Двінський Володимир Еммануїлович
| Володимир Двінський | |
|---|---|
| рос. Владимир Двинский | |
| Ім'я при народженні | Володимир Еммануїлович Двінський |
| Дата народження | 18 грудня 1940 (83 роки) |
| Місце народження | Москва, СРСР |
| Дата смерті | 5 липня 2019 (78 років) |
| Національність | єврей |
| Громадянство |
 СРСР→ Росія |
| Професія | кінорежисер, продюсер |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Роки активності | 1970 — до тепер |
| Напрям | документальне кіно |
| IMDb | ID 1143928 |
Володимир Еммануїлович Двінський (рос. Владимир Эммануилович Двинский; нар. 18 грудня 1940, Москва, СРСР) — радянський та російський кінорежисер, продюсер, дійсний член Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка», голова правління Московського єврейського культурно-просвітнього товариства (МЕКПО), член Спілки кінематографістів та кіно гільдій Росії «КіноСоюз».
Життєпис[ред. | ред. код]
Володимир Двінський народився 18 грудня 1940 року в Москві. Син Еммануїла Яковича Двінського (1910—1985), відомого радянського журналіста, кінорежисера і сценариста.
Закінчив Всеросійський державний інститут кінематографії. Працював режисером документального кіно на студіях Білорусьфільм і Центрнаучфільм.
Політичні погляди[ред. | ред. код]
У березні 2014 року, після російської інтервенції в Україну, разом з рядом інших відомих діячів науки і культури Росії висловив свою незгоду з політикою російської влади в Криму. Свою позицію вони виклали у відкритому листі[1]
У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[2].
Фільмографія[ред. | ред. код]
Зняв понад 50 науково-популярних і документальних фільмів, відзначених призів вітчизняних і зарубіжних кінофестивалів.
- Режисер
- 1970 — «Царю в'їзд заборонено» (документальний)
- 1970 — «Мій тато Айболить» (документальний)
- 1973 — «Історія давньоруської архітектури» (документальний)
- 1978 — «Прокурори» (документальний)
- 1978 — «Лев Толстой — наш сучасник» (документальний)
- 1983 — «Роботи» (документальний)
- 1983 — «І усього одне життя» (документальний)
- 1984 — «Час змін» (документальний)
- 1985 — «Професія XXI століття» (документальний)
- 1986 — «Командую флотом. Шмідт» (документальний)
- 1989 — «Вимагачі» (документальний)
- 1989 — «Мир вам, Шолом!» (документальний)
- 1991 — «Жінки біля скляного будинку» (документальний)
- 2001 — «У суботу я-король!» (документальний)
- 2003 — «Жила-була Одеса» (документальний)
- 2005 — «Трамвай-спогад» (документальний)
- 2005 — «Хто ворог твій?» (документальний)
- Актор
- Продюсер
- 1993 — «Падіння»
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Звернення ініціативної групи з проведення Конгресу інтелігенції «проти війни, проти самоізоляції Росії, проти реставрації тоталітаризму» і лист діячів культури на підтримку позиції Володимира Путіна по Україні та Криму. // novayagazeta.ru. 13.03.2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 2014-3-16.
- ↑ The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 18 червня 2018.
Посилання[ред. | ред. код]
- Володимир Двінський на сайті IMDb (англ.)
- Володимир Двінський [Архівовано 24 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайт «КіноСоюз»(рос.)
|
