Джігме Сінг'є Вангчук
Джігме Сінг'є Вангчук o rgyan dbang phyug | |
|---|---|
 | |
| 4-й король Бутану | |
| 21/24 липня 1972 — 14 грудня 2006 | |
| Попередник | Джігме Дорджі Вангчук |
| Наступник | Джігме Кхесар Намгьял Вангчук |
| 2-й Голова Ради міністрів | |
| 1964 — 20 липня 1998 | |
| Попередник | Джігме Дорджі |
| Наступник | Джігме Тінлей |
| Народився |
11 листопада 1955 (66 років) Тхімпху, Бутан |
| Відомий як | суверен |
| Громадянство |
 Бутан |
| Батько | Джігме Дорджі Вангчук |
| Мати | Кесанг Чоден Вангчук (королева) |
| У шлюбі з | Сангай Чоден Вангчук |
| Діти | Джігме Кхесар Намг'ял Вангчук, Кесанг Чоден Вангчук |
| Релігія | буддизм |
| Нагороди | |
|
| |
Джігме Сінг'є Вангчук (дзонг-ке:; нар. 11 листопада 1955) — четвертий король Бутану. Вступив на трон у віці 16 років у 1972 році після смерті свого батька, третього короля Джігме Дорджі Вангчука. На його коронацію 2 червня 1974 року були запрошені закордонні представники, що означало кінець тривалого періоду ізоляції країни. Він носить титул «Друк Г'ялпо», що означає «Драконовий король». Здобув освіту в Бутані і Великій Британії.
14 грудня 2006 року король зрікся престолу на користь свого сина Джігме Кхесар Намг'ял Вангчука раніше спершу оголошеного терміну (2008).
Біографія[ред. | ред. код]
Політика Джігме Сінг'є Вангчука[ред. | ред. код]
Четвертий Король продовжував політику свого батька — повільної модернізації з максимальним збереженням бутанських традицій. У 1988 році він ввів порядок Дріглам Намжа (поведінки та етикету), згідно з яким усі жителі країни зобов'язані носити традиційний одяг і церемоніальні шарфи і вивчати в школі національну мову дзонг-ке. При цьому він скасував або спростив багато звичаїв етикету середньовіччя, наприклад, серію простягань, які зобов'язані були робити подорожні, коли в поле зору попадав королівський палац. У 1998 році він обмежив абсолютну владу і керував країною спільно з урядом. Наприкінці 2003 року провів першу в XXI столітті військову операцію Бутану проти асамських сепаратистів, які використовували бутанську територію для вилазок в інші частини Індії. Були також проведені операції проти непальських сепаратистів на півдні країни.
Приватне життя[ред. | ред. код]
Джігме Сінг'є Вангчук веде простий спосіб життя, воліючи працювати в невеликому дерев'яному будинку над столицею Тхімпху замість великої резиденції в дзонгу (палаці-фортеці), яка використовується його чотирма дружинами-королевами-сестрами і Національною асамблеєю Бутану.
Король отримав популярність на Заході, сформулювавши цілі збільшення «Валового національного щастя» для Бутану замість підвищення Валового національного продукту[1].
У короля десять дітей (п'ять синів і п'ять дочок), деякі з яких отримали освіту за кордоном. 17 грудня 2005 року король заявив про те, що він зречеться престолу в 2008 році на користь свого старшого сина Джігме Кхесар Намгьял Вангчука. У цьому ж році планувалося проведення парламентських виборів.
Нагороди та премії[ред. | ред. код]
- Кавалер Ордена Хризантеми (Японія, 1987)
- Кавалер Ордена Ojaswi Rajanya (Непал, 1988)
- Кавалер Ордена аль-Халіфа 1-го класу (Бахрейн, 1990)
- Ланцюг Ордена Мубарака Великого (Кувейт, 1990)
- Кавалер Ордена Серафимів (Швеція, 1994)
- Нагорода ООН за екологію Champions of Earth Award (2005)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Проблеми оцінки ефективності держав і діалектичні шляхи їх розв'язання (Частина І) - Журнал Віче. veche.kiev.ua. Процитовано 16 січня 2021. «Сучасна ідея вимірювати ефективність держави показником ВНЩ належить королю Бутану Джігме Сінг'є Вангчуку, котрий запровадив поняття ВНЩ як неофіційну державну філософію ще 1972 року»
Джерела[ред. | ред. код]
|
