Джон Едсгед
![]() | ||||||||||
![]() | ||||||||||
Особисті дані | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Джон Едсгед | |||||||||
Народження | 27 березня 1942 (82 роки) | |||||||||
Флітвуд, Ланкашир, Англія | ||||||||||
Громадянство | ![]() ![]() | |||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||
![]() | ||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||
| ||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||
Сезони | Команда | Місце | ||||||||
1976—1979 1979—1982 1980—198? 198?—198? 1989—1990 1999—2004 2005—2006 |
![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() ![]() |
|||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||
Джон Едсгед (англ. John Adshead; нар. 27 березня 1942, Флітвуд, Ланкашир, Англія) — англійський футболіст та новозеландський тренер. Головний тренер збірної Нової Зеландії, яка під його керівництвом вперше потрапила на Чемпіонат світу.
Народився в місті Флітвуд, Ланкашир, Англія[1]. Всю кар'єру футболіста провів у клубі «Сідмут Таун», закінчив грати в футбол у 22 роки через травму. Пізніше працював тренером в Західній Австралії.
У 1976 році правлаштувався головним тренером в новозеландський клуб «Манурева»[1], з яким в 1978 році виграв Кубок Четем та вивів клуб у вищий дивізіон Нової Зеландії. У 1979 році призначений головним тренером збірної Нової Зеландії. У кваліфікації до чемпіонату світу 1982 були обіграні Австралія Руді Гутендорфа, Індонезія, Фіджі й Тайваню в першому відбірковому раунді та здолавши у фінальному раунді збірну Китаю вперше отримали шанс взяти участь у чемпіонаті світу. Нова Зеландія встановила в цьому відбірковому турнірі безліч рекордів. Вони зіграли 15 матчів відбіркового турніру, здолавши для цього 55000 миль. Їх рахунок 13-0 в матчі проти Фіджі став на той момент рекордом чемпіонатів світу, також як і 6 голів, якими відзначився в цьому матчі Стів Самнер. Також їх воротар Річард Вілсон встановив рекорд чемпіонатів світу, простоявши 921 хвилину «всуху». Наступна можливість виступати на Чемпіонаті світу трапилася лише через 28 років. Нова Зеландія поступилася в усіх трьох матчах на чемпіонаті, проти Шотландії (5:2), Радянського Союзу (3:0) та Бразилії (4:0)[2].
Згодом очолював клуби «Іст Кост Бейс» і «Маунт-Веллінгтон», у 90-х роках XX століття повернувся в Західну Австралію, а пізніше відправився в Оман, де займався розвитком дитячого футболу та очолював юнацьку збірною Оману U-17, з якою брав участь в Чемпіонаті світу 1995 серед юнацьких команд[3].
У 2005 році повернувся в Нову Зеландію, де очолив «Нью-Зіленд Найтс» для участі в першому сезоні А-Ліги. Погані результати клубу та підозра в захворюванні на рак привели до завершення активної кар'єри тренера після закінчення сезону.
У 2013 році за заслуги перед Новою Зеландією нагороджений Орденом Заслуг[4].
У жовтні 2013 року здобутки Джона Едсгеда були визнані опитуванням, яку проводила незалежна група Друзі футболу[5], а в листопаді 2014 року йому вручили медаль «Відмінник» Друзів футболу[6].
Команда | З | По | Досягнення | ||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Іг | В | Н | П | % Перемог | |||
«Нью-Зіленд Найтс» | січень 2005 | квітень 2006 | 21 | 1 | 3 | 17 | 4,76 |
Загалом
|
21 | 1 | 3 | 17 | 4,76 |
- Переможець Юнацького (U-16) кубка Азії: 2000
- ↑ а б Soccer: Adshead catches Knights off guard [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ All Whites' results - 1982 Soccer World Cup (англ.)
- ↑ Queen's Birthday Honours 2013: Adshead conquers another peak [Архівовано 15 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ The Queen's Birthday Honours List 2013 (англ.)
- ↑ A Tribute to John Adshead [Архівовано 14 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Medals for Vicelich and Adshead [Архівовано 12 липня 2020 у Wayback Machine.]. Friends of Football. Retrieved 31 December 2014.
- Профіль тренера [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] на сайті transfermarkt.com
- Профіль тренера [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті zerozero.pt
- Профіль тренера [Архівовано 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu
- Профіль тренера [Архівовано 11 липня 2020 у Wayback Machine.] на сайті worldfootball.net