Ернст Отто Бекманн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бекманн.
Ернст Отто Бекманн
нім. Ernst Otto Beckmann
Народився 4 липня 1853(1853-07-04)[1][2][…]
Золінген, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Королівство Пруссія, Німецький союз[1]
Помер 12 липня 1923(1923-07-12)[1] (70 років)
Берлін, Німецька імперія[1]
Поховання Далемський цвинтар
Місце проживання Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету
Alma mater Лейпцизький університет
Галузь хімія
Заклад Лейпцизький університет
Гіссенський університет
Університет Ерлангена—Нюрнберга
Брауншвейзький технічний університет
Науковий керівник Адольф Вільгельм Герман Кольбе
Вчителі Карл Ремігій Фрезеніус
Аспіранти, докторанти Kurt Ebbinghausd[4]
John Eggertd[4]
Членство Леопольдина
Прусська академія наук
Саксонська академія наук
Саксонська академія наук
Саксонська академія наук
Відомий завдяки: Перегрупування Бекмана
CMNS: Ернст Отто Бекманн у Вікісховищі

Ернст О́тто Бе́кманн (нім. Ernst Otto Beckmann; 4 липня 1853, Золінген — 13 липня 1923, Берлін) — німецький хімік.

Біографія[ред. | ред. код]

Вивчав хімію і фармацію в Лейпцизькому університеті (1875—1878). У 1879—1883 роках працював в технічному університеті Брауншвейга. З 1883 року приват-доцент, з 1890 року — екстраординарний професор в Лейпцизькому університеті. У 1891 році професор Гіссенського, а в 1892—1897 роках — Ерлангенського університетів. З 1897 року ординарний професор і директор лабораторії прикладної хімії в Лейпцизькому університеті, з 1912 року директор Інституту прикладної і фармацевтичної хімії кайзера Вільгельма в Берліні.

Наукова робота[ред. | ред. код]

Найважливіші роботи присвячені органічній та фізичній хімії. Вивчав будову оксимів; в 1886 році відкрив перегрупування оксимів в аміди під дією кислих агентів (перегрупування Бекмана)[5]. У 1888—1889 роках розробив кріоскопічний (за зниженням температури замерзання) і ебуліоскопічний (за підвищенням температури кипіння) методи визначення молекулярних мас розчинених речовин. Винайшов диференціальний термометр, що дозволяє точно визначати температури поблизу точок замерзання або кипіння (термометр Бекманна)[6].

Наукові публікації[ред. | ред. код]

  • Über die Oxydationsprodukte der Dialkylsulfide und ähnlicher Verbindungen. 1878
  • Über die Methode der Molekulargewichtsbestimmung durch Gefrierpunktserniedrigung, 1888[7]
  • Das neubegrundete Laboratorium für angewandte Chemie an der Universität Leipzig. 1899, 2009
  • Neue Vorrichtungen zum Färben nichtleuchtender flammen (Spektrallampen). 1901
  • Johannes Wislicenus. In: Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. Band 37, 1905, S. 4861–4946.
  • Studien zur ebullioskopischen Bestimmung von Molekulargewichten. 1907
  • Studien über Schwefel, Selen und Tellur. 1913
  • Chemische Bestimmungen des Nährwertes von Holz und Stroh: nach gemeinsamen Versuchen mit W. Lenz und E. Bark. 1914
  • Verfahren zur Prüfung der Luft auf Gehalt an brennbaren Stoffen: nach gemeinsamen Versuchen mit Kurt Steglich. 1914
  • Verfahren zur Herstellung eines Futtermittels aus Stroh: patentiert im Deutschen Reiche vom 2. Februar 1919 ab ; Reichspatentamt Patentschrift Nr. 354822, Klasse 53g, Gruppe 4 (B88 353 IV/ 53g). 1919
  • Gerät zur Übermittlung von geheimen Lichtsignalen. 1920[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #116106379 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  3. ↑ Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  4. ↑ а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  5. ↑ Beckmann E. Zur Kenntniss der Isonitrosoverbindungen // Berichte der Deutschen Chemischen Gesellschaft. 1886. B. 19. S. 988—993. [1] [Архівовано 25 травня 2014 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Beckmann E.Modifikation des Thermometers für die bestimmung von Molekulargewichten und kleinen Temperatur differenzen // Zeitschrift für physikalische Chemie. 1905. B. 51. S. 329—343.
  7. ↑ Ernst Beckmann: Über die Methode der Molekulargewichtsbestimmung durch Gefrierpunktserniedrigung. In: Zeitschrift für physikalische Chemie. 2, Wilhelm Engelmann, Leipzig, S. 638–645 und 715–743.
  8. ↑ Ernst Beckmann und Paul Knipping: Gerät zur Übermittlung von geheimen Lichtsignalen. In: Sitzungsberichte der Preussischen Akademie der Wissenschaften. Vorgetragen am 8. Mai 1919 XXIV, S. 443–447 (online beim Internet Archive). Am 23. Januar 1915 als Patent angemeldet, D.R.P. 306468, Österreichisches Patent 87751 vom 15. September 1921.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Выдающиеся химики мира: Биографический справочник / Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Под ред. В. И. Кузнецова. — М.: Высш. шк., 1991. — 656 с. — ISBN 5-06-001568-8
Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
науковець Це незавершена стаття про науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ернст_Отто_Бекманн&oldid=36231711