Ла-Манш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ла-Манш
Супутниковий знімок протоки Ла-Манш
Супутниковий знімок протоки Ла-Манш
Розташування
Координати Координати: 50°11′01″ пн. ш. 0°31′52″ зх. д. / 50.18361° пн. ш. 0.53111° зх. д. / 50.18361; -0.53111
Прибережні країни Велика Британія Велика Британія, Франція Франція
Море Північне море, Атлантичний океан
Довжина 578 км
Ширина 32 км (на сході), 250 км (на заході)
Мапа
Мапа

Ла-Ма́нш (фр. La Manche — «Рукав»), або Англійський канал (англ. English Channel) — протока (за гідрологічним режимом — море)[джерело?] між островом Великою Британією та материком Євразія (Франція). На сході звужується і переходить в протоку Па-де-Кале.

У часи Давнього Риму Ла-Манш називали Oceanus Britannicus — Британським океаном. У вікторіанську епоху його називали «Британським морем», а сьогоденні моряки його звуть «рукавом» (The Sleeve).

Географічне положення[ред. | ред. код]

Мапа Ла-Маншу

Разом із Па-де-Кале з'єднує Північне море з Атлантичним океаном. Довжина 578 км. Ширина на заході 250 км, на сході 32 км. Найменша глибина на фарватері — 23,5 м. Під Ла-Маншем (між Дувром і Кале) споруджений тунель (загальна довжина 52,5 км, у тому числі 38 км під дном протоки). Має площу близько 75 000 км².

Міжнародна гідрографічна організація встановила межі каналу[1]:

На заході: проходить між мисом Лендс-Енд (50°04′ пн. ш. 5°43′ зх. д. / 50.067° пн. ш. 5.717° зх. д. / 50.067; -5.717) в Англії та о. Іль Віргіл (48°38′23″ пн. ш. 4°34′13″ зх. д. / 48.63972° пн. ш. 4.57028° зх. д. / 48.63972; -4.57028), віддаленим від французького узбережжя Бретані на 1,5 км.
На сході: проходить між французьким маяком Вальді (50°59′06″ пн. ш. 1°55′00″ сх. д. / 50.98500° пн. ш. 1.91667° сх. д. / 50.98500; 1.91667), розташованим на 6 км на схід від Кале, і північним краєм затоки Святої Маргарет (51°10′00″ пн. ш. 1°24′00″ сх. д. / 51.16667° пн. ш. 1.40000° сх. д. / 51.16667; 1.40000). в Англії. Це поруч із портовим м. Дувр.

Порти: Фалмут, Плімут, Торбі, Ексмут, Веймут, Пул, Саутгемптон, Портсмут, Богнор-Ріджис (Велика Британія), Сен-Мало, Шербур, Кан, Ле-Гавр, Фекам, Дьєпп (Франція).

Межі каналу найчастіше визначаються як лінія між Ленд Ендом й Уессаном на заході та протокою Па-де-Кале на сході. На заході переходить у Кельтське море.

Клімат[ред. | ред. код]

Акваторія протоки знаходиться в помірному кліматичному поясі[2]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, шторми. Відносна тепла вітряна зима; відносно прохолодне вологе літо з більш спокійною погодою[3].

Геологічне утворення[ред. | ред. код]

Прорив передльодовикового озера Доггерланду

Згідно з існуючою теорією, на місці Ла-Маншу лежали низинні землі, на кшталт сьогоденних Нідерландів. Згодом рівень моря почав підійматися, і просторі долини поступово заповнилися водами океану, ставши дном протоки, відрізавши Велику Британію від материка.

Проте нове дослідження Санджива Гупта (Sanjeev Gupta) та ін. (2007)[4][5] довело, що Англійський канал був створений у результаті ерозії, викликаної двома великими повенями відтоку води з велетенського озера, утвореного в льодовиковий період злиттям Темзи та Рейну.

Згідно з цими дослідженнями, антикліналь Вельд-Артуа понад 425 тисяч років тому була крейдяним гірським пасмом висотами до 180 метрів у районі нинішнього Па-де-Кале, на захід від якої лежали низини.

Стікання води басейну Темзи, Рейну та інших річок району відбувалося через Північне море.

Коли Північне море було заблоковано льодовиком від Скандинавії до Шотландії, вода з річок стала накопичуватися в замкнутому басейні, формуючи гігантське передльодовикове озеро, яке живилось як річками, так і талими водами льодовика. Льодовик тоді зупинився трохи на північ від гирла Темзи. Південь же Англії льодовиком ніколи не покривався.

425 тисяч років тому, піднявшись, вода прорвалася на південний захід, промивши в районі Па-де-Кале русло кілька десятків кілометрів завширшки та близько 50 метрів завглибшки.

Прорив води був різким, що призвело до раптового затоплення терен. Потік що прямує Ла-Маншем протягом багатьох місяців досягав 1 млн м³/сек (для порівняння: стік Волги біля Волгограда становить лише 8 тис. м³/сек). На сьогоденному дні Па-де-Кале вода промила пряму й широку підводну долину з характерним «рифленим» дном, вивернувши та розколовши скелі.

На думку науковців, ситуація повторилася 225 тисяч років тому під час наступного заледеніння. Другий прорив Темзи та Рейну на південний захід був навіть масштабнішим за перший. Чергова мегаповінь розширила Па-де-Кале майже до сьогоденних розмірів.

Останній льодовиковий період[ред. | ред. код]

Під час останнього льодовикового періоду 110 000 — 12 000 років тому дно протоки переважно залишалося сухим через низький рівень моря. Маас, Шельда і Темза були притоками Рейну. Сомма й Сена, а також річки південної Англії впадали в Ла-Манш. Ця ситуація змінилась близько 8000 років тому, коли піднявся рівень моря і Північне море через Па-де-Кале знову з'єдналося з Англійським каналом.

Визначні дати перетинання Ла-Маншу[ред. | ред. код]

Вид на Дувр із французького узбережжя
Форт дю Геклен на острові Геклен біля узбережжя Бретані в Англійському каналі

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition + corrections. International Hydrographic Organization. 1971. с. 42 [corrections to page 13] and 6. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 25 вересня 2010. 
  2. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  3. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  4. Gupta, Sanjeev; Collier, Jenny S.; Palmer-Felgate, Andy; Potter, Graeme (2007), Catastrophic flooding origin of shelf valley systems in the English Channel, Nature, 448: 342–346, doi:10.1038/nature06018 .
  5. Europe cut adrift", by Philip Gibbard, pp 259—260, Nature, vol 448, 19 July 2007
  6. «Є рекорд світу»: український паралімпієць Олег Іваненко підкорив Ла-Манш — За 18 годин безперервного запливу він подолав 62 кілометри [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] 5.ua 02.08.2019
  7. Український паралімпієць встановив світовий рекорд у Ла-Манші [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] radiosvoboda.org 02.08.2019
  8. Oleg Ivanenko Solo, 1 way / England to France [Архівовано 3 серпня 2019 у Wayback Machine.] channelswimmingassociation.com 02.08.2019
  9. Французький винахідник Френкі Запата перелетів протоку Ла-Манш на флайборді [Архівовано 5 серпня 2019 у Wayback Machine.] tsn.ua 04.08.2019
  10. 44-річному львів'янину вдалося переплисти протоку Ла-Манш [Архівовано 22 серпня 2021 у Wayback Machine.] zaxid.net 21.08.2021