Еліс Сіболд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еліс Сіболд
англ. Alice Sebold
Alice Sebold 1 by David Shankbone.jpg
Народилася 6 вересня 1963(1963-09-06) (55 років)
Медісон (Вісконсин)
Громадянство США
Діяльність письменниця
Alma mater Сиракузький університет[d], Г'юстонський університет і Каліфорнійський університет в Ірвайні
Мова творів англійська[1]
Напрямок фантастика, мемуари
Magnum opus «Милі кості»
Нагороди

CMNS: Еліс Сіболд на Вікісховищі

Еліс Сіболд (англ. Alice Sebold) — американська письменниця. Авторка трьох опублікованих книг: «Щаслива» (1999), «Милі кості» (2002) та «Майже місяць» (2007)

Біографія[ред. | ред. код]

Сіболд народилася у Медісоні, Вісконсин. Виросла на передмісті Філадельфії, де її батько викладав іспанську в Пансильванському університеті. 1980 року закінчила середню школу Грейт Воллі, що в Малверні, Пенсильванія. Рано-вранці, 8 травня 1981 року, будучи першокурсницею Сірак'юського університету, по дорозі додому з кампуса (університетського містечка) її зґвалтували , коли вона переходила через парк. Нападник затягнув Еліс до тунелю, де жорстоко зґвалтував її, а тоді помочився на неї та по-звірячому побив.[2] Вона поскаржилась у поліцію. Ті взяли її заяву та розпочали розслідування, але так і не встановили жодного підозрюваного.[3]

Перед тим, як повернутися до університету, щоб здобути дипплом бакалавра та вивчати письменницьку майстерність, Сіболд декілька місяців провела вдома, в Месачусеці. 5 жовтня 1981 року, спускаючись вниз вулицею поблизу сарак'юського кампуса, вона впізнала свого ґвалтівника.[3] Еліс сповістила в поліцію та посвідчила проти свого кривдника в суді; його визнали винним та ув'язнили. Зараз її нападник на волі, хоча Сіболд стверджує, що не слідкує за його місцезнаходженням.[3][4]

Після закінчення Сарак'юського університету, аби здобути диплом магістра Сіболд на короткий час вступила до Г'юстонського університету, Техас.[5] Згодом переїхала до Манхетина, де й провела наступні десять років. Переслідуючи письменницьку кар'єру, вона мусила працювати офіціанткою,[6] але ані її поезія, ані спроби написати роман не були успішними. Вона також задля відпочинку почала вживати героїн.[7] Сіболд розповіла про своє зловживання психоактивними субстанціями студентам на гуртку «Вечір фантастики»: «Я вчинила багато речей, якими мало горджуся. Не вірю, що могла так чинити.»[8]

Переїхавши з Нью-Йорка до Південної Каліфорнії, вона стала доглядачем художньої колонії. Заробляючи 386 доларів на місяць, Еліс жила в хатині, в лісі, де не було електрики..[3] 1998 року вона таки здобула ступінь магістра мистецтв у Каліфорнійському університеті.

Письменницька кар'єра[ред. | ред. код]

Письмове університетське завдання Себолд на десять сторінок переросло у її першу книгу — «Щаслива», яка вийшла у Нью-Йоррку 1999 року. Перший начерк книги мав вигляд белетризованої версії історії про її зґвалтування; навчаючись на магістратурі, Сіболд перетворила книгу на «стражданні мемуари».[9] Заголовком книги Сіболд завдячує полісмену, який назвав її щасливою через те, що вона вижила, адже у тому ж тунелі вже якось вбили та розчленували одну дівчину.[3]

Коли Еліс виповнилося 33, вона почала писати роман під назвою «Чудовиська», що розповідав про зґвалтування та вбивство чотирнадцятирічної дівчинки. Розповідь базується на усвідомленні, що «в межах приміського світу, де я виросла, було стільки ж дивних історій, як і в більш романтизованих частинах світу».[9] Роман врешті-решт отримав назву «Милі кості» та здобув премію Брема Стокера. Ставши бестселером, 2009 року книгу екранізували під однойменною назвою.

Третьою книгою Сіболд став роман «Майже місяць», який починається такими словами: «В решті-решт убити свою матір виявилось не так вже й складно».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Була одружена зі Гленом Девідом Голдом. Живе у Сан-Франциско.[10]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2018 р. підписала звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії[11].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • «Щаслива» (англ. Lucky, мемуари, 2002; першу версію опубліковано 1999);
  • «Милі кості» (англ. The Lovely Bones, роман, 2002);
  • «Майже місяць» (англ. The Almost Moon, роман, 2007).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Viner, Katharine (August 24, 2002). Above and beyond. The Guardian (London). 
  3. а б в г д McCrum, Robert (October 14, 2007). Adventures in disturbia. London: The Observer. Архів оригіналу за January 16, 2008. Процитовано 2008-01-31. 
  4. McCrum, Robert (October 13, 2007). Adventures in disturbia. The Guardian (London). 
  5. Meet the Writers. Barnes & Noble. Архів оригіналу за 2007-08-27. Процитовано 2007-12-24. 
  6. Alice Sebold. arlindo-correia.org. 
  7. Viner, Katharine (August 24, 2002). Above and beyond – Interview. Guardian Unlimited (London: The Guardian). Процитовано 2008-01-10. 
  8. Cue, Ehzra (April 30, 2001). Award-Winning UCI Author Alice Sebold Discusses Works. New University (Irvine, California: University of California, Irvine). Архів оригіналу за April 11, 2005. 
  9. а б Alice Sebold biography. Архів оригіналу за 15 травень 2013. Процитовано 22 листопад 2016. 
  10. Biography Channel – Alice Sebold
  11. Письменники Рушді, Франзен і Етвуд просять Путіна відпустити Сенцова // BBC, 07.06.2018

Посилання[ред. | ред. код]