Дудка Білоруська
| Дудка Білоруська | ||||
|---|---|---|---|---|
| біл. Dudka biаłaruskaja | ||||
.jpg) | ||||
| Жанр | Поезія | |||
| Автор | Францішек Богушевич | |||
| Мова | Білоруська | |||
| Написано | 1890 | |||
| Опубліковано | 1891 | |||
|
| ||||
«Dudka białaruskaja», «Дудка білоруська» — збірка віршів Францішка Богушевича, видана (під псевдонімом Матей Бурачок) восени 1891 року в Кракові.
Своєрідним маніфестом білоруського національно-культурного відродження і сильним поштовхом для розвитку професійної білоруськомовної культури стала передмова Францішка Богушевича до збірки «Дудка білоруська».[1]
Історія видання[ред. | ред. код]
4 лютого 1890 року Францішек Богушевич надсилає своєму давньому другові Яну Карловичу свій програмний вірш «Моя дудка».[2] У своєму листі від 23 серпня (4 вересня) 1891 р. до Яна Карловича Францішек Богушевич називає свою збірку віршів не «Дудка білоруська», а «Жалейка», і повідомляє, що коректура збірки досі дуже невдала і повна помилок.[3] Восени 1891 р. у Кракові, за допомогою свого давнього друга Яна Карловича, в приватному видавництві Владислава Анчиця було надруковано збірку віршів Францішка Богушевича, під псевдонимом Матей Бурачок, з назвою "Дудка білоруська", накладом 3000 екземплярів.[4] Збірник контрабандою перевезли до Російської імперії.
У тому ж видавництві в Кракові 1892 р. вийшла повість «Тральоначка» Францішка Богушевича.[5]
Значення в білоруській літературі[ред. | ред. код]
«Дудка білоруська» — вершина розвитку білоруської літератури ХІХ ст. Її поява на світ була несподіваною, як вибух, це було якраз перше мистецьке відкриття білоруської трудової людини, народу, адже в пореформений період, наприкінці ХІХ ст. , Павлюка Багрима вже ніхто не згадував, Ян Борщевський також не був широко відомий.
Композиція книги[ред. | ред. код]
Передмова[ред. | ред. код]
Збірку «Дудка білоруська» відкриває «Передмова», яка за своїм патріотичним пафосом нагадує агітаційно-публіцистичні статті К. Калиновського в повстанській газеті «Мужицька правда». В її основі лежить проблема історичної долі білоруського народу, розвитку його мови і культури. Справжнім носієм національного початку, на думку Богушевича, є трудова, селянська маса — народ, об’єднаний не лише духовною спільністю, як стверджували прихильники романтичної самобутності, а й єдністю національно-визвольної мети.
У «Передмові» Францішек Богушевич наполегливо переконує свого адресата (народ), що вони білоруси, що їх батьківщина — Білорусь, щоб завжди і перед усіма кожен шанував свою приналежність до неї, почувався сином свого народу. Прагнення довести читачам, що вони саме білоруси, що вони повинні себе так відчувати та називати, підкреслюється назвою збірника. У назві є слово «білоруський», яке займає інверсійну позицію до іменника, що підкреслює його важливість. Письменник звертається до сучасників, а через століття й до білорусів із закликом: «Не покидайте ж мови нашої білоруської, щоб не вмерли!» .
Вірші[ред. | ред. код]
Збірка складається з 16 віршів («Моя дудка», «Дурний мужик, як ворона», «Як половина шукає», «У суді», «Вовк і вівця», «Моя хата», «Правда», «Випадок», «Думка», «З ярмарку», «Матюкові хрестини», «Бог не рівня праці», «Жадібність і скарб на святого Яна», «Куди біс не може, там бабу відправить», «В острозі», «Був у чистилищі!») і вірш «Кепсько буде!».
Збірка «Дудка білоруська» багато в чому є судовою Одіссеєю білоруської пореформеної людини. Більше того, народні уявлення про справедливий суд протиставляються в ньому показом царського суду, який був ширмою, що прикривала справжнє беззаконня народних низів. Тема критики царського суду стає провідною у збірнику. Поет свідомо відходить від фольклорного алегоризму, все більше використовуючи реалістичні засоби зображення дійсності. Найбільш поширеною формою громадянської лірики Богушевича є монолог, вірш-роздум, сповнений гіркоти й трагізму. У своїй основі в них контрастує протиставлення багатих і бідних, показ соціальних бар’єрів, які поділяють суспільство на ворожі класи і неминуче призводять до занепаду та моральної деградації. Цей загальногуманістичний мотив надзвичайно яскраво виражений у вірші «Бог не рівня праці».
