Дирміт Ґулія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дирміт Ґулія
Abkhazia 10 apsar Ag 2009 Gulia b.jpg
Реверс 10 апсарів — пам'ятної монети, викарбованої 2009 року із зображнням Дирміта Ґулії
Народився 21 лютого 1874(1874-02-21)[1]
Q3951138?, Російська імперія
Помер 7 квітня 1960(1960-04-07)[2][1] (86 років)
Agudserad, Грузинська РСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність письменник
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Пам'ятник Дирміту Ґулії в Сухумі

Дирміт Ясиф-іпа Ґулія (абх. Дырмит Иасыф-иҧа Гәлиа або Гач Урыс-иҧа Гәлиа, рос. Дми́трий Ио́сифович Гу́лиа) (*21 (9) лютого 1874(18740209), село Уарча Ґумістинського дистрикту, нині Гульрипський район, — †7 квітня 1960, село Аґудзера, Абхазька АРСР) — абхазький письменник, народний поет Абхазії (1937). Засновник абхазької письмової літератури.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у бідній селянській родині. При народження отримав ім'я Ґач, проте пізніше, після прийняття християнства змінив ім'я на Дмітрій. 1892 року разом із К. Мачаваріані уклав абхазьку абетку. 1921 року організував і очолив першу абхазьку театральну трупу. Був редактором першої абхазької газети «Аҧсны» («Абхазія»).

Зв'язок з Україною[ред. | ред. код]

Переклав кілька творів Тараса Шевченка, зокрема «Заповіт», «Кавказ», «Мені однаково, чи буду», «Не завидуй багатому». Автор вірша «Великий Тарас» (1941), статей «В сім'ї вольній, новій» (1938), «Сонячна Абхазія — поетові України» (1939) та ін., передмови до першого абхазького видання творів Т. Г. Шевченка 1939 р. Виступав з доповідями про життя і творчість українського поета. Похований в Сухумі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]