Денієл О'Коннел
| Денієл О'Коннел | |
|---|---|
| англ. Daniel O'Connell ірл. Dónal Ó Conaill | |
 | |
| Народився |
6 серпня 1775[1][2][…] Cahersiveend, Керрі |
| Помер |
15 травня 1847[1][2][…] (71 рік) Генуя, Італія[4] |
| Поховання | |
| Країна |
Ірландія Сполучене Королівство |
| Місце проживання | |
| Діяльність | політик, адвокат |
| Alma mater | Кінгс-інн і Лінкольнз інн |
| Знання мов | англійська[1] |
| Посада | Член 14-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 13-го парламенту Сполученого Королівства[d][6][5], Член 12-го парламенту Сполученого Королівства[d][6][5], Член 11-го парламенту Сполученого Королівства[d][6][5], Член 14-го парламенту Сполученого Королівства[d][7][8], Член 12-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 10-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 8-го парламенту Сполученого Королівства[d][5], Член 9-го парламенту Сполученого Королівства[d][5] і Член 8-го парламенту Сполученого Королівства[d][5] |
| Партія | Radicalsd |
| Конфесія | Римо-католицька церква |
| Батько | Morgan O'Connelld[9] |
| Мати | Catherine O'Mullaned[9] |
| Родичі | Máire Ní Dhonnchadha Dhuibhd і Eibhlín Dubh Ní Chonailld |
| У шлюбі з | Mary O'Connelld |
| Діти | Morgan O'Connelld, Daniel O'Connelld, Maurice O'Connelld, John O'Connelld, Ellen Fitzsimond, Catherine O'Connelld[9], Edward O'Connelld[9], Elizabeth Mary O'Connelld[9], Daniel Stephen O'Connelld[9], Mary O'Connelld[9] і Rickarda O'Connelld[9] |
| Автограф |
 |
Де́нієл О'Ко́ннел (ірл. Dónal Ó Conaill, англ. Daniel O'Connell; 6 серпня 1775, поблизу Карсівіна, Керрі — 15 травня 1847, Генуя) — лідер ліберального крила ірландського національного руху. За фахом адвокат.
Біографія[ред. | ред. код]
Молоді роки[ред. | ред. код]
Народився в католицькій родині, колись багатій, але потім позбавленої земель. При заступництві свого багатого холостого дядька Моріса О'Коннела вступив на навчання в Дуе у Франції, в 1794 році був прийнятий в Лінкольнз інн, а через два роки перейшов в Кінгс-інн в Дубліні, де вивчав право. 19 травня 1798 року одержав звання баристера. Він відправився в Манстер, де майже десятиліття вів тихе приватне життя, не беручи участь в політиці, і навіть виступив із засудженням повстання Роберта Еммета в 1803 році, про який він писав: «Людина, здатна холоднокровно підготувати таке масове кровопролиття, стільки вбивств і стільки жахів різного роду, не може бути об'єктом співчуття».[10]
Кампанія за Католицьку асоціацію[ред. | ред. код]
У 1823 заснував Католицьку асоціацію, яка очолила боротьбу за надання пасивного виборчого права католикам. З 1829 — голова ірландської фракції в британському парламенті. Підтримував вимогу скасування англо-ірландської унії 1801, що ліквідувала автономію ірландського парламенту. Був одним з ініціаторів заснування 1840 року Асоціації рипілерів (прибічників скасування унії).
Суперечності між О'Коннелом і республіканським крилом Асоціації призвели до її розколу у 1846 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118786695 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и к The History of Parliament
- ↑ а б в Hansard 1803–2005
- ↑ https://assets.parliament.uk/Journals/HCJ_volume_96.pdf
- ↑ https://assets.parliament.uk/Journals/HCJ_volume_97.pdf
- ↑ а б в г д е ж и Lundy D. R. The Peerage
- ↑ O'Connell Correspondence, Vol I, Letter No. 97
Джерела[ред. | ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
|
Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |