Емілієва дорога
Емілієва дорога є однією з римських доріг, збудована за наказом консула Марка Емілія Лепіда (лат. Marcus Aemilius Lepidus). Для сполучення міст Ріміні та П'яченца. Зараз класифікована як дорога державного значення (strada statale) з деномінацією (SS 9) і продовжена до Мілана.
Історія[ред. | ред. код]
Ця транспортна артерія побудована між 189 i 187 до н. е.
У цей період колонія Плачентія (сучасна П'яченца) повертається до рук бойї які, хоча й були переможені, однак відмовлялися підписати мир з Римом.
Тоді Рим вирішує сконструювати дорогу воєнного призначення до Плачентії для швидкого переміщення військових сил до територій бойїв. Через кілька століть Емілієва дорога була продовжена від П'яченци до Мілана.
Вона пролягає через такі великі міста, закладені чи відбудовані римлянами, як: Чезена (Cesena), Форлімпополі (Forlimpopoli), Форлі (Forlì), Фаенца (Faenza), Імола (Imola), Клатерна (Claterna) (місто зникло в VI ст. н.е. у результаті греко-готської війни), Болонья (Bologna), Модена (Modena), Реджо-Емілія (Reggio Emilia), Сант'Іларіо д'Енца (Sant'Ilario d'Enza), Парма (Parma), Фіденца (Fidenza), і П'яченца (Piacenza). Давньоримська вулиця Емілія проходила також через важливе, на той час, місто Лаус Помпея (Laus Pompeia), сучасний Старий Лоді (Lodi Vecchio), що розташований близько 5 км на захід від Лоді (Lodi) (шлях вулиці було змінено у XII столітті, для того, щоб дорога проходила через нове місто Лоді, що було відбудоване на місці зруйнованої Лаус Помпея).
Саме у Форлі під час проведення реставраційних робіт знайшли рештки давньоримської дороги.
Емілієва дорога з'єднана з такими важливими римськими дорогами: Фламінієва дорога (via Flaminia), консулська дорога з Риму до Ріміні (колонія заснована в 268 році до н. е.; і Постумієва дорога (via Postumia), що вела з П'яченци до Аквілеї (Aquileia), останній важливий центр Венето на давньому кордоні з італійським півостровом.
Сьогодні Емілієва дорога є важливою артерією Емілії-Романьї, регіон, який був названий на її честь. Паралельно їй побудовані Сонячна автострада (автострада А1) та залізниця Мілан-Болонья.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Saltini Antonio, Salomoni M. Teresa, Rossi Cescati StefanoVia Emilia. Percorsi inconsueti fra i comuni dell'antica strada consolare, Edagricole, Bologna 2003, ISBN 88-506-4958-4
Посилання[ред. | ред. код]
