Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви
49°48′29″ пн. ш. 34°32′25″ сх. д. / 49.80806° пн. ш. 34.540361° сх. д. / 49.80806; 34.540361Координати: 49°48′29″ пн. ш. 34°32′25″ сх. д. / 49.80806° пн. ш. 34.540361° сх. д. / 49.80806; 34.540361
Тип спорудидзвіниця
Розташування Україна, смт Диканька, районний центр, Полтавська область
АрхітекторЛуїджі Руска (італ. Luigi Rusca)
Початок будівництва1810
Кінець будівництва1827
НалежністьУПЦ МП
Станпам'ятка архітектури національного значення України
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька). Карта розташування: Полтавська область
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька)
Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви (Диканька) (Полтавська область)
Мапа
CMNS: Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви у Вікісховищі

Дзвіниця Свято-Миколаївської церкви — двоярусна дзвіниця неподалік храму в ім'я Св. Миколая в смт Диканька, Полтавська область, Україна. Пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер 590/2[1].

Історія

[ред. | ред. код]

у 1810–1827 роках, на відстані близько 100 м від Миколаївської церкви, із матеріалів розібраної церкви Різдва Пресвятої Богородиці збудовано відокремлену двоповерхову дзвіницю.

Архітектура

[ред. | ред. код]

Автором проекту дзвіниці вважається архітектор Луїджі Руска (італ. Luigi Rusca). Збудована у вигляді давньоруських «звонниц», мурована, прямокутної форми, в плані двоярусна споруда. Перший ярус — цокольне приміщення, де розміщувалося житло для охорони, другий ярус — відкрита трьохпрогінна аркада, що завершувалася зі сходу і заходу трикутними фронтонами. Кути аркади підкреслені пілястрами.

Джерела

[ред. | ред. код]

ДИКАНЬКА смт, райцентр. Православної Церкви (з 1990-х — УПЦ МП) громада. Миколаївська церква. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Про впорядкування справи обліку та охорони пам'ятників архітектури на території Української РСР. Рада Міністрів УРСР. Постанова від 24.08.1963 № 970. Архів оригіналу за 20 жовтня 2013. Процитовано 13 березня 2015.