Евцера далматська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Евцера далматська

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Підтип: Шестиногі (Hexapoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Перетинчастокрилі (Hymenoptera)
Надродина: Апоідеї (Apoidea)
Родина: Бджолині (Apidae)
Підродина: Apinae
Триба: Eucerini
Рід: Довговуса бджола (Eucera)
Вид: Евцера далматська
Eucera dalmatica[1]
Lepeletier, 1841
Синоніми
Eucera robusta Br, 1850[2]
Eucera echii Mocsry, 1878[2]
Eucera flabellifera Mocsry, 1879[2]
Посилання
Віківиди: Eucera dalmatica
EOL: 2755762
ITIS: 766148

Евцера далматська або довговуса бджола далматська (лат. Eucera dalmatica) — вид комах з родини Apidae[2].

Поширення

[ред. | ред. код]

Європейська частина ареалу цієї довговусої бджоли охоплює територію материкової частини Франції, Італії, Іспанії та Греції, Лесбосу, Родосу, Кіпру, Сардинії та Сицилії, Угорщини, Румунії, північного заходу Росії[3][4]. E. dalmatica також трапляється на території Ізраїлю[5] та Туреччини[4].

Цей вид трапляється і в степах України[6].

Короткий опис імаго

[ред. | ред. код]

Довжина цих комах становить 15-18 мм[7].

Особливості біології та місця проживання

[ред. | ред. код]

Цей вид є запилювачем Ophrys oblita[8]. На острові Кіпр та Піренейському півострові, льотний період далматської евцери триває з квітня по червень[4][6], а на півдні Франції цей вид з'являється пізніше, а саме в липні-серпні[6]. Кіпрська та Родоська популяції є запилювачами Echium sericeum та Statice sinuata[9][4]. Материкові комахи запилюють Echium altissimum[4].

Евцера далматська є основним запилювачем польового гороху (Pisum arvense L.)[10], який є високопоживним кормом для сільськогосподарських тварин[11].

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. Eucera dalmatica Lepeletier, 1841. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  2. а б в г DISCOVER LIFE: Eucera dalmatica Lepeletier, 1841. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  3. Fauna Europaea : Eucera dalmatica Lepeletier, 1841. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  4. а б в г д Grace A. 2010. Introductory Biogeography to Bees of the Eastern Mediterranean and Near East. United Kingdom, Sussex: Bexhill Museum. 284 p. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  5. Путеводитель по Израилю: Список видов пчёл Израиля. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  6. а б в F. Javier Ortiz-Sánchez, Stuart P. M. Roberts A new record for Eucera (Eucera) dalmatica LEPELETIER, 1841 in the Iberian Peninsula (Hymenoptera, Anthophoridae). Entomofauna. Zeitschrift für entomologie. Band 28, Heft 5: 61-64 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  7. Móczár M. Systematik, Verbreitung und Ökologie der Gattungen Eucera Latr. und Tetralonia Spin. Hymenoptera)//Ann. Hist. Nat. Mus. Nat. Hungarici. — 1954. — Bd. 5. — S. 367–386 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  8. B5-23. O. oblita Kreutz, Gügel & Hahn 2009. Архів оригіналу за 16 квітня 2017. Процитовано 15 квітня 2017.
  9. Mavromoustakis, G.A. 1960. A contribution to our knowledge of the bees (Hymenoptera, Apoidea) of the Island of Rhodos (Greece). Part I. The Annals and Magazine of Natural History (13)(2): 281-302.
  10. Özbek, H, 1980, Kars yöresinde yem bezelyesi (Pisum arvense L.)’ni tozlayan arilar. Türk. Bit. Kor. Derg., 4(3): 193-195 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 17 квітня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.
  11. Кондыков, И.В. Горох полевой (пелюшка) как специфическая кормовая культура в структуре вида Pisum sativum L. / И.В.Кондыков, Г.В. Соболева // Корми i кормовиробництво.–2010. – Вип.66. – С.61-67 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 22 липня 2017. Процитовано 16 квітня 2017.