Екстремальний транснептуновий об'єкт
Екстремальний транснептуновий об'єкт (ЕТНО) — це транснептуновий об'єкт, який обертається навколо Сонця далеко за межами орбіти Нептуна (30 а. о.) у найвіддаленіших областях Сонячної системи. Велика піввісь орбіти ЕТНО становить щонайменше 150—250 а. о.[2][3] Планети-гіганти впливають на його орбіту набагато менше, ніж на всі інші відомі транснептунові об'єкти. Однак на них може впливати гравітаційна взаємодія з гіпотетичною Дев'ятою планетою, яка надає цим об'єктам орбіт подібного типу[2]. Відомі ЕТНО демонструють статистично значущу асиметрію в розподілах пар об'єктів із малими відстанями висхідних і низхідних вузлів орбіт, що може бути ознакою наявності зовнішнього гравітаційного збурення[4][5].
ETNO можна розділити на три підгрупи.
- Екстремальні транснептунові об'єкти Розсіяного диску (ESDO) мають перигелій близько 38—45 а. о. і винятково високий ексцентриситет — понад 0,85. Як і звичайні об'єкти Розсіяного диску, вони, ймовірно, утворилися внаслідок гравітаційного розсіювання Нептуном і досі взаємодіють із планетами-гігантами.
- Відокремлені екстремальні транснептунові об'єкти (EDDO) мають перигелій на відстані від 40—45 до 50—60 а. о., зазнають меншого впливу Нептуна, ніж екстремальні транснептунові об'єкти Розсіяного диску, але їхні орбіти все ж розташовані відносно близько до орбіти Нептуна.
- Седноїди, або об'єкти внутрішніх областей хмари Оорта, з перигелієм понад 50—60 а. о., розташовані надто далеко від Нептуна і тому не зазнають відчутного впливу з його боку[2].
Седноїди[ред. | ред. код]
До екстремальних транснептунових об'єктів належать седноїди — чотири об'єкти з надзвичайно великим перигелієм:
Седна і 2012 VP113 — далекі відокремлені транснептунові об'єкти з перигелієм понад 70 а. о. Вони обертаються навколо Сонця на таких великих відстанях, що практично не відчувають гравітаційного впливу з боку Нептуна. Великий перигелій Седни пояснюють гравітаційним впливом далекої ще не відкритої планети або близьким проходженням випадкової зорі (можливо, членом зоряного скупчення, у якому утворилося Сонце) поблизу Сонячної системи[6][7][8].
Відкриття Трухільйо та Шеппарда[ред. | ред. код]
Екстремальні транснептунові об'єкти, відкриті астрономами Чедвіком Трухільйо та Скоттом Шеппардом:
- 2013 FT28, довгота перигелію збігається з Планетою Дев'ять, але перебуває в межах її передбачуваної орбіти, де, згідно з результатами комп'ютерного моделювання, гравітаційний вплив інших тіл майже відсутній[9].
- 2014 SR349[en]: його орбіта, схоже, розвернута в протилежний бік відносно Дев'ятої планети[10].
- 2014 FE72, об'єкт із настільки екстремальною орбітою, що він, рухаючись надзвичайно видовженим еліпсом, віддаляється від Сонця аж на 3000 а. о. — на такій відстані на його орбіту впливають інші зорі[11][12][13][14].
Огляд походження зовнішніх областей Сонячної системи[ред. | ред. код]
Під час огляду походження зовнішніх областей Сонячної системи було виявлено інші екстремальні транснептунові об'єкти[15]:
- 2013 SY99[en] — має менший нахил, ніж багато інших об'єктів. У березні 2016 року Мішель Банністер[en] згадувала його на лекції в Інституті SETI , а пізніше, у жовтні 2016 року, — на конференції Американського астрономічного товариства (AAS)[16][17].
- 2015 KG163[en] — має орієнтацію, подібну до 2013 FT28, але має більшу велику піввісь, що може призвести до перетину його орбіти з орбітою Дев'ятої планети.
- 2015 RX245[en] — входить до підгрупи об'єктів з орбітами, розвернутими в протилежний бік відносно Дев'ятої планети.
