012. Процитовано 11 квітня 2016.
  29. ↑ harmonia mundi distribution (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 березня 2014.
  30. ↑ Daniel Lavoie & Laurent Guardo - La Licorne Captive - Européen. THEATREonline.com. Процитовано 11 квітня 2016.
  31. ↑ Daniel Lavoie. Архів оригіналу за 13 червня 2015.
  32. ↑ Canada Day on Parliament Hill - Official sites. Canadaday.gc.ca. 13 травня 2015. Архів оригіналу за 30 травня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  33. ↑ Daniel Lavoie - Spectacles - Spectra Musique. www.spectramusique.com. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 8 лютого 2017.
  34. ↑ Daniel Lavoie - De retour en tournée au Québec. Spectra Musique (англ.). Архів оригіналу за 17 вересня 2018. Процитовано 6 березня 2018.
  35. ↑ MONTRÉAL EN LUMIÈRE. www.montrealenlumiere.com. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 8 лютого 2017.
  36. ↑ Daniel Lavoie. NOTRE DAME DE PARIS - La Comédie Musicale (fr-FR) . Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 2 січня 2019.
  37. ↑ Casting Announced For London Run of Notre Dame De Paris. LondonTheatre1.com (en-GB) . 8 жовтня 2018. Процитовано 2 січня 2019.
  38. ↑ News, Taiwan. 'Notre Dame de Paris' set to play two cities at once in Taiwan | Taiwan News | 2021/02/13. Taiwan News. Процитовано 16 березня 2021.
  39. ↑ https://mubi.com/en/cast/daniel-lavoie
  40. ↑ Félix Leclerc на сайті IMDb (англ.)
  41. ↑ brigitte (4 листопада 2011). Finutilité | Les Éditions des Plaines. Plaines.ca. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 16 травня 2014.
  42. ↑ Daniel Lavoie appuie la 5e campagne de financement de la Maison de la Poésie. Maisondelapoesie.qc.ca. Архів оригіналу за 5 липня 2013. Процитовано 16 травня 2014.
  43. ↑ Daniel LAVOIE sera présent(e) au Salon du livre de Paris, du 20 au 23 mars 2015, à Paris Porte de Versailles. Salondulivreparis.com. Процитовано 11 квітня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  44. ↑ а б в г д е ж Daniel Lavoie. Процитовано 4 вересня 2019.
  45. ↑ L'association - Les Victoires de la Musique Variétés - France 2. France2.fr (фр.). Процитовано 11 квітня 2016.
  46. ↑ ADISQ. ADISQ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  47. ↑ Ordre de la Pléiade (honneur) - La Mémoire du Québec. Memoireduquebec.com (фр.). 26 грудня 2015. Процитовано 11 квітня 2016.
  48. ↑ ADISQ. ADISQ. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 11 квітня 2016.
  49. ↑ а б в г д е SOCAN - Society Of Composers, Authors And Music Publishers Of Canada. Socan.ca. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  50. ↑ Le Festival d'été de Québec - Prix Miroir 1992. feq.ca. Процитовано 12 лютого 2019.
  51. ↑ Liste des membres de l'Ordre des francophones d'Amérique - Conseil supérieur de la langue française. Cslf.gouv.qc.ca. Архів оригіналу за 1 грудня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  52. ↑ ADISQ. ADISQ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  53. ↑ Victoires de la musique 1999. RFI Musique. 22 лютого 1999. Процитовано 11 квітня 2016.
  54. ↑ Your Name (this will appear with your post) (1 жовтня 2006). Broadcast Hall of Fame Inductees. Broadcastermagazine.com. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 11 квітня 2016.
  55. ↑ Lauréats 2009. Fondation SPACQ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  56. ↑ ADISQ. ADISQ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  57. ↑ ADISQ. ADISQ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  58. ↑ ADISQ. ADISQ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  59. ↑ ADISQ. ADISQ. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
  60. ↑ Gala de Montréal – Édition 26e (PDF). Socan.ca. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 11 квітня 2016.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Даніель_Лавуа&oldid=42267175