Ентерична нервова система

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ентерична (ентеральна) нервова система вбудована в слизову оболонку шлунково-кишкового тракту.

Ентерична (ентеральна) нервова система (ЕНС) або внутрішня нервова система — один з основних відділів нервової системи і складається з сіткоподібної системи нейронів, яка регулює функцію шлунково-кишкового тракту. Нині в багатьох наукових публікаціях її відокремлюють від вегетативної нервової системи, позаяк вона має свою незалежну рефлекторну діяльність. ЕНС ще називають "другим мозком".[1][2]

Ентерична нервова система розвивається з клітин нервового гребеня.[3][4]

Структура[ред. | ред. код]

Ентеральна нервова система у людини складається з близько 500 мільйонів нейронів[5] (у тому числі різних видів клітин Догеля — мультиполярних нейронів),[6] що складає одну двохсоту від кількості нейронів у головному мозку людини, у п'ять разів більше ніж у людському спинному мозку (в ньому близько ста мільйонів нейронів),[7] і близько 2/3 кількості клітин у всій нервовій системі, наприклад, кота. Ентеральна нервова система вбудована в слизову оболонку шлунково-кишкового тракту, починаючи з стравоходу і розширення вниз до анусу.

Шлунково-кишковий тракт людини

Нейрони ЕНС збираються у двох видах гангліїв: Ауербахове сплетення (лат. plexus myentericus) і підслизове (Мейснерове) сплетення (лат. plexus submucosus).[8] Ауербахові сплетення знаходяться між внутрішнім і зовнішнім шарами гладеньких м'язів шлунково-кишкового тракту, в той час як підслизові (Мейснерові) сплетення розташовуються в його підслизовому шарі (лат. tunica submucosa).

Функція[ред. | ред. код]

ЕНС здатна до автономних функцій, таких як координація рефлексів; хоча вона отримує чималу іннервацію з вегетативної нервової системи, може працювати незалежно від головного і спинного мозку.[9]

Функції ЕНС можуть бути пошкоджені в результаті ішемії.[10] Трансплантації, раніше описані як теоретично можливі,[11] стали реальністю й звичною практикою в США з 2011 року і регулярно проводяться в деяких лікарнях.[12]

Взаємодія з іншими відділами нервової системи[ред. | ред. код]

Ентеральна нервова система була описана як "другий мозок" з кількох причин. ЕНС може працювати автономно. Вона зазвичай комунікує з центральною нервовою системою (ЦНС) через парасимпатичну (наприклад, за допомогою блукаючого нерва) і симпатичну (наприклад, через превертебральні ганглії — симпатичні ганглії, які знаходяться між паравертебральними гангліями й органами-мішенями.) нервових систем. Однак, дослідження  хребетних показують, що при перетинанні блукаючого нерва в експерименті, ентеральна нервова система продовжує функціонувати.[13]

У хребетних, ентеральна нервова система включає в себе еферентні нейрони, аферентні нейрони й інтернейрони, які роблять її здатною здійснювати автономну рефлекторну діяльність і виступати як інтегруючий центру за відсутності імпульсації з ЦНС. Сенсорні (чутливі) нейрони доповідають про механічні й хімічні умови та їхні зміни. Через кишкові м'язи мотонейрони керують перистальтикою й спінюванням вмісту кишечника. Інші нейрони контролюють секрецію ферментів. Ентеральна нервова система також використовує більше 30 медіаторів, більшість з яких ідентичні з аналогічними в ЦНС. А саме, ацетилхолін, дофамін і серотонін. Більше 90% серотоніну організму знаходиться в кишечнику.[14][15][16]

Ентеральна нервова система має можливість змінювати свої реакції в залежності від таких факторів, як обсяг і склад поживних речовин. Крім того, ЕПК містить підтримуючі клітини, які схожі на астроглію мозку і дифузійний бар'єр навколо капілярів прилеглих гангліїв, який схожий на гематоенцефалічний бар'єр церебральних судин.[17]

Додаткові зображення[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Dorland's (2012). Dorland's Illustrated Medical Dictionary (вид. 32nd). Elsevier Saunders. с. 1862. ISBN 978-1-4160-6257-8. 
  2. Pocock, G; Richards, C (2006). Human Physiology The Basis of Medicine (вид. Third). Oxford University Press. с. 63. ISBN 978-0-19-856878-0. 
  3. Barlow AJ, Wallace AS, Thapar N, Burns AJ (May 2008). Critical numbers of neural crest cells are required in the pathways from the neural tube to the foregut to ensure complete enteric nervous system formation. Development 135 (9): 1681–91. PMID 18385256. doi:10.1242/dev.017418. 
  4. Burns AJ, Thapar N (October 2006). Advances in ontogeny of the enteric nervous system. Neurogastroenterol. Motil. 18 (10): 876–87. PMID 16961690. doi:10.1111/j.1365-2982.2006.00806.x. 
  5. Young, Emma. Gut Instincts: The Secrets of your Second Brain. New Scientist. New Scientist. Процитовано 8 April 2015. 
  6. Furness, John Barton (15 April 2008). The Enteric Nervous System. John Wiley & Sons. с. 35–38. ISBN 978-1-4051-7344-5. 
  7. Hall, John E. (2011). General Principles of Gastrointestinal Function. Guyton and Hal Textbook of Medical Physiology (вид. 12th). Saunders Elsevier. с. 755. ISBN 978-1416045748. 
  8. The Enteric Nervous System. Процитовано 2008-11-29. 
  9. Gershon та 1998, 17
  10. Linhares GK, Martins JL, Fontanezzi F, Patrício Fdos R, Montero EF (2007). Do lesions of the enteric nervous system occur following intestinal ischemia/reperfusion?. Acta Cir Bras 22 (2): 120–4. PMID 17375218. doi:10.1590/S0102-86502007000200008. 
  11. Gershon, MD (April 2007). Transplanting the enteric nervous system: a step closer to treatment for aganglionosis. Gut 56 (4): 459–61. PMC 1856867. PMID 17369379. doi:10.1136/gut.2006.107748. 
  12. http://www.medscape.com/viewarticle/436543_2
  13. Li,Ying; Owyang,Chung (September 2003). Musings on the Wanderer: What's New in Our Understanding of Vago-Vagal Reflexes? V. Remodeling of vagus and enteric neural circuitry after vagal injury. American Journal of Physiology. Gastrointestinal and Liver Physiology 285 (3): G461–9. doi:10.1152/ajpgi.00119.2003. 
  14. Pasricha, Pankaj Jay. Stanford Hospital: Brain in the Gut - Your Health. 
  15. Martinucci I et al. Genetics and pharmacogenetics of aminergic transmitter pathways in functional gastrointestinal disorders. Pharmacogenomics. 2015;16(5):523-39. Review. PMID 25916523
  16. Smitka K, et al. The role of "mixed" orexigenic and anorexigenic signals and autoantibodies reacting with appetite-regulating neuropeptides and peptides of the adipose tissue-gut-brain axis: relevance to food intake and nutritional status in patients with anorexia nervosa and bulimia nervosa. Int J Endocrinol. 2013;2013:483145. Review. PMID 24106499 Free full text PMC 3782835
  17. Silverthorn, Dee U.(2007)."Human Physiology". Pearson Education, Inc., San Francisco, CA 94111.

Джерела та література[ред. | ред. код]