- 2015 GT50[en] — не входить ні до групи з прямою, ні до групи з протилежною орбітою; натомість його орбіта орієнтована під прямим кутом до прогнозованої орбіти Дев'ятої планети. Його аргумент перигелію теж перебуває поза межами скупчення аргументів перигелію.
З початку 2016 року було відкрито ще десять ЕТНО з орбітами, перигелій яких перевищує 30 а. о., а велика піввісь — 250 а. о. Таким чином, їхня загальна кількість зросла до 16 (повний список див. у наведеній нижче таблиці). Більшість ЕТНО мають перигелій, значно більший, ніж в орбіти Нептуна, який обертається на відстані 30 а. о. від Сонця[18][19]. Як правило, ТНО з перигелієм менше 36 а. о. перебувають під відчутним впливом з боку Нептуна[20][21]. Більшість ЕТНО відносно невеликі, але нині відносно яскраві, тому що, рухаючись своїми еліптичними орбітами, проходять найближчі до Сонця відстані. Вони також зазначені в наведених нижче орбітальних діаграмах і таблиці.
Пошук у даних, отриманих космічним телескопом TESS[ред. | ред. код]
Шукаючи кандидатів в об'єкти зовнішніх областей Сонячної системи, Малена Райс (Malena Rice) і Грегорі Лафлін[en] застосували алгоритм цілеспрямованого пошуку зі зсувом стеку для аналізу даних щодо секторів 18 і 19, отриманих космічним телескопом TESS[22]. Завдяки цьому методу були «виявлені» вже відомі ЕТНО, як-от Седна, а також знайдені 17 нових кандидатів в об'єкти зовнішніх областей Сонячної системи, розташованих на відстанях у діапазоні 80—200 а. о. Підтвердження їх існування потребує подальших спостережень за допомогою наземних телескопів. Перші перевірки за допомогою даних, отриманих Телескопом Вільяма Гершеля[en] (WHT), спрямованих на виявлення цих далеких кандидатів у ТНО, не підтвердили існування двох із них[23][24].
Список[ред. | ред. код]
Об'єкт | Барицентрична орбіта (JD 2459600,5)[A] | Орбітальна площина | Космічне тіло | |||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Стабільність [30] |
Орбітальний
період (роки) |
Велика
піввісь (а. о.) |
Перигелій
(а. о.) |
Афелій
(а. о.) |
Поточна
відстань від Сонця (а. о.) |
Ексцентриситет
орбіти |
Аргумент
перигелію |
Нахил
орбіти |
Довгота | Абсолютна
зоряна величина |
Поточна
зоряна величина |
Діаметр (км) | ||
висхідного
вузла |
перигелію ϖ = ω + Ω (°) | |||||||||||||
Седна | Стабільний | 11 400 | 485 | 76,3 | 893 | 84,5 | 0,84 | 311,3 | 11,9 | 144,2 | 95,6 | 1,3 | 20,7 | 1,000 |
Аліканто[en] | Стабільний | 5900 | 327 | 47,3 | 608 | 48,1 | 0,86 | 326,7 | 25,6 | 66,0 | 32,7 | 6,5 | 23,5 | 200 |
2007 TG422[en] | Нестабільний | 11 260 | 502 | 35,6 | 969 | 38,5 | 0,93 | 285,6 | 18,6 | 112,9 | 38,4 | 6,5 | 22,5 | 200 |
Лелеакугонуа | Стабільний | 35 300 | 1090 | 65,2 | 2110 | 78,0 | 0,94 | 117,8 | 11,7 | 300,8 | 58,5 | 5,5 | 24,6 | 220 |
