Ельфріт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ельфріт
англ. Ealhfrith
Народився невідомо
Помер після 664
Національність англи
Діяльність суверен
Титул король Дейри
Посада Король Дейриd і Король Дейриd
Термін 655—664 роки
Попередник Етельвальд
Наступник Егфріт
Конфесія християнство
Рід Еоппінги
Батько Освіу
Мати Ріайнмельт Регедська
Брати, сестри Ælfflæd of Whitbyd, Osthrythd, Ельфвін, Елдфріт і Егфріт
У шлюбі з Кинебурх
Діти Осрік і Cyneburg of Gloucesterd

Ельфріт або Альхфріт (*Ealhfrith, Alcfrith, д/н — після 664) — король Дейри у 655664 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з династії Еоппінгів. Син Освіу, короля Берніції, та бриттської принцеси Ріайнмельт Регедської. Освіу не дуже шанував сина, проте оженив на доньці Пенди, короля Мерсії.

Під час війни з Етельвальдом, королем Дейри, у 655 році Ельфріт приєднався до війська батька у протистоянні з Етельвальдом і Пендою Мерсійським, союзника Етельвальда. Після перемоги Освіу в битві при Вінведі, Ельфріт отримав королівства Дейра як васал батька. Збереглися відомості про те, що Ельфріт просив батька відпустити його в паломництво в Рим разом з єпископом Бенедиктом, але дістав відмову.

Поступово Ельфріт став намагатися здобути незалежність. Для цього уклав союз з Кенвалом, королем Вессекса. Останній порекомендував йому єпископа Вільфреда, який був прихильником римського християнства. З 658 року Ельфріт на своїх землях став впроваджував принципи католицтва на противагу кельтському християнству, на позиціях якого стояв Освіу.

У 664 році Ельфріт брав участь у роботі синоду в Вітбі, на якому розглядався подальший розвиток християнства в Нортумбрії. Завдяки Ельфріту на синоді перемогли прихильники єпископа Вільфріда. Ймовірно, незабаром він організував якусь змову проти батька і був повалений. Замість нього поставлено королем Дейри брата Егфріта. Подальша доля Ельфріта невідома.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Yorke, Barbara, Kings and Kingdoms in Early Anglo-Saxon England. London: Seaby, 1990. ISBN 1-85264-027-8
  • D. P. Kirby: The Earliest English Kings, Routledge, London-New York 2000, ISBN 978-0415242110.