Дума Василь Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дума Василь Михайлович
Народився 20 червня 1954(1954-06-20) (69 років)
Калініно (Краснодарський край), Q4325944?, Азово-Чорноморський край, РРФСР, СРСР
Країна  СРСР
 Росія
Діяльність економіст, політик, державний діяч
Alma mater Львівський коледж будівництва, архітектури та дизайну і Тюменський індустріальний університетd
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Знання мов російська
Членство Рада Федерації
Посада член Ради Федерації[d]
Нагороди
Орден Дружби (Російська Федерація) Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «За освоєння надр і розвиток нафтогазового комплексу Західного Сибіру»
Орден Святого благовірного князя Данила Московського II ступеня Орден преподобного Сергія Радонезького
орден «За заслуги» I ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
Грамота Верховної Ради України орден преподобного Сергія Радонезького II ступеня орден преподобного Сергія Радонезького III ступеня

Василь Михайлович Дума (нар. 20 червня 1954(19540620)) — російський політичний та громадський діяч, доктор економічних наук, дійсний член Академії гірничих наук.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Красноярському краї Російської Федерації у 1954 році. Дитинство пройшло у селі Мужилів Підгаєцького району Тернопільської області. Навчався у Підгаєцькій середній школі. Закінчив Львівський будівельний технікум та Тюменський індустріальний інститут[1].

Працював на Закарпатті на інженерних та керівних посадах будівельної галузі, а з 1980 до 1994 року — на підприємствах нафтогазової промисловості Росії, в місті Сургуті, де активно допомагав роботі українських організацій.

З 1994 року живе у Москві. Працював у Міністерстві палива та енергетики РФ, очолював великі російські нафтові компанії: «Урайнафтосервіс», «ЛУКОЙЛ-Транснафтопродукт», «Славнафта».

У 2000-2001 рр. В. М. Дума — голова ради директорів комерційного банку «Гранд Інвест Банк», з квітня 2001 року — віце-губернатор Костромської області, а з 2004 по 2011 рік — Член Ради Федерації Федеральних Зборів РФ[2].

Василь Дума — доктор економічних наук, дійсний член Академії гірничих наук, має почесні звання «Заслужений працівник Мінпаливенерго Росії» та «Заслужений нафтовик Росії».

У 2005—2009 рр. голова Ради Об'єднання українців Росії та Федеральної національно-культурної автономії «Українці Росії»[3].

Одружений. Має двох дочок та семеро внуків.

У 2019 році українська громада Росії звернулася до президента Петра Порошенка з закликом скасувати нагородження «голови ради Об'єднання українців Росії» Василя Думи орденом «За заслуги» І ступеня[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За заслуги» ІІІ ступеня (4 вересня 1999) — за багаторічну благодійну діяльність, спрямовану на збереження і розвиток української культури[5];
  • орден «За заслуги» ІІ ступеня (17 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію історичних та сучасних надбань українського народу, активну участь у житті закордонної української громади[6];
  • орден «За заслуги» І ступеня (4 травня 2019) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[7];

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дума Василь Михайлович | Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 1 грудня 2019.
  2. Дума Василий Михайлович. Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации (рос.). Архів оригіналу за 29 липня 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  3. Російський сенатор: не слід українським організаціям лізти в політику. www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 22 жовтня 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  4. Українці в Росії обурені орденом Порошенка для “прокремлівського” діяча. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 23 липня 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  5. Про нагородження відзнакою Президента України - орденом "За заслуги". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 18 лютого 2022. Процитовано 1 грудня 2019.
  6. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №684/2006. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 1 грудня 2019.
  7. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №188/2019. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 12 лютого 2021. Процитовано 1 грудня 2019.