2010 GB174[en] | Стабільний | 6600 | 342 | 48,6 | 636 | 73,1 | 0,86 | 347,1 | 21,6 | 130,9 | 118,0 | 6,5 | 25,2 | 200 |
2012 VP113 | Стабільний | 4300 | 261 | 80,4 | 443 | 84,0 | 0,69 | 293,6 | 24,1 | 90,7 | 24,3 | 4,0 | 23,3 | 600 |
2013 FL28 | ? | 6780 | 358 | 32,2 | 684 | 33,4 | 0,91 | 225,1 | 15,8 | 294,4 | 159,5 (*) | 8,0 | 23,4 | 100 |
2013 FT28 | Метастабільний | 5050 | 305 | 43,4 | 566 | 55,2 | 0,86 | 40,8 | 17,4 | 217,7 | 258,5 (*) | 6,7 | 24,2 | 200 |
2013 RF98 | Нестабільний | 6900 | 370 | 36,1 | 705 | 37,6 | 0,90 | 311,6 | 29,6 | 67,6 | 19,2 | 8,7 | 24,6 | 70 |
2013 RA109 | ? | 9950 | 463 | 46,0 | 880 | 47,4 | 0,90 | 262,9 | 12,4 | 104,8 | 7,6 | 6,1 | 23,1 | 200 |
2013 SY99 | Метастабільний | 19 800 | 733 | 50,0 | 1420 | 57,9 | 0,93 | 32,2 | 4,2 | 29,5 | 61,7 | 6,7 | 24,5 | 250 |
2013 SL102 | Нестабільний | 5590 | 326 | 38,1 | 614 | 39,3 | 0,88 | 265,4 | 6,5 | 94,6 | 0,0 (*) | 7,0 | 23,2 | 140 |
2014 FE72 | Нестабільний | 92 400 | 2040 | 36,1 | 4050 | 64,0 | 0,98 | 133,9 | 20,6 | 336,8 | 110,7 | 6,2 | 24,3 | 200 |
2014 SX403 | ? | 7180 | 370 | 35,5 | 710 | 45,1 | 0,90 | 174,7 | 42,9 | 149,2 | 323,9 (*) | 7,1 | 23,8 | 130 |
2014 SR349[en] | Стабільний | 5160 | 312 | 47,7 | 576 | 54,8 | 0,85 | 340,8 | 18,0 | 34,9 | 15,6 | 6,7 | 24,2 | 200 |
2014 TU115 | ? | 6140 | 335 | 35,0 | 636 | 35,3 | 0,90 | 225,3 | 23,5 | 192,3 | 57,7 | 7,9 | 23,5 | 90 |
2014 WB556 | Метастабільний? | 4900 | 288 | 42,7 | 534 | 46,6 | 0,85 | 235,3 | 24,2 | 114,7 | 350,0 (*) | 7,3 | 24,2 | 150 |
2015 BP519[en][31] | ? | 9500 | 433 | 35,2 | 831 | 51,4 | 0,92 | 348,2 | 54,1 | 135,0 | 123,3 (*) | 4,5 | 21,7 | 550[32] |
2015 DM319 (uo5m93)[33] |
Нестабільний? | 4620 | 278 | 39,5 | 516 | 41,7 | 0,86 | 43,4 | 6,8 | 166,0 | 209,4 (*) | 8,7 | 25,0 | 80? |
2015 GT50[en] | Нестабільний | 5510 | 314 | 38,5 | 589 | 42,9 | 0,88 | 129,3 | 8,8 | 46,1 | 175,4 (*) | 8,5 | 24,9 | 80 |
2015 KG163[en] | Нестабільний | 22 840 | 805 | 40,5 | 1570 | 40,5 | 0,95 | 32,3 | 14,0 | 219,1 | 251,4 (*) | 8,2 | 24,4 | 100 |
2015 RX245[en] | Метастабільний | 8920 | 421 | 45,7 | 796 | 59,9 | 0,89 | 64,8 | 12,1 | 8,6 | 73,4 | 6,2 | 24,1 | 250 |
2016 SA59 | ? | 3830 | 249,67 | 39,1 | 451 | 42,3 | 0,84 | 200,3 | 21,5 | 174,7 | 15,0 | 7,8 | 24,2 | 90 |
2016 SD106 | ? | 6550 | 350 | 42,7 | 658 | 44,5 | 0,88 | 162,9 | 4,8 | 219,4 | 22,3 | 6,7 | 23,4 | 160 |
2018 VM35[en] | Стабільний | 4500 | 252 | 45,0 | 459 | 54,8 | 0,82 | 302,9 | 8,5 | 192,4 | 135,3 (*) | 7,7 | 25,2 | 140 |
2019 EU5[en] | ? | 42 600 | 1220 | 46,8 | 2400 | 81,1 | 0,96 | 109,2 | 18,2 | 109,2 | 218,4 (*) | 6,4 | 25,6 | 180 |
