Джон Стівенс Генслоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джон Стівенс Генслоу
англ. John Stevens Henslow
John Stevens Henslow.jpg
Народився 6 лютого 1796(1796-02-06)
Рочестер, Кент, Англія
Помер 16 травня 1861(1861-05-16) (65 років)
англ. Hitcham, Англія
Місце проживання
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Діяльність ботанік, геолог, священник
Alma mater коледж Святого Джонаd
Сфера інтересів ботаніка, геологія, мінералогія
Заклад Кембриджський університет
Батько John Prentis Henslowd[1]
Мати Francis Stevensd[1]
У шлюбі з Harriet Jenynsd[1]
Діти Енн Генслоу Барнард
Родичі Джозеф Долтон Гукер

CMNS: Джон Стівенс Генслоу у Вікісховищі

Джон Стівенс Генслоу (англ. John Stevens Henslow[3][4][5][6], 6 лютого 1796 — 16 травня 1861) — англійський ботанік[4], професор ботаніки[6], колекціонер ботанічних екземплярів[5], геолог, професор мінералогії[6], академік, друг та наставник Чарльза Дарвіна[5], щедрий філантроп та видатний пастор[5].

Біографія[ред. | ред. код]

Джон Стівенс Генслоу народився у місті Рочестер 6 лютого 1796 року[5][6].

Генслоу був старшим з одинадцяти дітей[5]. Його батько заохочував розвиток в ньому прагнення до природознавства та у дуже ранньому віці він став пристрасним колекціонером ботанічних примірників[5].

У 1814 році Генслоу поступив у Коледж Святого Джона у Кембриджі[5]. У 1818 році він отримав диплом, а потім відновив свій інтерес до природознавства та провів геологічні експедиції на Острів Уайт та Острів Мен[5]. З 1822 до 1827 року Джон Стівенс Генслоу був професором минералогії[6].

У 1825 році Генслоу став вікарієм. У тому ж році йому була запропонована посада королівського[5] професора ботаніки[5][6]. Цю посаду він займав до кінця життя[5]. Його природний ентузіазм зробив ботаніку одним з найбільш популярних предметів в університеті. Він заохочував власні спостереження своїх студентів, давав їм рослини та просив, щоб вони досліджували їх та робили записи особливостей структур, які вони знайшли[5]. Він також брав студентів на екскурсії та запрошував їх до себе додому, де дискусії на різні наукові теми були більш неофіційними[5].

Під час свого перебування в Кембриджі Генслоу розширив Ботанічний сад та реконструював 40-акрове місце між Бейтман-Стріт та Бруклендс-Авеню, зробивши його всесвітньо відомим[5].

Джон Стівенс Генслоу був другом та наставником свого учня Чарльза Дарвіна та розвинув в ньому інтерес до природознавства. Вони познайомилися у 1828 році[5]. Його відомий учень Чарльз Дарвін був його другом, незважаючи на можливий атеїзм Дарвіна та християнську віру Генслоу[5]. Дарвін і Генслоу писали один одному настільки часто, наскільки дозволяла поштова система. Як головний одержувач масивної колекції наукових зразків Дарвіна, Генслоу передав їх відповідним експертам для аналізу. Він також опублікував уривки листів Дарвіна у наукових журналах[5]. У 1836 у Генслоу допоміг Чарльзу Дарвіну отримати фінансування для публікації його книг по зоології[5].

Джон Стівенс Генслоу помер 16 травня 1861 року[6]. Можливо також, що він помер 18 травня 1861 року[5]. Чарльз Дарвін сказав про нього: «Я повністю впевнений, що краща людина ніколи не ходила по цій землі»[5].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Джон Стівенс Генслоу спеціалізувався на насіннєвих рослинах[3].

Окремі публікації[ред. | ред. код]

  • A Catalogue of British Plants. 1829; 1835.
  • Principles of Descriptive and Physiological Botany. 1835.
  • Flora of Suffolk. 1866.
  • A Dictionary of Botanical Terms. 1856.
  • The Teaching of Science in Cambridge. 1846.
  • The Principles of Descriptive and Physiological Botany. 1835.
  • A Syllabus of a Course of Lectures on Mineralogy. 1823.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Kindred Britain
  2. IPNI.  Hensl.. 
  3. а б International Plant Names Index: John Stevens Henslow (1796–1861)
  4. а б DNB, Katalog der Deutschen Nationalbibliothek: John Stevens Henslow
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш John Stevens Henslow (1796–1861). Архів оригіналу за 7 липень 2010. Процитовано 22 серпень 2014. 
  6. а б в г д е ж John Stevens Henslow. Архів оригіналу за 27 серпень 2012. Процитовано 22 серпень 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]