Древо (гурт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гурт «Древо»
фотографія
Основна інформація

Древо — київський музичний гурт, перший у своєму роді, що розпочав новий напрямок у музичній культурі України, продемонструвавши світові традиційну селянську музику українців як повноцінне й самобутнє мистецьке явище, що не потребує композиторського втручання[1].

Історія гурту[ред. | ред. код]

Сформований у 1979 році за підтримки музикознавця-фольклориста, викладача Київської консерваторії Володимира Матвієнка. Керівник гурту — музикознавець-фольклорист, професор Київської консерваторії Євген Єфремов.

"Я почав їздити майже з кожним першим курсом і набирався слухового досвіду, вражень. Мене страшенно захопили експедиції. Саме там я наслухався автентичного виконання пісень і мені було страшенно цікаво переспівати тих бабусь, яких ми чули. Так я став співати, переймати їхню стилістику і манеру виконання" (Є. Єфремов) [2]

Репертуар «Древа» складається переважно з пісень, зібраних його членами під час етнографічних подорожей. Ліричні та обрядові пісні Полтавщини, Рівненщини, Черкащини, Київщини, Чернігівщини та Сумщини виконуються капелою без музичного супроводу, або з мінімальним. При цьому музиканти намагаються відтворити звучання народної пісні в автентичному вигляді, тобто без композиторської обробки, з усіма агогічними та інтонаційними нюансами її побутування.

У кінці 1990-х — на початку 2000-х за прикладом «Древа» з'явились інші фольклорні ансамблі, що збирали свій репертуар в етнографічних експедиціях та наслідували автентичну манеру виконання — серед них такі гурти як «Божичі», «Кралиця», «Володар», «Буття» та інші.

Назва гурту походить від народної пісні «Ой, у полі древо», записаної Володимиром Матвієнком у селі Крячкі́вка Пирятинського району Полтавської області, що стала візитною карткою цього колективу. Гурт постійно бере участь у фестивалях етнічної музики в Україні та за її межами.

Первісний склад 1979 року[ред. | ред. код]

Інші учасники[ред. | ред. код]

У різні роки учасниками гурту були Ірина Клименко, Роман Єненко, Ганна Коропниченко, Сусанна Карпенко, Наталія Сербіна, Тетяна Андреєва та інші фольклорні виконавці.

Сучасний склад[ред. | ред. код]

Музичні приклади[ред. | ред. код]

Дискографія[ред. | ред. код]

  • 1990 — Пісні рідної землі (аудіокасета). — К.: Кобза, 1990 (разом з ансамблем «Слобожани»)
  • 1995 — КОБ-С012: CD — Musiques Tradіtionnelles d'Ukraine, Partie 2. — Paris: Silex, 1995, CD Y225216 (7 пісень)
  • 1997 — Eastern Voices, Northern Shores (1 пісня у вик. «Древо») 'V Music of Eastern Europe. — New York, Ellipsis Art. 1997, CD 3571
  • 1998 — Drewo: piesni z Ukrainy. — Warszawa: Koka, 1998, — 028 CD, 035 CD-11
  • 2001 — Рай розвився. Християнські мотиви в українському фольклорі. — К., 2001
  • 2001 — Опромінені звуки [Разом з тріо О.Нестерова]. — CD 037-S-009-1. — Київ: Симфокар, 2001
  • 2002 — Дивосвіт полтавської пісні: Автентичний фольклор України. — NRCU 004. — Київ, 2002 (3 пісні)
  • 2002 — Древо: Пісні з України. — Warszawa: Кока 2002, 032CD-8
  • 2003 — Зберімося, роде. — Ч. 1: Володар, одчиняй ворота. — OBERIG ХХІ 044-0-021-2. — К., 2003 (разом з гуртом «Володар»)
  • 2003 — Ой, давно-давно… / © І. Клименко. — К., 2003 (разом з гуртами «Гуртоправці», «Володар»)
  • 2005 — Зберімося, роде. — Ч. 2. / © І. Клименко. — OBERIG XXI 045-0-022-2. — К. 2005 (разом з гуртами «Отава», «Володар», «Дике поле», «Гуртоправці»).
  • 2008 — «Ой, там за морями… ДРЕВО: сільська традиційна музика» — CD-аудіоальбом, 2007

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Іваницький А. Українська музична фольклористика. — К., 1990;
  • Брюховецька Л. Голос рідної землі 7 Київ. — 1987. — № 6;
  • Решетилов В. Не розірвати б серце II Там само. — 1987. — № 9;
  • Liepszy і pigekmejszy: «Drewo» z Kijowa w CSW. Rozmowiata Aneta Prymaka // Gazeta wyborcza — Gazeta stoieczna. — 2001. — 19 lipca.
  • А. Іваницький Древо (гурт) // Українська музична енциклопедія / Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2006. — Т. 1. — C. 654

Посилання[ред. | ред. код]