2020 MQ53 | ? | 21 395 | 770 | 55,6 | 1486 | — | 0,93 | 18,6 | 73,4 | 287,1 | 305,7 (*) | 8,6 | 70 | |
2021 DK18 | ? | 21 400 | 770 | 44,4 | 1500 | 66,3 | 0,94 | 234,8 | 15,4 | 322,3 | 197,0 (*) | 6,8 | 25,1 | 180 |
2021 RR205[en] | ? | 31 200 | 992 | 55,5 | 1930 | 60,0 | 0,94 | 208,6 | 7,6 | 108,3 | 316,9 (*) | 6,8 | 24,6 | 180 |
Ідеальні елементи орбіти згідно з гіпотезою | — | >250 | >30 | — | — | >0,5 | — | 10~30 | — | 2~120 | — | — | — | |
Гіпотетична Дев'ята планета | 8000—22 000 | 400—800 | ~200 | ~1000 | ~1000? | 0,2—0,5 | ~150 | 15—25 | 91±15 | 241±15 | >22,5 | ~40,000 |
- (*) довгота перигелію ϖ поза межами очікуваного діапазону.
- — об'єкти, включені в оригінальне дослідження Трухільйо та Шеппарда (2014)[34].
- — додані в дослідженні Брауна й Батигіна 2016 року[35][36][37].
- Про всі інші об'єкти буде оголошено пізніше.
Найбільш екстремальним випадком є астероїд 2015 BP519[en], з неофіційною назвою Каху (Caju), який має найвищий нахил орбіти[38] і найвіддаленішу вузлову відстань; ці властивості роблять його ймовірним винятком у цій популяції[39].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Sheppard, Scott; Trujillo, Chadwick; Tholen, David; Kaib, Nathan (1 квітня 2019). A New High Perihelion Inner Oort Cloud Object: 2015 TG387. The Astronomical Journal. Т. 157, № 4. с. 139. doi:10.3847/1538-3881/ab0895. ISSN 0004-6256. Процитовано 12 лютого 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ а б в Sheppard, Scott; Trujillo, Chadwick; Tholen, David; Kaib, Nathan (1 квітня 2019). A New High Perihelion Inner Oort Cloud Object: 2015 TG387. The Astronomical Journal. Т. 157, № 4. с. 139. doi:10.3847/1538-3881/ab0895. ISSN 0004-6256. Процитовано 11 лютого 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Marcos, C. de la Fuente; Marcos, R. de la Fuente (1 вересня 2018). A Fruit of a Different Kind: 2015 BP519 as an Outlier among the Extreme Trans-Neptunian Objects. Research Notes of the AAS. Т. 2, № 3. с. 167. doi:10.3847/2515-5172/aadfec. ISSN 2515-5172. Процитовано 11 лютого 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Marcos, C. de la Fuente; Marcos, R. de la Fuente (8 липня 2021). Peculiar orbits and asymmetries in extreme trans-Neptunian space. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. Т. 506, № 1. с. 633—649. doi:10.1093/mnras/stab1756. ISSN 0035-8711. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ Marcos, C. de la Fuente; Marcos, R. de la Fuente (26 лютого 2022). Twisted extreme trans-Neptunian orbital parameter space: statistically significant asymmetries confirmed. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society: Letters. Т. 512, № 1. с. L6—L10. doi:10.1093/mnrasl/slac012. ISSN 1745-3925. Процитовано 11 лютого 2024.
