Едо Дапіфер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Е́до Да́піфер
Народився
Нормандія
Помер 1120(1120)
Громадянство Flag of England.svg Королівство Англія
Діяльність лицар
Відомий учасник завоювання Англії Вільгельмом Завойовником
Колчестерський замок, зведений Едо Дапіфером у 1069—1100 рр.

Е́до Да́піфер (або Едо Сенешаль; фр. Eudo Dapifer; пом. 1120) — нормандський лицар, учасник завоювання Англії Вільгельмом Завойовником. Прізвисько «Дапіфер» (лат. Dapifer) вказувало на займану ним посаду при дворі короля Англії — Едо був сенешалем (лордом-стюардом) англійського короля.

Біографія[ред. | ред. код]

Едо був четвертим сином Губерта де Рі, нормандського барона, який за легендою[1] врятував життя молодому Вільгельму Завойовнику під час одного із заколотів нижньонормандської аристократії. В юності Едо, як і його старші брати, знаходився на службі у герцога Вільгельма і, очевидно, брав участь у нормандському завоюванні Англії. Достовірних свідчень про те, чи брав участь Едо у битві при Гастінгсі, однак, немає: існує припущення що згадуваний Васом сеньйор де Пре, що брав участь у битві, у дійсності був Едо Дапіфером[2], але однозначно це дотепер не встановлено.

Всі сини Губерта де Рі після завоювання Англії отримали від Вільгельма значні земельні володіння та посади у королівській адміністрації. Старший син Ральф Фіц-Губерт був призначений каштеляном Ноттінгемського замку, другий син Губерт — констеблем Нориджа, третій син Адам отримав землі у Кенті та був одним з представників короля під час перепису 1085 року. Та скоро троє старших братів повернулись разом із батьком до Нормандії, де продовжували служити у адміністрації короля Вільгельма. В Англії залишився лише молодший син Губерта де Рі — Едо, якому були надані землі в Ессексі (25 манорів) та ряді інших графств Східної Англії.

Біля 1070 року Едо Фіц-Губерт був призначений сенешалем королівського дому. З цим призначенням пов'язано декілька легенд. За однією з них, батько Едо, Губерт де Рі, на початку 1066 перебував біля ліжка помираючого англійського короля Едуарда Сповідника й отримав з його вуст вказівку на те, що своїм спадкоємцем він призначає саме нормандського герцога Вільгельма. Губерт де Рі приніс цю звістку у Нормандію, разом зі священними королівськими реліквіями (мечем, золотим рогом для полювання та головою могутнього оленя). За це Вільгельм Завойовник пообіцяв Губерту посаду сенешаля. За іншою легендою, одного разу Вільям Фіц-Осберн, перший сенешаль Англії та граф Герефорд подав королю Вільгельму недосмажений шматок оленини. Розгніваний король хотів вдарити Вільгельма кулаком, та Едо Фіц-Губерт, що, як раз прислуговував за столом, прийняв удар на себе. На прохання Вільяма Фіц-Осберна після його від'їзду до Нормандії у 1070 король призначив сенешалем Едо[3].

Посада сенешаля (або стюарда, лорда-розпорядника) передбачала керування господарством королівського дому, у першу чергу організацію столу та контроль за їжею для попередження можливих спроб отруєння. У підпорядкуванні сенешаля також знаходились працівники королівських кухонь та комор, а також виночерпії. Як і посада камергера, посада сенешаля була вищою у системі управління королівським домом. Едо залишався сенешалем Вільгельма Завойовника протягом 17 років і був присутній біля смертного одра короля у Руані, у 1087. Пізніше він активно сприяв вступу на англійський престол після смерті завойовника його другого сина Вільгельма Руфуса. Саме Едо супроводжував Руфуса до Англії та забезпечив захоплення королівської скарбниці у Вінчестері й перехід під контроль нового короля портів на узбережжі Ла-Маншу. У подальшому Едо Дапіфер залишався близьким соратником Вільгельма ІІ й розширив свій вплив при дворі. Після сходження на престол Англії 1100 року Генріха I Едо на деякий час впав у немилість короля, через підозри у співпраці з Робертом Куртгезом, але скоро був прощений. Король Генріх навіть був присутній біля ліжка помираючого Едо 1120 року в замку Пре у Нормандії, де прийняв розпорядження останнього відносно пожертв на користь церкви. Після смерті Едо його тіло було перевезено до Англії та поховано у Колчестері.

Едо Дапіфер відомий також як покровитель міста Колчестера, яке знаходилось у центрі його ессекських володінь. Під керівництвом Едо був зведений та у подальшому знаходився під його управлінням величний Колчестерський замок. відомий своїм донжоном, найвищим в Англії. У 1096/1097 роках Едо разом зі своєю дружиною та Гілбертом де Клером заснували у Колчестері церкву Св. Петра. Він також був активним дарителем і після своєї смерті заповідав частину своїх земель та значну суму грошей Колчестерському абатству. Досі скульптура Едо Дапіфера прикрашає будівлю міського управління Колчестера.

Одруження та діти[ред. | ред. код]

Едо Дапіфер був одружений з Рогезією, сестрою Гілберта Фітц-Річарда де Клера, від якої мав лише одну дитину — дочку

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Ордерик Віталій. Церковна історія.
  2. Відомо, що сеньйорія Пре (на території сучасного департаменту Приморська Сена) 1070 року знаходилась у володінні Едо Дапіфера.
  3. Dugdale. Baronage, vol. I.

Посилання[ред. | ред. код]