Джиттербаґ
Джиттербаґ (англ. jitter — трястися, bug — неврастенік, панікер[1]) — популярний у 1930-50-і роки танець, який характеризується швидкими, різкими рухами, схожий на бугі-вугі і рок-н-рол. Належить до групи свінгових танців, разом з лінді-хопом[2] і джайвом.
Назва[ред. | ред. код]
За однією з версій, назва танцю походить від жаргонного терміну, який означає алкогольний делірій. Вона знаходить непряме підтвердження в пісні Кеба Келловея Call of the Jitter Bug, де прослідковується зв'язок між танцем і вживанням алкоголю:
- If you'd like to be a jitter bug ,
- First thing you must do is get a jug ,
- Put whiskey, wine and gin within,
- And shake it all up and then begin.
- Grab a cup and start to toss,
- You are drinking jitter sauce!
- Do not you worry, you just mug,
- And then you'll be a jitter bug!
На думку музичного теоретика Олега Корольова, назва танцю походить від жаргонної назви неврастеніка, божевільного[1].
Історія[ред. | ред. код]
Приблизний час появи танцю — початок 1930-х років. Він зародився в негритянському середовищі як подальший розвиток лінді-хопу, з якого відділився за рахунок прояву ексцентричних акробатичних елементів: перекидань, шпагатів, підскакувань і підкидань — і через їх травмонебезпечність у деяких місцях його навіть забороняли[3][4].
Танець популяризував Кеб Келловей, який побачив його в 1934 році і записав пісню Call of the Jitter Bug, а також випустив фільм Cab Calloway's Jitterbug Party. Слідом за ним про нове яскраве явище почала писати преса, і до 1936 року танець поширився по всіх Сполучених Штатах. У роки Другої світової війни він знайшов прихильників і в Європі, залишаючись популярним до 1950-х, коли йому на зміну прийшли більш сучасні танці схожого стилю[4].
Техніка[ред. | ред. код]
Джиттербаґ — парний танець на розмір 4/4[4]. Як елементи танцю використовуються тряска тіла і кінцівок, підстрибування і обертання, а також акробатичні елементи, наприклад, перекидання партнерки або партнера. Також для нього характерні імпровізація та запозичення елементів інших танців[1][3]. Деякі критики відзначають різну техніку у білих і чорношкірих виконавців, називаючи оригінальну негритянську манеру одним із кращих прикладів жанру, а танець у виконанні білих — незграбним.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Королёв О. К. Краткий энциклопедический словарь джаза, рок- и поп-музыки: Термины и понятия. — М. : Музыка, 2006. — 168 с.
- ↑ Frankie Manning; Cynthia R. Millman. Frankie Manning: Ambassador of Lindy Hop. — Philadelphia, Pennsylvania : Temple University Press[en], 2007. — С. 238. — ISBN 1-59213-563-3.
- ↑ а б Stearns, Marshall and Jean. Jazz Dance: The Story of American Vernacular Dance. — New York : Macmillan, 1968. — P. 331. — ISBN 0-02-872510-7.
- ↑ а б в Германов, Виктор Георгиевич. Танцевальный словарь: танцы балов и дискотек. — Издательский дом «АСТА», 2009. — С. 153—154. — ISBN 5990159110.
|
