Ла-Манш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 50°11′01″ пн. ш. 0°31′52″ зх. д. / 50.18361° пн. ш. 0.53111° зх. д. / 50.18361; -0.53111

Супутниковий знімок протоки Ла-Манш
Вид на Дувр з французького узбережжя
Форт дю Геклен на острові Геклен біля узбережжя Бретані в Англійському каналі

Ла-Манш (фр. La Manche — рукав), або Англійський канал (англ. English Channel) — протока між островом Великою Британією та материком Євразія (Франція). На сході звужується і переходить в протоку Па-де-Кале.

У часи Давнього Риму Ла-Манш називали Oceanus Britannicus — Британським океаном. У вікторіанську епоху його називали «Британським морем», а сьогоденні моряки його звуть «рукавом» (The Sleeve).

Географічне положення[ред.ред. код]

Разом з Па-де-Кале з'єднує Північне море з Атлантичним океаном. Довжина 578 км, ширина на заході 250 км, на сході 32 км, найменша глибина на фарватері 23,5 м. Під Ла-Маншем (між Дувром і Кале) споруджений тунель (загальна довжина 52,5 км, у тому числі 38 км під дном протоки). Має площу близько 75000 км².

Порти: Фалмут, Плімут, Торбі, Ексмут, Веймут, Пул, Саутгемптон, Портсмут, Богнор-Ріджис (Велика Британія), Сен-Мало, Шербур, Кан, Ле-Гавр, Фекан, Дьєпп (Франція).

Межі каналу найчастіше визначається як лінія між Ленд Ендом й і Уессаном на заході і протокою Па-де-Кале на сході. На заході переходить у Кельтське море.

Геологічне утворення[ред.ред. код]

Прорив передльодовикового озера Доггерланду

Згідно з існуючою теорією, на місці Ла-Маншу лежали низинні землі, на кшталт сьогоденних Нідерландів. Після рівень моря став підніматися, і просторі долини поступово заповнилася водами океану, ставши дном протоки, відрізати Великобританію від материка.

Тим не менш, нове дослідження Санджива Гупта (Sanjeev Gupta) та ін. (2007)[1] [2] довели, що Англійський канал був створений в результаті ерозії, викликаної двома великими повенями відтоку води з гігантського озера, утвореного в льодовиковий період злиттям Темза і Рейну.

Згідно з цими дослідженнями антикліналь Вельд-Артуа понад 425 тисяч років тому була крейдяним гірським пасмом висотами до 180 метрів в районі нинішнього Па-де-Кале, на захід від якої лежали низини.

Стікання води басейну Темзи, Рейну та інших річок району відбувався через Північне море.

Коли Північне море було заблоковано льодовиком від Скандинавії до Шотландії, вода з річок стала накопичуватися в замкнутому басейні, формуючи гігантське передльодовикове озеро, яке живилось як річками, так і талими водами льодовика. Льодовик тоді зупинився трохи на північ від гирла Темзи. Південь же Англії льодовиком ніколи не покривався.

425 тисяч років тому піднявшись вода прорвалася на південно-захід, промив в районі Па-де-Кале русло кілька десятків км завширшки і близько 50 метрів завглибшки.

Прорив води був різким, що призвело до раптового затоплення терен. Прямуючий Ла-Маншем потік протягом багатьох місяців досягав 1 млн м³/сек (Для порівняння, стік Волги біля Волгограду становить всього 8 тис. м³/сек). На сьогоденному дні Па-де-Кале вода промили пряму і широку підводну долину з характерним "рифленим" дном, вивернув і розколов скелі.

На думку вчених, ситуація повторилася 225 тисяч років тому, в ході наступного заледеніння. Другий прорив Темзи і Рейну на південно-захід був навіть масштабніше першого. Чергова мегаповінь розширила Па-де-Кале майже до сьогоденних розмірів.

Останній льодовиковий період[ред.ред. код]

Під час останнього льодовикового періоду 110.000 — 12.000 років тому дно протоки переважно залишалось сухим через низький рівень моря. Маас, Шельда і Темза були притоками Рейну. Сомма й Сена, а також річки південної Англії впадали в Ла-Манш. Ця ситуація змінилась близько 8 000 років тому, коли піднявся рівень моря і Північне море через Па-де-Кале знову з'єдналось з Англійським каналом.

Визначні дати перетинання Ла-Маншу[ред.ред. код]

  • 1066 : Висадка нормадців у Англії; Вільгельм Завойовник перемагає англійського короля Гарольда ІІ і завойовує Англію
  • 1785 : Подорож на повітряній кулі з Дувра (Англія) до Франції француза Жан-П'єра Бланшара та американського фізика Джона Жефрі
  • 1875 : Перша подорож Метью Веба за 21 годину 45 хвилин від Дувра до Кале
  • 1909 : Перший авіапереліт, здійснений Луї Блеріо за 38 хвилин від Кале до Дувру на борту літака «Блеріо XI»
  • 1926 : Гертруда Едерл стала першою жінкою, яка перепливла Ла-Манш за 14 годин 31 хвилину
  • 1990 : 1 грудня протоку було сполучено тунелем під Ла-Маншем
  • 1996 : Перша поїздка по залізничній мережі Eurostar по тунелю (потяг може доїхати з Лондона до Парижа за 3 години)
  • 2005 : Рекордна подорож на яхті «Ідроптер» за 34 хвилини.
  • 2008 : У серпні відбувся перший заплив за допомогою Вейкбордингу, проведений Карін Байє протягом 2 годин і 8 хвилин
  • 2008 : 26 вересня стався перший політ на ранці-крилі, винайденому швейцарським винахідником і льотчиком Івом Россі
  • 2010 : 18 вересня Філіп Круазон перетнув Ла-Манш уплав, не маючи жодних кінцівок[3]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gupta, Sanjeev; Collier, Jenny S.; Palmer-Felgate, Andy; Potter, Graeme (2007), «Catastrophic flooding origin of shelf valley systems in the English Channel», Nature 448: 342–346, doi:10.1038/nature06018 .
  2. Europe cut adrift", by Philip Gibbard, pp 259-260, Nature, vol 448, 19 July 2007
  3. «Grandes dates de la traversée de la Manche». http://fr.wikipedia.org. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2012-08-18. 

Джерела[ред.ред. код]