Дератизація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дератиза́ція — це комплекс санітарно-гігієнічних, інженерно-технічних та протиепідемічних заходів, які включають роботи з винищування та захисту від синантропних гризунів (у тому числі носіїв та розповсюджувачів інфекційних хвороб людини і тварин) у будівлях і спорудах населених пунктів, на транспорті та в навколишньому середовищі.[1]

Способи дератизації[ред.ред. код]

Для знищення гризунів використовують хімічний, механічний і біологічний методи.

1. Хімічний: використання отруєної отрутами приманки. Сутність хімічного методу полягає в отруєнні гризунів отруйними речовинами - ратицидами. Ефективними ратицидами є фосфід цинку, ратиндан, зоокумарин, сульфат талію, тіосемікарбазід, карбонат барію, фторацетамід та ін.

Газову дератизацію застосовують переважно для винищування гризунів на морських суднах, у залізничних вагонах, літаках і в польових умовах

2. Фізичний: вилов за допомогою капканів. Механічний спосіб полягає в застосуванні різних капканів, пасток, мишоловок, верше та ін.

3. Біологічний: а) зараження інфекцією, небезпечної тільки для гризунів; б) вилов домашніми тваринами.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з проведення дезінфекційних, дезінсекційних, дератизаційних робіт (крім робіт на об'єктах ветеринарного контролю) затверджено Наказом N 38/63 від 16.02.2001 Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства охорони здоров'я України 16.02.2001 N 38/63 (z0188-01) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 березня 2001 р. за N 190/5381

Посилання[ред.ред. код]