Ерміт сірогорлий
| Ерміт сірогорлий | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| Phaethornis griseogularis Gould, 1851 | ||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||
|
Ермі́т сірогорлий[2] (Phaethornis griseogularis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 8-10,5 см, вага 1,8-3 г. Верхня частина тіла бронзово-золотисто-зелена, надхвістя темно-рудувато-коричневе. Горло сіре, через очі ідуть широкі чорнувато-бурі смуги, окаймлені охристими "бровами" і "вусами". Нижня частина тіла світла, охристо-рудувато-коричнева. На грудях чорна смуга. Крила чорнувато-фіолетові, центральні стернові пера чорнувато-бронзово-зелені з білувато-сірими кінчиками, крайні стернові пера мають охристо-коричневі края. Дзьоб дещо вигнутий, зверху чорний, знизу жовтий з чорним кінчиком, лапи жовті. Самиці і молоді птахи є дещо блідішими, ніж самці.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють три підвиди:[3]
- P. g. griseogularis Gould, 1851 — східні схили Анд в Колумбії, Еквадорі і північному Перу, гори Сьєрра-де-Періха на кордоні Колумбії і Венесуели, гори Кордильєра-де-Мерида на заході Венесуели, Гвіанське нагір'я на півдні Венесуели та на півночі Бразилії;
- P. g. zonura Gould, 1860 — східні схили Анд на північному заході Перу (Кахамарка, Амазонас);
- P. g. porcullae Carriker, 1935 — західні схили Анд на південному заході Еквадору (Лоха) і північному заході Перу (Тумбес, П'юра, Ламбаєке).
Деякі дослідники виділяють підвид P. g. porcullae у окремий вид Phaethornis porcullae[4].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сірогорлі ерміти мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Венесуелі і Бразилії. Вони живуть в підліску вологих рівнинних і гірських тропічних лісів, на узліссях, в густих вторинних заростях і галерейних лісах. Зустрічаються переважно на висоті від 600 до 1800 м над рівнем моря, на півночі Перу місцями на висоті до 2200 м над рівнем моря, в Колумбії і Венесуелі місцями на висоті до 400 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя.
Поведінка[ред. | ред. код]
Сірогорлі ерміти живляться нектаром квітів, пересуваючись за певним маршрутом, а також доповнюють раціон дрібними комахами і павуками. У представників підвиду P. g. porcullae сезон розмноження триває з січня по червень. Самці збираються на токовищах, де приваблюють самиць співом. Гніздо чашоподібне, підвішується до нижньої сторони листа. В кладці 2 яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Phaethornis griseogularis: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 29 липня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 липня 2022.
- ↑ BirdLife International (2016). Phaethornis porcullae: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 30 липня 2022
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |