Дубиця-Ґурна
| Село
Координати 51°47′51″ пн. ш. 23°11′23″ сх. д. / 51.79750000002777455° пн. ш. 23.18972222224977742° сх. д.Координати: 51°47′51″ пн. ш. 23°11′23″ сх. д. / 51.79750000002777455° пн. ш. 23.18972222224977742° сх. д.
|
Дубиця-Ґурна (пол. Dubica Górna) — село в Польщі, у гміні Вишниці Більського повіту Люблінського воєводства. Населення — 396 осіб (2011[1]).
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у селі Дубиця проживали лише греко-католики, які розмовляли українською мовою[2].
Село постраждало під час боїв Першої світової війни між російською та австро-угорською арміями[3]. Внаслідок бойових дій та російської евакуації влітку 1915 року місцевого українського православного населення вглиб Російської імперії, Дубиця була повністю спалена[3].
У 1975—1998 роках село належало до Білопідляського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 204 | 45 | 137 | 22 |
| Жінки | 192 | 35 | 106 | 51 |
| Разом | 396 | 80 | 243 | 73 |
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій Край / собран. П. П. Чубинскимъ. — С.-Петербургъ, 1872. — Т. 7: Евреи. Поляки. Племена немалорусскаго происхожденія. Малоруссы (статистика, сельскій бытъ, языкъ). — С. 370. (рос. дореф.)
- ↑ а б І. К. Знищеннє українських земель // Вістник Союза визволення України. — Відень, 24.10.1915. — Число 39-40. — С. 1-2.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
| |||||||||||
