Ріміні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ріміні
Rimini
Комуна
Країна Італія Італія
Регіон Flag of Emilia-Romagna.svg Емілія-Романья 
Провінція Ріміні 
Код ISTAT 099014
Поштові індекси 47900
Телефонний код 0541
Координати 44°03′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 44.05000° пн. ш. 12.56667° сх. д. / 44.05000; 12.56667Координати: 44°03′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 44.05000° пн. ш. 12.56667° сх. д. / 44.05000; 12.56667
Висота 5 м.н.р.м.
Площа 135,48 км²
Населення 147 578 - (31-12-2014)
Густота 1089,3 ос./км²
Розміщення
Commune
Map Region of Emilia Romagna.svg 
Влада
Мер Andrea Gnassi (30/05/2011)
Телефон 0541 704111
Ел. пошта sindaco@comune.rimini.it
Офіційна сторінка 


Ріміні (італ. Rimini, лат. Ariminum) — місто та муніципалітет в Італії на узбережжі Адріатичного моря, у регіоні Емілія-Романья, столиця провінції Ріміні.

Ріміні розташоване на відстані[1] близько 240 км на північ від Рима, 110 км на південний схід від Болоньї.

Населення — 147 578 осіб (2014)[2]. Щорічний фестиваль відбувається 14 жовтня. Покровитель — San Gaudenzio di Rimini.

Українці в Ріміні[ред.ред. код]

Після Другої світової війни в окрузі Ріміні були розташовані табори полонених, куди прибули також вояки 1 Української Дивізії Української-Національної Армії (див. Дивізія «Галичина») кількістю понад 10 000, що здали зброю британцям в Австрії у травні 1945. Від початку червня до 16 жовтня дивізійники перебували у таборі ч. 5-ц б. Беллярії, згодом до половини червня 1947 у таборі ч. 1 б. Мірамаре. Життя у таборі 5-ц б. Беллярії мало познаки тимчасовости; тоді в наслідок дій радянської репатріаційної місії зголосилося до повернення на рідні землі бл. 900 осіб (8,5%). У таборі ч. 1 були кращі життєві умови, внутрішня організація табору мала військову структуру. Табір очолював комендант (генерал-хорунжий М. Краг, підполковник Р. Долинський, майор С. Яськевич) з штабом, з 7 відділами та 8 референтурами. Таборяни були поділені на 8 полків і частини окремого призначення. У Рімінському таборі, станом на 1946 р., було 9310 осіб, у тому ч. 288 старшин, 822 підстаршин та 8200 вояків.

Релігійну опіку таборяни одержували від 4 укр.-католицьких і одного православного душпастирівкапелянів Дивізії. Охорона здоров'я була під опікаю 16 лікарів і досить великої кількості санітарів. Шкільництво охоплювало ряд шкіл: початкову (для малограмотних), гімназію, торг., учительську семінарію, сер. техн., однорічну рільничу, лісництва, драматичну, дяківську та ремісничу, з численними відділами; діяли різні курси і народний університет.

Культурно-освітня праця охоплювала: таборовий театр, хори «Бурлака», «Славута» і православний церковний хор, мистецьку спілку «Веселка», три оркестри, бандуристів і ревелерсів. Виходили: щоденник «Життя в Таборі», тижневик «Батьківщина», двотижневик «Юнацький Зрив», гумористично-сатиричний двотижневик «Оса», літературно-мистецькі й популярно-наукові журнали: «Наш Шлях» і «Гроно» та неперіодичні вид. Було організоване спортивне життя (серед ін. масове змагання за Відзнаку Фізичної Вправности), і діяли різні об'єднання (правників, учителів, інженерів, ремісничий цех з підвідділами, студентська громада, літературно-мистецький клуб, товариство філателістів, пластові гуртки, читальні «Просвіти»).

Особливу опіку над табором у Ріміні розгорнув єпископ І. Бучко як голова римського Українського Допомогового Комітету.

Демографія[ред.ред. код]

Населення за роками[3]:


Станом на 31 грудня 2010 року в муніципалітеті офіційно проживали 15 702 іноземці з 109 країн, серед них 3154 громадяни країн Євросоюзу та 1871 громадянин України.[4]


Сусідні муніципалітети[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Пляж

Література[ред.ред. код]

Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фізичні відстані та напрямки розраховані за координатами муніципалітетів
  2. Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Процитовано 25 грудня 2014. (італ.)
  3. Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  4. Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 25 січня 2012. 


Італія Це незавершена стаття з географії Італії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.