Васильєв Олександр Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Володимирович Васильєв
Народився 20 січня 1955(1955-01-20) (64 роки)
Київ
Громадянство Україна Україна
Національність росіянин
Місце проживання Київ
Діяльність музикознавець, фольклорист, радіожурналіст, автор і ведучий радіопрограм, упорядник аудіо компакт-дисків, реставратор аудіозаписів; диякон Православної Церкви
Alma mater Національна музична академія України імені П. І. Чайковського
Батько Володимир Іванович Митрофанов (1929—1998)
Мати Васильєва Азана Борисівна (1932—2014)
У шлюбі з Тамара Михайлівна Васильєва (нар. 1955)
Діти Тетяна Горбатюк (нар. 1976), Анастасія Яцковська (нар. 1984), Ніна Васильєва (нар. 1994), Ольга Васильєва (нар. 1995)
Нагороди Орден преподобного Агапіта Печерського III ст. УПЦ (2004), Орден святителя Димитрія, митрополита Ростовського УПЦ (2015)

Олекса́ндр Володи́мирович Васи́льєв (*20 січня 1955, Київ) — український музикознавець, фольклорист, радіожурналіст, у 1978—2011 роках автор і ведучий програм Національної радіокомпанії України; православний священнослужитель — диякон.

Біографія[ред. | ред. код]

1980 року закінчив історико-теоретичний факультет Київської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського за фахом «музикознавство» (дипломна робота на тему: «Афро-американський фольклор як джерело джазу», керівник Володимир Матвієнко). На Українському радіо з 1978 року як позаштатний автор, з 1980 на постійній роботі: у 1980 році — редактор, у 1981—1984 — завідувач відділу, у 1984—1987 — старший редактор Головної редакції музичних програм, у 1988—1992 — старший редактор Головної редакції інформації, у 1992—2011 — завідувач редакції, продюсер, ведучий програм ТВО «Промінь», з 2011 — ведучий програм ТО «Культура». З 2016 — на пенсії.

Вів програми музичної редакції Українського радіо «Музична вікторина», «Музичний радіоуніверситет „У світі прекрасного“», «Перлини класичної музики», «Ліричний щоденник композитора», «Дивертисмент» (1980—1987); з 1988 року, перейшовши до новоствореної групи прямого ефіру редакції інформації, у рамках програми «Контакт» на каналі «Промінь» (1988—1992) вів рубрики «Антологія бельканто», «Джазова сцена» та «Рок-архів» (у якій, зокрема, вперше у Радянському Союзі прозвучали всі записи групи «Бітлз», Джона Леннона та Пола Маккартні). З 1992 року три згадані рубрики стали окремими програмами Другого каналу Українського радіо (якому невдовзі було повернено первісну назву «Промінь»). До них додалися «Музичний календар», «Під оплески», «У стилі ретро» (в якій, зокрема, в межах великих циклів біографічних програм, присвячених Леоніду Утьосову, Марку Бернесу, Петру Лещенку, Лідії Руслановій, Миколі Никитському, прозвучали всі відомі на час створення передач записи названих виконавців).

У 2003—2004 роках був спершу редактором і музичним оформлювачем, а згодом також режисером, звукооператором і автором радіопередач «Православний світ» і «Православний календар», що виходили в ефір на каналах «Радіо Ера FM» і «Промінь». За цю роботу був нагороджений орденом Преподобного Агапіта Печерського III ступеня Української Православної Церкви.

У 1979—1982 роках був учасником першого в Україні ансамблю автентичного фольклору «Древо».

З 1982 року співав у церковних хорах Києва та Київської області. У 1987—1992 роках був регентом верхнього хору Солом'янської Покровської церкви. З 1993 року — головний регент і уставник Кирилівської парафії (з 2011 року — Кирилівський монастир).

У 2002—2007 роках — член оргкомітету Фестивалю православних хорів «Глас Печерський» і теоретичних конференцій, присвячених православним церковним співам[1][2].

у 2013—2017 роках навчався в Київській духовній семінарії, отримав базову вищу освіту за спеціальінстю «Православне богослов'я (теологія)» та здобув кваліфікацію бакалавра Православного богослов'я (теології)[3].

6 січня 2014 року був висвячений у сан диякона[4]. Служить у Кирилівському монастирі.

Друкувався в газетах «Говорить і показує Україна», «Культура і життя», «День», «Кириллица», журналах «Всесвіт», «Антиквар».

Редактор-упорядник компакт-дисків «Кобзар» (2001)[5], «Михайло Гришко. Фрагменти з опер» (2001)[6], «Михайло Гришко. Українські пісні та романси» (2001)[7]. Автор-упорядник компакт-дисків «Дивосвіт полтавської пісні. Автентичний фольклор України» (2002)[8], «Клавдія Шульженко. Пісні про кохання» (2004)[9], «Неизвестный Бернес» (2009)[10], «Великие исполнители России. Марк Бернес» (2014, 2CD)[11].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Первая всеукраинская конференция «Значение церковного пеня в православном богослужении» (15-16 мая 2002 года). Информационное сообщение
  2. Первая всеукраинская конференция «Значение церковного пеня в православном богослужении» (15-16 мая 2002 года). Фоторепортаж
  3. Список дипломів, виданих КДАіС з 2008 по 2018 рр.
  4. Єпископ Ірпінський Климент звершив Божественну літургію в храмі на честь рівноапостольної княгині Ольги
  5. Кобзар
  6. Михайло Гришко. Фрагменти з опер. Архів оригіналу за 10 червень 2015. Процитовано 10 червень 2015. 
  7. Михайло Гришко. Українські пісні та романси. Архів оригіналу за 10 червень 2015. Процитовано 10 червень 2015. 
  8. Дивосвіт полтавської пісні
  9. Клавдія Шульженко. Песни о любви. (Пісні про кохання)
  10. Альбом БЕРНЕС М «Неизвестный Бернес»
  11. Великие исполнители России: Марк Бернес. Леонид Утёсов. Архів оригіналу за 15 лютий 2015. Процитовано 28 січень 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]