Едуард Вайц
| Едуард Вайц | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 Ізраїль |
| Народження |
16 квітня 1946 (78 років) Чернігів, Українська РСР, СРСР |
| Зріст | 1,6 м |
| Спорт | |
| Вид спорту | важка атлетика |
| Участь і здобутки | |
Едвард Вайц (івр. אדוארד וייץ, англ. Eduard Weitz, народився 16 квітня 1946 року) — колишній ізраїльський важкоатлет. Чемпіон Азії (Бангкок 1976) і п'ятий на Олімпійських іграх (Монреаль 1976).
Вайц народився в Чернігові, УРСР. У 1970-х роках він входив до п'ятірки найкращих важкоатлетів Радянського Союзу. А в 1974 році здійснив алію (емігрував) до Ізраїлю[1].
Едвард змагався за Ізраїль на літніх Олімпійських іграх 1976 року в Монреалі, Квебек, Канада, з важкої атлетики серед чоловіків у напівлегкій вазі (до 60 кг)[2][3]. Тут він посів 5-те місце із загальним підйомом 578,7 фунта (262,5 кг; 110,0 кг у ривку і 152,5 кг у поштовху), поступившись бронзовому призеру Кадзумаса Хіраї зі збірної Японії 275,0 кг.[2][4][5] Тоді Ізраїль був найближче до олімпійської медалі[6][7]. На той час Едвард мав зріст 160 см і важив 59 кг.[3]
Через непопулярність у галузі важкої атлетики це досягнення залишилося відносно невідомим і було затьмарене досягненням бігунки Естер Рот-Шахморової, яка на тій же Олімпіаді посіла шосте місце в бігу на 100 метрів з бар'єрами.[8]
На Чемпіонаті Азії з важкої атлетики, що проходив 1976 року у Бангкоку, Вайц виграв дві золоті медалі в поштовху і 2-му бою. У штовханні ядра він фінішував четвертим у новому ізраїльському рекорді у вазі 115 кг з тим же результатом, що й володар бронзової медалі, який важив менше[9][2]. Того року він став спортсменом року в Ізраїлі[1][2].
Після Олімпіади Вайц подався на курси для вчителів фізкультури в Інституті Уінгейт і поскаржився на важкі умови проживання в Ізраїлі. Серед іншого, після зустрічі з Віктором Сільберманом у Канаді після чемпіонату світу 1977 року він оголосив, що має намір переїхати до Канади[10].
Після рішення уряду приєднатися до бойкоту Московської Олімпіади[11] стан Вайца погіршився. Він намагався представляти Канаду, але йому не дозволили це зробити. Він оселився в Канаді, проте через кілька місяців повернувся до Ізраїлю.[12]
1986 року він брав участь у спробі пограбування і втік до Швеції. 1989 року шведський уряд екстрадував Едварда до Ізраїлю, де він був визнаний винним у збройному пограбуванні та засуджений до п'яти років ув'язнення. Вийшовши на свободу, Вайц покинув країну і поїхав до Канади.[13]
1998 року Вайтц був визнаний одним із 50 найкращих спортсменів в історії Ізраїлю[2].
- אדוארד וייץ, באתר הוועד האולימפי הבין-לאומי
- אדוארד וייץ, באתר olympedia.org
- ד"ר חיים קאופמן, אדוארד וייץ המשקולן השודד, באתר המכללה האקדמית וינגייט
- אלי דנון, אדוארד וייץ קיבל דירה, מעריב, 26 באוקטובר 1976
- ברוך דגון, בריונים פצעו יד של המשקולן אדוארד וייץ בשבר בקבוק, דבר, 13 בספטמבר 1978
- ↑ а б Эдуард Вайц - Eduard Weitz. ru.wikibrief.org. Процитовано 24 травня 2024.
- ↑ а б в г д Weitz, Eduard : Jews in Sports @ Virtual Museum. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 25 серпня 2016.
- ↑ а б Eduward Weitz Bio, Stats, and Results. Архів оригіналу за 17 квітня 2020.
- ↑ Who's who in Israel and in the work for Israel abroad. Bronfman & Cohen Publications. 1978.
- ↑ Weightlifting at the 1976 Montréal Summer Games: Men's Featherweight. Архів оригіналу за 18 квітня 2020.
- ↑ ישראל רוזנבלט, אדוארד ווייץ העניק לישראל את המקום הטוב בכל האולימפיאדות, דבר, 22 ביולי 1976
- ↑ Israel Sets Sail for Olympic Gold. Special to the JTA. 31 July 1984.
- ↑ אלי דנון, וייץ: אני מתכוון להגר לקנדה, מעריב, 12 באוקטובר 1
- ↑ ברוך דגון, שיא אסיה בדחיקה חמק מבין אצבעות המשקולן וייץ, דבר, 9 במאי 1976
- ↑ אדוארד וייץ שעמד לשאת דגל ישראל במוסקבה: נגוזה אגדה, דבר, 23 במאי 1980
- ↑ ברוריה ביגמן, טעיתי כאשר החלטתי לעזוב, מעריב, 23 בנובמבר 1
- ↑ איה אורנשטיין, אלי דניון ואלכס פרלסמן, אדוארד וייץ, המשקולן שזכה בהישג הישראלי הטוב ביותר
- ↑ איה אורנשטיין, אלי דניון ואלכס פרלסמן, אדוארד וייץ, המשקולן שזכה בהישג הישראלי הטוב ביותר באולימפיאדה, מעריב, 21 בנובמבר 1986
- ↑ פרס זב הוז למשקולן אדוארד וייץ, דבר, 19 בינואר 1
|