- ↑ published, Mike Wall (24 серпня 2011). A Conversation With Pluto's Killer: Q & A With Astronomer Mike Brown. Space.com (англ.). Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Brown, Michael E.; Trujillo, Chadwick; Rabinowitz, David (10 грудня 2004). Discovery of a candidate inner Oort cloud planetoid. The Astrophysical Journal. Т. 617, № 1. с. 645—649. doi:10.1086/422095. ISSN 0004-637X. Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Brown, Mike. There's something out there -- part 2. mikebrownsplanets.com. Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ https://www.science.org/content/article/objects-beyond-neptune-provide-fresh-evidence-planet-nine
- ↑ https://www.science.org/content/article/objects-beyond-neptune-provide-fresh-evidence-planet-nine
- ↑ Williams, Matt (30 серпня 2016). Planet 9 Search Turning Up Wealth Of New Objects. Universe Today (амер.). Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Extreme New Objects Found At The Edge of The Solar System. IFLScience (англ.). 30 серпня 2016. Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ published, Mike Wall (29 серпня 2016). The Search for Planet Nine: New Finds Boost Case for Distant World. Space.com (англ.). Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Hunt for Ninth Planet Reveals New Extremely Distant Solar System Objects. carnegiescience.edu (англ.). 29 серпня 2016. Процитовано 13 лютого 2024.
- ↑ Shankman, C.; Kavelaars, J.J.; Bannister, M.T.; Gladman, B.J.; Lawler, S.M.; Chen, Y.-T.; Jakubik, M.; Kaib, N.; Alexandersen, M. (14 липня 2017). OSSOS. VI. Striking biases in the detection of large semimajor axis trans-neptunian objects. Astronomical Journal. Т. 154, № 2. с. 1—8. doi:10.3847/1538-3881/aa7aed. ISSN 0004-6256. Процитовано 15 лютого 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ Exploring the outer Solar System: now in vivid colour - Michele Bannister (SETI Talks) (укр.), процитовано 15 лютого 2024
- ↑ Bannister, Michele T.; Chen, Ying-Tung; Jakubik, Marian; Kaib, Nathan A.; Kavelaars, JJ; Shankman, Cory; Benecchi, Susan D.; Fraser, Wesley Cristopher; Schwamb, Megan Elizabeth (1 жовтня 2016). A new high-perihelion a ~ 700 AU object in the distant Solar System. Т. 48. с. 113.08. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Astronomers say a Neptune-sized planet lurks beyond Pluto (англ.). 27 травня 2021. doi:10.1126/science.aae0237. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Grush, Loren (20 січня 2016). Our solar system may have a ninth planet after all — but not all evidence is in. The Verge (англ.). Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Batygin, Konstantin; Brown, Michael E. (20 січня 2016). EVIDENCE FOR A DISTANT GIANT PLANET IN THE SOLAR SYSTEM. The Astronomical Journal. Т. 151, № 2. с. 22. doi:10.3847/0004-6256/151/2/22. ISSN 0004-6256. Процитовано 15 лютого 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ https://adg.univie.ac.at/Conferences/ahw5/talks/KoponysBarbara.pdf.pdf
- ↑ Rice, Malena; Laughlin, Gregory (22 грудня 2020). Exploring Trans-Neptunian Space with TESS: A Targeted Shift-stacking Search for Planet Nine and Distant TNOs in the Galactic Plane. The Planetary Science Journal (англ.). Т. 1, № 3. с. 81. doi:10.3847/PSJ/abc42c. ISSN 2632-3338. Процитовано 16 лютого 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ academic.oup.com https://academic.oup.com/mnrasl/article/513/1/L78/6565292?login=false. Процитовано 16 лютого 2024.
{{cite web}}
: Пропущений або порожній|title=
(довідка) - ↑ ING. Distant Trans-Neptunian Object Candidates: Fainter Than Predicted or False Positives?. www.ing.iac.es. Процитовано 16 лютого 2024.
- ↑ Horizons output. Barycentric Osculating Orbital Elements. Процитовано 4 February 2020. (Solution using the Solar System Barycenter and barycentric coordinates. (Type the target body's name, then select Ephemeris Type: Elements and Center:@0) In the second pane "PR=" can be found, which gives the orbital period in days (For Sedna as an example, the value 4.16E+06 is displayed, which is ~11400 Julian years).
