Елке Кристуфек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Елке Кристуфек
Народження 1970[1][2][…]
Відень, Австрія[4]
Громадянство Flag of Austria.svg Австрія
Діяльність рисувальниця, художниця
Нагороди
Сайт elkesilviakrystufekarchive.com

Commons-logo.svg Елке Кристуфек у Вікісховищі?

Елке Сільвія Кристуфек (нім. Elke Silvia Krystufek; нар.. 1970) — австрійська художниця, яка працює у стилі концептуалізму; викладачка; живе і працює в Берліні та Відні.

Біографія[ред. | ред. код]

Елке Кристуфек навчалась у віденській Академії образотворчих мистецтв від 1988 до 1993 року під керівництвом Арнульфа Райнера. Потім вона викладала як запрошений професор університету мистецтв Лінца (2001—2002), а від 2005 до 2006 року обіймала аналогічну посаду в Державній академії витончених мистецтв в Карлсруе й, одночасно, була професором Академії образотворчих мистецтв у Відні. Як художник, Кристуфек працює в різних галузях: живопис, скульптура, відео-арт і перформанс[5][6].

Роботи і критика[ред. | ред. код]

Роботи Елке Кристуфек, в яких проводилося дослідження сексуальності в мистецтві, були створені під впливом школи австрійських художників: від Егона Шіле до Віденських акционістів. Кристуфек була художницею і письменницею, яка присвятила своє життя роботі — вона ставила своєю метою переступити кордон між приватним і громадським (публічним) життям. Вона використовує свій образ і своє тіло як предмет мистецтва — при чому, найчастіше провокаційного — в якому підкреслюється сучасний стан жіночого тіла в контексті гендерної ідентичності[7][8].

З моменту своєї першої великої індивідуальної виставки на Сецессіоні 1997-го року у Відні, Елке працює над проектом, названому нею «Архів»[9][10]. Для іншої своєї колекції, під назвою «Я-ваше дзеркало», що складається з серії світлин невеликого формату, Кристуфек черпала натхнення з документальних робіт фотографа Нен Голдін і роботи «Атлас» німецького художника Герхарда Ріхтера. Після її виставки «Liquid Logic», Пітер Ноевера — директор Музею прикладного мистецтва у Відні — дав Елке повний доступ до всіх сховищ і запасників як Музею мистецтва, так і Музею прикладного мистецтва. Це дозволило їй провести порівняння тематично підібраних об'єктів з колекцій музею, які рідко виставлялися[11]. Крім того Кристуфек знаходила зв'язки з біографією голландсько-американського художника Баса Яна Адера[7][12].

«Ви не можете нас шокувати, Дем'єн», — цими словами на одному з своїх колажів Кристуфек заочно звернулася до англійського художника Демєна Герста, чиї вівісекції тварин стали великою сенсацією в Лондоні на початку 1990-х років. Професор James E. Young інтерпретував цю заяву молодої австрійської художниці як спробу вийти за рамки повторюваного кола образів жертв (зокрема, жертв Голокосту) і звернути «звинувачуючий погляд» на самих вбивць. На його думку, єдиним більш шокуючим, ніж образи страждаючих жертв, для художника могла бути тільки порочність людей, що причиняли подібні страждання[13].

У 2009 році Елке Кристуфек, спільно з трьома іншими сучасними австрійськими художниками, представляла Австрію на 53-ї бієнале мистецтв у Венеції[14]. Під час цієї виставки вона представила свою роботу з рідкісною для сучасного мистецтва темою — оголеної чоловічої моделі, створеної гетеросексуальною жінкою-художником, названої нею «Табу».

Після її персональної виставки в Лос-Анджелесі в лютому 2011 року, галерея «Susanne Vielmetter Los Angeles Projects» включила частина «Архіву» Кристуфек до своєї колекції на тему імміграції. 13 квітня 2011 року відбулася прем'єра п'єси «Hub» у віденському театрі «Garage X». 27 травня в австрійському місті Графенегг — в парку біля замку — на вимогу директора місцевого музею була зруйнована її перша скульптура «Стіна мовчання». Документація про руйнування і фрагмент скульптури були пожертвувані автором нижньоавстрійському музею «Landesmuseum Niederösterreich»[15].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Книги
  • Schmid Ch. Shocking die Audience, Shocking the Artist: Aesthetic Affinities to the Avant-Garde in Elke Krystufek's Work // After the Avant-Garde: Contemporary German and Austrian Experimental Film / ed. R. Halle, R. Steingröver. — Camden House, 2008. — 371 с. — (Screen Cultures: German Film and the Visual). — ISBN 978-1571133656.
  • Kotik Ch. Post-Totalitarian Art: Eastern and Central Europe // Global Feminisms: New Directions in Contemporary Art / ed. M. Reilly, Л. Нохлин. — Merrell Publishers, 2007. — 304 с. — ISBN 978-1858943909.
  • Young J. E. Foreword: Looking into the Mirrors of Evil // Mirroring Evil: Nazi Imagery / Recent Art / ed. Kleeblatt N. L.[en]. — Rutgers University Press, 2002. — 280 с. — ISBN 978-0813529608.
  • Grosenick U., Becker I. Women Artists in the 20th and 21st Century. — Taschen, 2001. — 576 с. — (Taschen Specials Series). — ISBN 9783822858547.
Статті
  • Horst Ch. Peep-Show. Obsessiv spielerisch: Elke Krystufeks Ausstellung in der Secession // Profil. — 1997. — 10 февраля.
  • Hofleitner J. Der Körper — nackt, bekleidet, verkleidet. In der Wiener Secession geben sich Elke Krystufek, Maurizio Catellan und Peter Land ein interessantes Stelldichein // Die Presse. — 1997. — 3 февраля.
  • Köpf S. Elke Krystufek // Sammlung Essl. — 2015.
  • Jardi P. Identidad y Representacion = Identity and Representation // Lapiz. — 2007. — Вып. 26. — № 236. — С. 64–69.
  • 53rd Venice Biennale // e-flux. — 2009. — 3 мая.
  • Fessl K. Elke Krystufek: Wall of Silence // Grafeneg. — 2011.