Ксанф (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стародавнє місто Ксанф і храм Летоон
Xanthos-Letoon *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Reconstruction Nereid Monument BM.jpg

Реконструкція монументу нереїд
36°20′00″ пн. ш. 29°19′00″ сх. д. / 36.33333° пн. ш. 29.31667° сх. д. / 36.33333; 29.31667
Країна Туреччина
Тип Культурна
Критерії ii, iii
Об'єкт № 484
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1988 (12 сесія)
Ксанф (місто) is located in Земля
Ксанф (місто)

CMNS: Ксанф на Вікісховищі

Ксанф (лікійськ. Arñna, грец. Ξανθος, лат. Xanthus) — найбільше місто античної Лікії. Разом зі святилищем Летоон включено до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Руїни міста розташовані на території турецької провінції Анталья.

Первинно назва міста лікійською мовою звучала як Арна. Після завойовницьких походів Александра Македонського в результаті еллінізації назва трансформувалась у Ксанф.

Історія[ред.ред. код]

Місто було засновано на початку I тисячоліття до н. е. 546 року до н. е. було захоплено персами та цілковито зруйновано. Наприкінці IV століття до н. е. Ксанф входив до складу імперії Александра Македонського, а від 190 року до н. е. — до незалежного союзу міст Лікії. 42 року до н. е. місто було взято та знову зруйновано військами Брута. Згодом Ксанф став частиною римської провінції Лікія.

Культурна спадщина[ред.ред. код]

Дотепер від стародавнього міста збереглась лише невелика частина, знайдена під час розкопок, у тому числі й театр. Найбільш значущими пам'ятками лікійської культури, що дістались сьогодення, є характерні надгробні монументи: висічені у скелях уявні фасади будинків, прикрашені різьбленими елементами, а також високі гробниці, що стоять на підвищенні, збудовані у вигляді будинків або оточені колонадами.

Найвідомішими спорудами такого роду у Ксанфі є «монумент гарпій» VI століття до н. е., названий так через рельєф, що зберігся на ньому, а також «монумент нереїд» V століття до н. е. Він прикрашений настінною пластикою й виконаний у формі іонічного храму, що стоїть на високій підошві. Обидві гробниці відносять до видатних творів малоазійсько-іонічної культури.

Там же було знайдено найбільшу пам'ятку лікійської писемності — лікійсько-мілійська стела (бл. 380 до н. е.).

Джерела[ред.ред. код]