Дубинка Ніна Дмитрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніна Дмитрівна Дубинка
Народження 22 листопада 1967(1967-11-22) (51 рік)
Губське, Лубенський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Національність Україна українка
Громадянство СРСРУкраїна
Жанр Декоративно-ужиткове мистецтво
Навчання Решетилівське училище
Діяльність художниця
Напрямок художня кераміка

Ніна Дмитрівна Дубинка (22 листопада 1967(19671122), Губське Полтавська область), — майстриня з художньої кераміки, заслужений майстер народної творчості.

Біографія[ред. | ред. код]

Ніна Дмитрівна Дубинка народилася в селі Губське, Лубенського району Полтавської області. Наприкінці 1990-х років приїхала до Опішного. Навчалася в Опішненській філії Решетилівського художнього училища у відомих майстрів: Олександри Селюченко, Михайла Китриша, Володимира Нікітчинка, Григорія Кирячка та інших. Гончарка пригадує, як вплинула творчість Олександри Селюченко на її формування:

« «Мені дуже сильно подобалися її розписи. Вони такі унікальні, незвичайні. Зараз так ніхто не розмальовує. Воно в неї живе, дихає, все незвичайне якесь. Я теж починала з розпису, брала вазу і питала в малювальниць, як правильно розписувати. Я пам’ятаю, що в неї багато виробів було, але вона їх дарувала в музеї». »

Дубинка Н. Д. працювала майстром на заводі «Художній керамік», учителем гончарства в Колегіумі мистецтв у Опішному (нині — Державна спеціалізована художня школа-інтернат І-ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішному» імені Василя Кричевського). Ніна Дубинка — учасниця багатьох художніх виставок, а також Всеукраїнських симпозіумів-практикумів монументальної керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України». Її твори вражають у виставковому просторі, вони є предметом колекціонування для поціновувачів традиційної опішненської кераміки.

Трудова діяльність[ред. | ред. код]

Дубинка Н. Д. працювала творчим майстром на заводі «Художній керамік», пізніше у Національному музею-заповіднику українського гончарства в Опішному, згодом навчала майбутніх художників-керамістів у Дитячій спеціалізованій художній школі-інтернаті «Колегіум мистецтв у Опішному». Водночас гончарка не полишає нагоди для власної творчості: у домашній майстерні й гончарні Музею-заповідника вона творить дивовижний світ глиняних образів. Стильову манеру майстрині вирізняє особлива пластичність, вишуканість декору й технологічна досконалість форм. Роботи гончарки переважно теракотові, що дозволяє зберігати красу рукотворності.

Досягнення[ред. | ред. код]

Ніна Дмитрівна Дубинка учасниця багатьох художніх виставок, Всеукраїнських симпозіумів-практикумів монументальної керамічної скульптури «Поезія гончарства на майданах і в парках України». Зооморфні скульптури майстрині прикрашають експозицію Меморіального музею-садиби філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа, а також зберігаються у фондах Національного музею-заповідника українського гончарства, Полтавського та Запорізького краєзнавчих музеїв, Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі та багатьох приватних колекціях. Ніна Дубинка проводить майстер-класи в Меморіальному музеї-садибі філософа й колекціонера опішненської кераміки Леоніда Сморжа. Діти з різних куточків України навчаються у Ніни Дмитрівни тонкощам декорування глиняних виробів. Майстриня демонструє різні прийоми й техніки декорування гончарного посуду, зооморфних скульптур і дитячої іграшки.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]