Дикуль Валентин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валентин Іванович Дикуль
Валентин Дикуль, 2011

Валентин Дикуль, 2011
Народився 3 квітня 1948(1948-04-03) (69 років)
Каунас, Литовська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Рід діяльності артист цирку, центр захворювань опорно-рухового апарату
Дружина Людмила Олександрівна Дикуль (1951)
Батьки Іван Григорович Дикуль (1920—1950),
Анна Корніївна Дикуль (1925—1952)
Нагороди
Орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист Росії

Валентин Іванович Дикуль (рос. Валентин Иванович Дикуль; нар. 3 квітня 1948, Каунас, Литовська РСР, СРСР) — артист цирку, важкоатлет, керівник російського медико-реабілітаційного центру захворювань опорно-рухового апарату. Народний артист Росії (1999)[1].

Біографія[ред.ред. код]

Народився в місті Каунасі. Його батько Іван Григорович Дикуль (1920—1950), українець за національністю, був військовослужбовцем, у віці 30 років під час виконання службових обов'язків застрелений бандитами. Мати Анна Корніївна (1925—1952) померла в 27 років, коли Валентин ще ходив в дитячий сад. Його виховували до семи років бабуся і дідусь. З семи років жив у дитячих будинках: спочатку в Вільнюсі, потім — в Каунасі. У дев'ять років захопився цирком, допомагав ставити цирковий намет, чистити манеж, доглядати за тваринами, підмітати, мив підлогу.

У чотирнадцять років підробляв ремонтом мотоциклів. Займався гімнастикою, боротьбою, підняттям тягарів, еквілібр, акробатикою, жонглюванням, придумував трюки і фокуси. Записався в цирковій гурток в каунаському клубі.

У 1962 році Валентину йшов п'ятнадцятий рік, коли він почав виконувати свій перший номер повітряної гімнастики в Палаці спорту, на висоті 13 метрів. Несподівано лопнула сталева перекладина, до якої кріпилася страховка. Валентин Дикуль впав. Тиждень перебував у реанімації міської клінічної лікарні, потім в лікарняній палаті нейрохірургічного відділення. Діагноз лікарів: «Компресійний перелом хребта в поперековому відділі і черепно-мозкова травма», безліч локальних переломів.

Дикуль став тренуватися. Піднімав предмети, розтягував гумовий джгут, віджимався. Він займався по 5-6 годин на день, але ноги не діяли. Терплячи біль у хребті і втому, він виконував силові вправи і вивчав медичну літературу про хребет, збираючи необхідну інформацію. Лікарі просили його припинити витрачати даремно час і зусилля, пояснивши, що успіх неможливий. Але він продовжував займатися до повної знемоги. Став піднімати гантелі — спочатку маленькі, потім все більше збільшував вагу, розробляв всі м'язи спини, які були дієздатні. Далі у нього виникла ідея, що рухати потрібно і недіючі частини тіла, так ніби вони були здорові — повним циклом. Прив'язував до ніг мотузки і, пропускаючи під спинкою ліжка, яка грала роль блоку, тягнув за них — рухаючи ноги. Потім почав використовувати як противагу вантажі. Друзі допомогли встановити над ліжком систему блоків за схемою, намальованою Дикулем. Через вісім місяців його виписали з лікарні з інвалідністю першої групи.[2]

Центри Дикуля[ред.ред. код]

У 1988 році був відкритий «Російський центр реабілітації хворих зі спинномозковими травмами і наслідками дитячого церебрального паралічу» — центр Дикуля. У наступні роки в Москві відкрилося кілька центрів В. І. Дикуля. В даний час найбільш відомі з них:

  • Московські центри В. І. Дикуля (включають в свою структуру — МРЦ (Медико-реабілітаційний центр) Бєляєво, МРЦ Лосиний острів, Клініку хірургії, Центр В. І. Дикуля в Останкіно (відкритий в 1988 р).[3]
  • Медико-реабілітаційні центри під керівництвом В. І. Дикуля (в свою структуру включають — Кунцевський центр В. І. Дикуля і Пресненський центр В. І. Дикуля).

У 1989—1991 був обраний народним депутатом СРСР і членом Верховної Ради СРСР.

Фільмографія[ред.ред. код]

  • 1984 — Без сім'ї (фільм, 1984) — силач
  • 1984 — Пеппі Довгапанчоха (фільм, 1984) — силач «Індійський півень»
  • 1985 — Піраміда (документальний, про лікарську діяльність В. І. Дикуля)
  • 2004 — «Росія богатирська», фільм 1 «Валентин Дикуль» (телевізійний документальний фільм)[4]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]