Джон Бредмор
| Громадянство | Королівство Англія |
|---|---|
| Дата народження | 14 століття |
| Дата смерті | 27 січня 1412 |
| Місце смерті | Лондон |
| Місце поховання | St Botolph's Aldersgated |
| Рід діяльності | хірург, коваль |
Джон Бредмор (англ. John Bradmore, пом. 1412) — англійський хірург і металообробник, автор праці "Філомена" (лат. Philomena), одного з найдавніших трактатів з хірургії. Він був придворним хірургом за часів правління англійського короля Генріха IV. Найбільш відомий тим, що витягнув стрілу, яка застрягла в черепі принца, майбутнього Генріха V, в Кенілворті, після битви при Шрусбері в 1403 році.
Родина[ред. | ред. код]
Відомо, що Бредмор практикував хірургію разом з іншими членами своєї родини. Його брат Ніколас Бредмор також був записаний як хірург у Лондоні, хоча Джон, швидше за все, з них двох був більш успішним, накопичивши багато маєтностей. Дочка Джона, Агнес, вийшла заміж за іншого хірурга, Джона Лонджа[1]. Бредмор працював придворним лікарем протягом усього правління короля Генріха IV.[1]
За словами історика Фей Ґетц, "хірурги, здається, особливо часто займалися металообробкою як ремеслом, ймовірно, виготовляючи хірургічні інструменти для себе і на продаж". Бредмор, швидше за все, був вправним металообробником, оскільки він також згадується як "гемстер" (gemestre), що може означати, що він виготовляв ювелірні вироби.[2]
Операція з вилучення[ред. | ред. код]
Перед битвою при Шрусбері Бредмор був ув'язнений за підозрою у використанні своїх навичок металообробки в незаконних цілях, а саме у підробці монет. Після того, як шістнадцятирічний принц Генріх був поранений в обличчя в Шрусбері, Бредмор був звільнений, щоб допомогти принцу[3].
Бредмор відвідав принца в Кенілворті, куди пораненого Генріха відвезли після битви. Стріла пробила лівий бік під оком біля носа молодого принца, ледь не зачепивши стовбур мозку і навколишні артерії. Коли хірурги спробували витягти стрілу, древко зламалося, залишивши вістря в черепі на глибині близько п'яти-шести дюймів (приблизно 12-15 сантиметрів). Кілька інших лікарів вже були викликані для вирішення проблеми, але не змогли допомогти. Наступник Бредмора на посаді королівського хірурга, Томас Морстед, пізніше назвав їх "непристойними балакучими п'явками"[4].
Бредмор наказав заливати рану медом і винайшов інструмент для екстракції. Два щипці з різьбленням утримували центральний різьблений стрижень, який можна було вставити в рану: за формою він нагадував конічний різьблений стрижень всередині розщепленого циліндра. Як тільки кінець щипців потрапляв у втулку вістря стріли, різьблений стрижень повертався, розкриваючи щипці у втулці наконечника, фіксуючи його на місці, щоб він міг бути витягнутий разом з пристроєм. Інструмент був швидко виготовлений або самим Бредмором, або ковалем за детальним описом останнього. Джон Бредмор сам вводив його в рану, щоб успішно витягти наконечник стріли[3]. Потім рану заливали спиртом (вином), щоб очистити її.
Подальша діяльність[ред. | ред. код]
За свою службу він отримував ренту в розмірі 10 суверенів на рік (приблизно 26 720 фунтів стерлінгів у 2020 році). Існують також записи про виплати, які він отримував за ліки для короля. У 1408 році Бредмор був призначений митним наглядачем Лондонського порту[5].
Його праця "Філомена", яка документує нововинайдений пристрій і операцію на королі, була написана в період між 1403 роком і смертю Бредмора в 1412 році. Її опублікував зять Брадмора, Джон Лонг. Оригінал був написаний латинською мовою. Англійською він був перекладений у 1446 році[5].
Як слуга короля Генріха IV, Бредмор також доглядав за Вільямом Вінцелоу, королівським павільйонником, який намагався покінчити життя самогубство через удар себе ножем у живіт. Під час цієї спроби Вінцелоу розірвав собі кишечник. Бредмор доглядав за ним протягом 86 днів і Вінцелоу вижив[5].
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Green, Monica, Making Women's Medicine Masculine: The Rise of Male Authority in Pre-Modern Gynaecology, Oxford University Press, 2008, p.56.
- ↑ Getz, Faye, Medicine in the English Middle Ages, Princeton University Press, 1998, p. 8.
- ↑ а б S. J. Lang, "Bradmore, John (d. 1412)", Oxford Dictionary of National Biography, Oxford University Press, 2004; online edn, Jan 2008
- ↑ Cooper, Stephen, Agincourt: Myth and Reality 1415-2015, Pen and Sword, 2014.
- ↑ а б в Chris Given-Wilson, An Illustrated History of Late Medieval England, Manchester University Press, 1996, p.92.