Джумаликизик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джумаликизик
Cumalıkızık

Вулиця села
Вулиця села
Розташування міста Джумаликизик
Основні дані
40°10′30″ пн. ш. 29°10′23″ сх. д. / 40.17500° пн. ш. 29.17306° сх. д. / 40.17500; 29.17306Координати: 40°10′30″ пн. ш. 29°10′23″ сх. д. / 40.17500° пн. ш. 29.17306° сх. д. / 40.17500; 29.17306
Країна Туреччина
Регіон Провінція Бурса
Район Йилдирим
Засновано 1452
Площа 8,646 гектар і 191,917 гектар
Часовий пояс UTC+3
Номери автомобілів 16
GeoNames 748775
Мапа


Джумаликизик у Вікісховищі?

Джумаликизик (тур. Cumalıkızık) — село в окрузі Йилдирим, провінції Бурса, за 10 км від міста Бурса у підніжжя гори Малий Олімп. Село внесене у список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Туреччині у 2014 році.[1]

Назва[ред. | ред. код]

«Кизик» — це назва одного з 24-х кланів огузів. «Джума» означає п'ятниця. Назва Джумаликизик свідчить, що населення навколишніх сіл збиралося тут у вихідний день (для мусульман п'ятниця) для поклоніння. У підніжжі гори Малий Олімп розташовані інші села, що закінчуються на «кизик»: Değirmenlikızık, Derekızık, Hamamlıkızık (поселення з лазнею — хамам).

Історія[ред. | ред. код]

Село засновано 700 років тому (1325 р.) на початку становлення Османської держави. Це було одне з 7-ми поселень на Шовковому шляху.[2]

Туристичні принади[ред. | ред. код]

Бурса і Джумаликизик відображають стан поселень в часи зародження Османської держави. Якщо в Бурсі можна простежити міський розвиток, то Джумаликизик — характерний приклад малого вакф-поселення, що слугувало постачальником різноманітної продукції для караван-сараїв та кюлліє.[3] Не зважаючи на всесвітню відомість, Джмумаликизик не дуже популярний серед іноземних туристів. Причиною малого напливу відвідувачів є нерозвинута інфраструктура та брак фінансування. Місцеві жінки, що виробляють товари, які можна продавати як сувеніри, витісняються завезеними, що виготовленні масовим виробництвом. Це створює проблеми для економічної самодостатності села.[2][4]

Село знаходиться серед сільськогосподарських угідь і зберігає високий рівень автентичності. В деяких будинках досі мешкають місцеві жителі. Забудова, матеріали (каміння, дерево), конструкція дахів дають розуміння як виглядали стародавні поселення турків-османів.

У місцевих кафе можна спробувати традиційні турецькі страви: домашній горіховий хліб, гьозлеме, страви з сиру та солодощі з лісових ягід.

Архітектура[ред. | ред. код]

В селі нараховують 270 історичних будинків, з них 180 використовується для житла. Будинки в селі складені з саману, дерева та буту. Вікна на другому поверсі зазвичай закриті декоративними решітками і винесені в еркери. Вулиці викладені камінням без тротуарів з типовими для середньовічних вулиць канвою по центру для стоку води.

Через високу автентичність видів села у ньому часто знімають історичні фільми.

Фестивалі[ред. | ред. код]

Кожного червня в селі проходить міжнародний фестиваль малини. На ньому виступають фольклорні танцювальні колективи.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]