Дерій Олександр Вікторович
| Олександр Дерій Дерій Олександр Ігорович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
2 червня 1992 м. Полтава, Україна | |
| Смерть |
6 травня 2022 (29 років) с. Малинівки поблизу міста Гуляйполя Запорізької області (загинув у ході російського вторгнення в Україну) | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | Каспер | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Сухопутні війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Олександр Ігорович Дерій — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олександр Дерій народився 2 червня 1992 року в Полтаві. Після закінчення 9-ти класів загальноосвітньої школи № 30 м. Полтави навчався у Полтавському професійно-технічному училищі № 23. У 2011 році почав строкову службу в складі 95-тої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ в місті Житомирі. Протягом року брав участь у бойових діях в АТО на сході України. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій у складі 81-ої окремої аеромобільної бригади. Олександр Дерій обіймав військову посаду стрільця-снайпера 1-го десантно-штурмового взводу в/ч А1493. Загинув під час масованого обстрілу села Малинівки поблизу міста Гуляйполя Запорізької області 6 травня 2022 року. 1-го десантно-штурмового взводу на посаді стрілець-снайпер. Чин прощання із Олександром Дерієм та загиблими співслуживцями старшим солдатом Євгенієм Горенком, солдатами Юрій Гапулою, Сергієм Коротченком, Микитою Луговим та Дмитром Рябичем, а також старшим солдатом Євгеном Цукановим й солдатом Олександром Шинкаренком відбувся 10 травня 2022 року біля Свято-Успенського кафедрального собору Полтави. Поховали загиблого 10 травня 2022 року на Затуринському кладовищі Полтави[1][2][3][4][5][6].
Родина[ред. | ред. код]
У загиблого залишилися батько, два брати й дівчина з якою планував незабаром побратися.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У Хоролі попрощалися з двома військовими, які загинули у війні з російськими окупантами. Новини Полтавщини (укр.). 11 травня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Молоді життя, обірвані війною: Хорольщина попрощалася з Героями України… :: horol.com.ua. horol.com.ua. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ У Полтаві провели в останній путь дев’ятьох воїнів, які загинули в боях на Запоріжжі. ФОТО. kolo.news (укр.). Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ У Полтаві попрощалися з дев’ятьма військовими, які захищали Запорізьку область від росіян. Новини Полтавщини (укр.). 10 травня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ У Полтаві попрощаються із дев’ятьма захисниками. ІРТ Полтава (укр.). Архів оригіналу за 27 січня 2023. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ У Полтаві попрощалися із десятьма воїнами: як це було. Суспільне Новини (укр.). 10 травня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Понад 400 воїнів нагороджені орденами й медалями, серед них – Ярина Чорногуз. Новинарня (укр.). 21 травня 2022. Процитовано 27 січня 2023.
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 19 травня 2022 року № 349/2022 «Про відзначення державними нагородами України»