Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви
49°48′29″ пн. ш. 34°32′25″ сх. д. / 49.80806° пн. ш. 34.540361° сх. д. / 49.80806; 34.540361Координати: 49°48′29″ пн. ш. 34°32′25″ сх. д. / 49.80806° пн. ш. 34.540361° сх. д. / 49.80806; 34.540361
Тип споруди дзвіниця
Розташування  Україна, смт Диканька, районний центр, Полтавська область
Архітектор Луїджі Руска (італ. Luigi Rusca)
Початок будівництва 1810
Кінець будівництва 1827
Належність УПЦ МП
Стан пам'ятка архітектури національного значення України
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька). Карта розташування: Полтавська область
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька)
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька) (Полтавська область)
Мапа
CMNS: Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви у Вікісховищі

Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви — двоярусна дзвіниця неподалік храму в ім'я Св. Миколая в смт Диканька, Полтавська область, Україна. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 590/2[1].

Історія[ред. | ред. код]

у 1810–1827 роках, на відстані близько 100 м від Миколаївської церкви, із матеріалів розібраної церкви Різдва Пресвятої Богородиці збудовано відокремлену двоповерхову дзвіницю.

Архітектура[ред. | ред. код]

Автором проекту дзвіниці вважається архітектор Луїджі Руска (італ. Luigi Rusca). Збудована у вигляді давньоруських «звонниц», мурована, прямокутної форми, в плані двоярусна споруда. Перший ярус — цокольне приміщення, де розміщувалося житло для охорони, другий ярус — відкрита трьохпрогінна аркада, що завершувалася зі сходу і заходу трикутними фронтонами. Кути аркади підкреслені пілястрами.

Джерела[ред. | ред. код]

ДИКАНЬКА смт, райцентр. Православної Церкви (з 1990-х — УПЦ МП) громада. Миколаївська церква. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР. Рада Міністрів УРСР. Постанова від 24.08.1963 № 970. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 13 березня 2015.