Ельзас-Лотарингія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельзас-Лотарингія
ПрапорГерб
Dienstflagge Elsaß-Lothringen Kaiserreich.svgWappen Deutsches Reich - Elsass-Lothringen.svg
Дата створення / заснування 20 травня 1871
Посада керівника організації Q3497563?
Офіційна мова німецька
Континент Європа
Держава Flag of Germany (1867–1918).svg Німецька імперія
Столиця Страсбург
Законодавчий орган Landtag of Reichsland Elsaß-Lothringend
Адміністративно-територіально поділяється на Unterelsaßd, Upper Alsaced, Bezirk Lothringend
Попередник Нижній Рейн, Верхній Рейн, Мозель, Meurthed і Вогези
Наступний Нижній Рейн, Верхній Рейн і Мозель
Замінений на Третя французька республіка
Замінив Вогези і Meurthed
Використовувана мова West Central Germand
Час/дата припинення існування листопад 1918 і 28 червня 1919
Площа 14 522 км²[1]
Положення на карті
CMNS: Ельзас-Лотарингія у Вікісховищі

Координати: 48°40′12″ пн. ш. 7°00′00″ сх. д. / 48.67000000002777682° пн. ш. 7.000000000028° сх. д. / 48.67000000002777682; 7.000000000028

Ельзас-Лотарингія (нім. Elsaß-Lothringen, фр. Alsace-Lorraine) — «імперська провінція» Німецької імперії, нині на території Східної Франції, що складається з Ельзасу і східної Лотарингії, пов'язаних спільною історією в період з 1871 по 1944.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

На території Ельзас-Лотарингії розташовані департаменти Верхній Рейн, Нижній Рейн та Мозель. Площа регіону становить 14496 км².

У складі Німеччини[ред. | ред. код]

Лотарингія плаче на плечі Ельзасу. Пам'ятник в Нансі

Після франзузько-пруської війни значна частина Лотарингії і майже весь Ельзас були передані Німеччині. Назви провінцій були залишені колишніми, але німецька влада негайно почали утискати французьку мову і французьку культуру. Французи чинили опір, і придушити французький дух німцям не вдалося. Водночас у Франції активним був реваншистський рух на підтримку відібраних провінцій, на честь Ельзасу та Лотарингії в багатьох містах країни називалися вулиці, в Нансі — стародавній столиці Лотарингії, що залишилася в складі Франції — був відкритий алегоричний пам'ятник двом провінціям.

проголошення німецької імперії (Версаль, 18 січня 1871): на платформі Кайзер Вільгельм I, праворуч кронпринц Фрідріх Вільгельм, біля підніжжя помосту, в білому, канцлер Імперії, князь Бісмарк

В Першу світову війну ельзасці та лотарингці відмовлялися воювати в німецькій армії, їх девізом був лаконічний вираз: «Без нас!». У листопаді 1918 була проголошена ельзаська радянська республіка, але до кінця війни союзники зайняли значну частину Ельзасу та Лотарингії. За умовами Версальського мирного договору, Франція повернула собі ці землі.

Подальша історія[ред. | ред. код]

Після розгрому Франції в 1940 році Німеччина знову анексувала Ельзас і Лотарингію. Значна частина французького населення була зігнані в концтабори, багато хто загинув там. У 1944 році Ельзас і Лотарингія були звільнені союзними військами, і після війни офіційно повернені Франції.

Парад німецьких військ в 1940

Повернення до Франції[ред. | ред. код]

Після Другої світової війни область була повернена до Франції, яка в наступні десятиліття проводила політику асиміляції. Таким чином, німецька мова поступово була витіснена із вжитку так сильно, що переважна більшість молоді (тих, хто народився після 1970) вже не володіє німецькою. Проте з 1972 були створені регіональні парламенти в Ельзасі та Лотарингії.

Міста[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]