Стилістика[ред. | ред. код]
У характері образного втілення, поетичних прийомах, манері розвитку сюжету помітна орієнтація творів Богушевича на усний побут, їх зв'язок з анонімними народними «розмовами», віршованими оповіданнями й билинами. У цьому плані програмний вірш «Дурний мужик, як ворона» характерний для всієї збірки «Дудка білоруська».
Твори, зовні прості й невибагливі за формою, характеризуються винятковою життєвою переконливістю, реалістичною глибиною й дієвістю. Незважаючи на чіткий зв’язок із традиціями усної поезії, Францішак Богушевич успішно долає однобічність фольклорної типізації, прагне до індивідуалізації художнього образу.
Отже, у збірнику «Дудка білоруська» загалом переважає аспект соціально-побутового показу життя, а основним її ідейним звучанням стало засудження соціальної нерівності та порядків, які зробили селянина безправним. Цей збірник має виключно соціальний, та окремими віршами виходить від соціально-побутової тематики (віршами «Моя хата», «Мацюкові хрестини» — до патріотичної тематики, віршом «Правда» — до соціально-філософської, «З ярмарку» - до любовної). Таким чином, черговим завданням митця стало подолання лише соціально-побутового аспекту життя, на яке і орієнтувався Францішек Богушевич.== Примітки ==
- ↑ Гісторыя беларускай літаратуры XI—XIX стагоддзяў. У 2 т. / Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; навук. рэд. тома У. Мархель, В. Чамярыцкі — Мінск : Беларус. навука, 2010. — Т. 2. — С. 383.
- ↑ Багушэвіч, Ф. Творы: Вершы, паэма, апавяданні, артыкулы, лісты. — Мінск : Маст.літ., 1991. — С. 295.
- ↑ Багушэвіч, Ф. Творы: Вершы, паэма, апавяданні, артыкулы, лісты. — Мінск : Маст.літ., 1991. — С. 218, 296.
- ↑ Багушэвіч, Ф. Творы: Вершы, паэма, апавяданні, артыкулы, лісты. — Мінск : Маст.літ., 1991. — С. 296.
- ↑ Багушэвіч, Ф. Творы: Вершы, паэма, апавяданні, артыкулы, лісты. — Мінск : Маст.літ., 1991. — С. 296.
Література[ред. | ред. код]
- Багушэвіч, Ф. Творы: Вершы, паэма, апавяданні, артыкулы, лісты / Ф. Багушэвіч ; Уклад., прадм. Я. Янушкевіча ; камент. У. Содаля, Я. Янушкевіча ; маст. Г. Хінка-Янушкевіч. — Мінск : Маст.літ., 1991. — 309 с.
- Гісторыя беларускай літаратуры XI—XIX стагоддзяў: у 2 т. / Нац. акад. навук Беларусі, Ін-т мовы і літ. імя Я. Коласа і Я. Купалы; навук. рэд. тома У. Мархель, В. Чамярыцкі — Мінск: Беларус. навука, 2010. — 3-е выд., выпраўленае. — Т. 2. Новая літаратура: другая палова XVIII—XIX стагоддзе. — 582 с.
- Беларуская літаратура: дапам. для абітурыентаў і выпускнікоў школ, гімназій, ліцэяў / Г. Гарадко і інш. — Мінск, 2005. — С.79—84.
- Лойка, А. Гісторыя беларускай літаратуры. Дакастрычніцкі перыяд: У 2 ч. — Мінск, 1989. — Ч 1. — С. 256—262.
- Беларуская літаратура ХІХ ст. Хрэстаматыя / уклад. А. Лойка, В. Рагойша. — Мінск, 1988. — С. 250—283.
- Луцкевіч, А. Жыццё і творчасць Фр. Багушэвіча ва ўспамінах ягоных сучаснікаў / А. Луцкевіч // Спадчына, № 1-2, 2001, С. 35 — 64.
- Мальдзіс, А. У пошуках багушэвічаўскай шкатулкі / А. Мальдзіс // Падарожжа ў XIX ст. З гісторыі беларускай літаратуры, мастацтва і культуры. Навук.-папул. нарысы. — Мінск, 1969. — С. 168—173.