Деспотіко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
острів
пам'ятка археології і islet[d]
Деспотіко
Δεσποτικό
Paros Andiparos Despotiko Luftbild 01.jpg
Острови Парос, Антипарос та Деспотіко
Географія
36°58′ пн. ш. 24°59′ сх. д. / 36.967° пн. ш. 24.983° сх. д. / 36.967; 24.983
Місцезнаходження Егейське море
Акваторія Егейське море
Група островів Кіклади
Площа 8  км² 
Довжина 5,18 км
Ширина 3 км
Найвища точка 189 м 
Країна
Греція Греція
Регіон периферія Південні Егейські острови, ном Кіклади
Адм. одиниця Antiparos Municipality[d]
Населення 0 (2001)
Деспотіко. Карта розташування: Греція
Деспотіко
Деспотіко
Деспотіко (Греція)

Деспотіко у Вікісховищі?

Деспотіко (грец. Δεσποτικό) — маленький незаселений Грецький острів в Егейському морі. Знаходиться на південний захід від острова Антипарос у складі архіпелагу Кіклади.

Розташований за 700 м на південний захід від острова Антипарос. Деспотіко знаходиться у самому центрі Кіклад і в ясну погоду можна побачити навколишні острови Антипарос, Сірос, Серіфос, Сіфнос, Кімолос, Фолегандрос, Сікінос та Іос (в порядку проти годинникової стрілки). На даний час до острова можна дістатися лише човнами з острова Антипарос. Човни відходять з головного села Антипаросу або від Агіос-Георгіос (південний захід острова), що прямо навпроти Деспотіко. Зазвичай вони прибувають на південну частину острова, де знаходиться великий піщаний пляж.

Протока, що відділяє Деспотіко від Антипароса має мінімальну глибину 1 м, посередині знаходиться проміжний острівець Коімітірі. Така крайня поверховість протоки передбачає, що існував зв'язок між Антипаросом та Деспотіко в колишні часи. Показники попередніх рівнів моря показують археологічні знахідки, що знайдені в затоці Деспотіко.

Природа[ред. | ред. код]

Через низьку та непостійну відвідуваність острова та з помірним тиском на пасовища, дуже добре збереглися деякі природні місця, що є типовими для центральних Кіклад. Тому Деспотіко, сусідній острівець Стронгілі та південна частина Антипароса обрані для проекту Natura 2000, що є частиною мережі особливо охоронюваних територій в Європейському Союзі. Великі площі вкриті гаригами. Постійним жителем морської акваторії є тюлень-монах звичайний. Наявність водоростей посидонії на морському дні дає можливість для існування різноманітних видів флори та фауни.

Геологія[ред. | ред. код]

Перші геологічні дослідження острова проводив Карл Густав Фідлер у 1841 році,[1] але знадобився час аж до 1963 року щоб скласти першу геологічну карту. [2]

Найпоширенішими породами на острові є гнейс, сланці, мармур та амфіболіт.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Fiedler, Karl Gustav (1841) Reise durch alle Theile des Königreiches Griechenland in Auftrag der Königl. Griechischen Regierung in den Jahren 1834 bis 1837. Zweiter Theil, Friedrich Fleischer, Leipzig, 618 p.
  2. Αναστασόπουλου, Ιωάννου Χ. (1963) Γεωλογική κατασκευή της νήσου Αντιπάρου και των περί αυτήν νησίδων: γεωλογία - πετρολογία - κοιτασματολογία - γεωχημική έρευνα. (Geological study of Antiparos Island Group: Geology - Petrology - Economic Geology - Geochemical Prospecting), Γεωλογικαι καί Γεωφυσικαί Μελέται VII(5), 235-375. (гр.) (анотація (англ.))