Горох

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Горох
Pisum sativum
Pisum sativum
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Судинні (Tracheophyta)
- Покритонасінні (Magnoliophyta)
- Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Faboideae
Триба: Vicieae
Рід: Горох (Pisum)
Carolus Linnaeus
Види
  • Горох темножовтий (Pisum fulvum)
  • Горох посівний (Pisum sativum)
    • Горох абіссинський (P. s. subsp. abyssinicum)
    • Горох азіатський (P. s. subsp. asiaticum)
    • Горох дикий (P. s. subsp. elatius)
      • Горох дикий сирійський (P. s. var. pumilio)
    • Pisum sativum subsp. sativum
      • Горох польовий (P. s. var. arvense)
      • Pisum sativum var. choresmicum
      • Горох сніговий (P. s. var. macrocarpon)
      • Pisum sativum var. ponderosum
      • Pisum sativum var. tibetanicum
    • Pisum sativum subsp. transcaucasicum
Посилання
ITIS logo.jpg ITIS: 26866
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 3887
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Pisum

Горо́х (лат. Pisum) — рід рослин з родини Бобові.

Горох — зазвичай це однорічні трав'яні рослини зі слабкими стеблами, що в'ються. Листки перисті, закінчуються гіллястими (розгалуженими) вусиками, за допомогою яких горох чіпляється за інші поверхні. Родовою відзнакою є триреберний стовбчик у квітці, із жолобком унизу і волосинами нагорі.

Один із засновників генетики, Ґреґор Мендель, вивчав успадкування семи характерних рис гороху і таким чином вивів закони, нині відомі як Закони Менделя (уцілому три генетичні закони).

Рослини гороху самозапильні, перехресне запилення відбувається рідко. Самозапліднення відбувається в бутоні перш ніж розкриється квітка.

Посівні сорти[ред.ред. код]

Горох посівний (Р. sativum) — найвідоміший і найбільш розповсюджений. Його насіння (горошини) кулькоподібні або трохи приплюснуті, але не вуглуваті. Квітки майже завжди білі, хоча бувають і рожеві. Вирощують з прадавніх часів. Але єгиптянам, здається, не був відомий. Стверджується, що насіння цього гороху знаходять при розкопах будівель бронзового і навіть кам'яного віків. У Індії його теж розводили з давніх давен. Тому похождення гороху вважається східним, але не з повною впевненістю. Розрізняють три основні сортогрупи гороха посівного:

  • Горох лущильний (Pisum sativum L. convar. sativum), має гладеньку поверхню. Сухе зерно використовується для приготування супів. Для інших цілей збирають молоді зелені зерна.
  • Горох мозковий (Pisum sativum L. convar. medullare Alef. emend. C.O. Lehm) зерно у зрілому стані зі зморшками, схоже на мозок, складається на 6-9% з цукру, тому має солодкий смак і через це нерідко цей горох плутають з Горохом цукристим. Уживають зазвичай у консервній індустрії (для консервів із россолом переважно уживають світлі сорта, тоді як для заморожування — темні).Для приготування супів не уживають, под під час варіння насіння не стає м'яким. Уже з'явилися сорти із гладенькою поверхнею, тому часом нелегко відрізнити від Гороху лущильного.
  • Горох цукристий (Pisum sativum L. convar. axiphium Alef emend. C.O. Lehm), не має перегородок у стручках. Зазвичай уживають цілі м'ясисті, солодкі плоди, із недозрілим насінням. Для цукристого гороху характерним є те, що сухе насіння його має багато зморшок через високий вміст вологи у сирому насінні.

Горох польовий[ред.ред. код]

Інший вид, Г. польовий (Pisum arvense L.), хоча й відрізняється вуглуватим насінням, та не виділяється багатьма авторами навіть у окремий вид. Розводять його у полі, на Заході, але набагато рідше, ніж попередній вид.