- ↑ MPC list of q > 30 and a > 250. Minor Planet Center. Процитовано 5 February 2020.
- ↑ Batygin, Konstantin; Brown, Michael E. (2021). Injection of Inner Oort Cloud Objects into the Distant Kuiper Belt by Planet Nine. The Astrophysical Journal Letters. 910 (2): L20. arXiv:2104.05799. doi:10.3847/2041-8213/abee1f.
- ↑ JPL Small-Body Database Browser. 13 December 2012. Архів оригіналу за 13 December 2012.
- ↑ Chamberlin, Alan. JPL Small-Body Database Browser. ssd.jpl.nasa.gov.
- ↑ Relative to hypothetical Planet Nine, Batygin, Konstantin; Adams, Fred C.; Brown, Michael E.; Becker, Juliette C. (2019). The planet nine hypothesis. Physics Reports. 805: 1—53. arXiv:1902.10103. Bibcode:2019PhR...805....1B. doi:10.1016/j.physrep.2019.01.009. S2CID 119248548.
- ↑ Becker, Juliette (2017). Evaluating the Dynamical Stability of Outer Solar System Objects in the Presence of Planet Nine. DPS49. American Astronomical Society. Процитовано 14 March 2018.
- ↑ Lovett, Richard A. (16 December 2017). The hidden hand – Could a bizarre hidden planet be manipulating the solar system. New Scientist International. № 3156. с. 41. Процитовано 14 March 2018.
- ↑ Bannister, Michelle T. та ін. (2018). OSSOS. VII. 800+ Trans-Neptunian Objects — The complete data release. The Astrophysical Journal Supplement Series. 236 (1): 18. arXiv:1805.11740. Bibcode:2018ApJS..236...18B. doi:10.3847/1538-4365/aab77a. hdl:10150/628551. S2CID 119078596.
- ↑ Trujillo, Chadwick A.; Sheppard, Scott S. (2014-03). A Sedna-like body with a perihelion of 80 astronomical units. Nature (англ.). Т. 507, № 7493. с. 471—474. doi:10.1038/nature13156. ISSN 1476-4687. Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ Batygin, Konstantin; Brown, Michael E. (2016-01). EVIDENCE FOR A DISTANT GIANT PLANET IN THE SOLAR SYSTEM. The Astronomical Journal (англ.). Т. 151, № 2. с. 22. doi:10.3847/0004-6256/151/2/22. ISSN 1538-3881. Процитовано 18 лютого 2024.
{{cite news}}
: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання) - ↑ The Search for Planet Nine: Where is Planet Nine?. web.archive.org. 30 січня 2016. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 18 лютого 2024.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Сторінки з посиланнями на джерела, де статус оригінального URL невідомий (посилання) - ↑ Witze, Alexandra (1 січня 2016). Evidence grows for giant planet on fringes of Solar System. Nature (англ.). Т. 529, № 7586. с. 266—267. doi:10.1038/529266a. ISSN 1476-4687. Процитовано 18 лютого 2024.
- ↑ Becker, J. C. та ін. (2018). Discovery and Dynamical Analysis of an Extreme Trans-Neptunian Object with a High Orbital Inclination. The Astronomical Journal. 156 (2): 81. arXiv:1805.05355. Bibcode:2018AJ....156...81B. doi:10.3847/1538-3881/aad042. S2CID 55163842.
{{cite journal}}
: Проігноровано невідомий параметр|collaboration=
(довідка) - ↑ de la Fuente Marcos, Carlos; de la Fuente Marcos, Raúl (12 September 2018). A Fruit of a Different Kind: 2015 BP519 as an Outlier among the Extreme Trans-Neptunian Objects. Research Notes of the AAS. 2 (3): 167. arXiv:1809.02571. Bibcode:2018RNAAS...2..167D. doi:10.3847/2515-5172/aadfec. S2CID 119433944.
Помилка цитування: Теги <ref>
існують для групи під назвою «upper-alpha», але не знайдено відповідного тегу <references group="upper-alpha"/>