Використання в харчуванні[ред.ред. код]

Горох — надзвичайно цінний продукт харчування. Білка в ньому стільки, як у яловичині. А за калорійністю він переважає її удвічі, оскільки містить багато вуглеводів. Горох також багатий на вітаміни А, В1, В2, В6, С, РР, К, Е, каротин, інозит, холін, мікроелементи (солі кальцію, калію, марганцю, фосфору), полісахариди, крохмаль (близько 50%), жири (0,6-1,5%). Насіння також містить 26-27% легко-засвоюваного білка, багатого на незамінні амінокислоти (цистин, лізин, триптофан, тирозин, метіонін та ін.). У цьому й полягає цінність гороху не тільки як харчового, а й дієтичного, лікувального продукту. Горох має гіпоглікемічні властивості й використовується за нирково-кам'яної хвороби та цукрового діабету. В зеленому горошку міститься багато лецитину (до 830 мг/%), який регулює холестериновий обмін[1].

Відвар з його насіння має сильні сечогінні властивості й сприяє виведенню солей з організму в разі сечокам'яної хвороби. А страви з цієї рослини корисні для хворих на серце, із серцевими та нирковими набряками. Горохова олія за впливом на організм нагадує дію гормонів. А от тим, хто страждає на подагру і гострі запальні процеси шлунка та кишечнику, захоплюватися гороховими стравами не варто. Протипоказаний горох також хворим на гострий нефрит (гострий запальний процес нирок) та хронічну недостатність кровообігу.

У народній медицині горох застосовували для поліпшення травлення, особливо коли запор. Для цього радили з'їдати щодня по 1 ч. л. перепаленого, а потім перемеленого на порошок гороху. У разі печії слід пожувати 3-4 штуки свіжого або розмоченого у воді (але не вареного) гороху. Горохове борошно (інколи його змішують із медом) прикладають для розсмоктування твердих пухлин (особливо на молочних залозах у жінок і статевих органах у чоловіків), швидкого визрівання наривів, фурункулів, карбункулів. Для цього потрібно приготувати із борошна та води тісто, виліпити коржик і прикладати до хворого місця.

Горохове борошно допоміжне і в разі інсульту. Його слід приймати по 0,5-1 ч. л. 2-3 рази на день до їди. Це поліпшить живлення головного мозку, нормалізує обмін речовин. Із зеленого горошку, стовченого на борошно, готують так звану римську маску. Для цього потрібно 2 ст. л. горохового борошна змішати із такою ж кількістю сироватки або сметани і накласти на обличчя. Коли маска затвердне, її змивають спочатку гарячою, потім холодною водою. Така маска зменшує жирність шкіри, очищає її, розгладжує зморшки. Горох використовували для харчування в давні часи, з нього готували різноманітні страви. Та й нині він не зник з нашого столу.

Хімічний склад[ред.ред. код]

На 100 грамів сирої маси насіння [Джерело?]:

  • Енергетична цінність кДж 1425
    • (Ккал 339)
  • Білки 25г
  • Ліпіди 1 г
  • Вуглеводи 60 г
    • Фіброїдні тканини 26 г
    • Цукор 8 г
  • Залізо (Fe, Ферум) 4 мг
  • Тіамін (Вітамін В1) 0.7 мг
  • Пантотенова кислота 1.7 мг
  • Фолієва кислота 274 мкг

Економіка[ред.ред. код]

Виробництво зеленого гороху, роки (FAOSTAT)
тисяч тонн.
Країна 1985 1995 2005
Індія 1380 2500 3200
Китай 300 739 2209
США 1310 1112 885
Франція 427 557 428
Великобританія 500 447 322
Єгипет 79 219 290
Бельгія 0 0 170
Марокко 25 21 145
Угорщина 349 179 100
Іспанія 55 58 97
Виробництво сухого гороху, роки (FAOSTAT)
тисяч тонн.
Країна 1985 1995 2005
Канада 169 1455 3170
Франція 961 2701 1332
Росія 0 1212 1290
Китай 1670 1025 1200
Індія 331 667 800
США 131 269 667
Україна 0 1376 600
Німеччина 50 216 464
Австралія 241 530 401
Великобританія 215 286 200

На перших місцях за виробництвом зеленого гороху знаходятьсявом Індія та Китай, сухого гороху ж більше усього виробляють у Канаді, Франції, Росії та Китаї.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича. — Киев : Урожай, 1985.— с.664, ил.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]