Ерінна
| Ерінна | ||||
|---|---|---|---|---|
| грец. Ἤριννα | ||||
 С. Соломон, «Сапфо та Ерінна в саду Метілени» (1864) | ||||
| Народилася |
4 століття до н. е. Родос, Османська імперія | |||
| Померла | 4 століття до н. е. | |||
| Країна |
 Родос | |||
| Діяльність | поетка, письменниця, епіграматистка | |||
| Сфера роботи | поезія | |||
| Мова творів | давньогрецька | |||
|
| ||||
 Ерінна у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
 Роботи у Вікіджерелах | ||||
Ерінна (IV ст. до н. е.) — давньогрецька поетеса, представниця ліричного жанру. Розквіт її творчості припадає на 350-ті роки до н. е.
Життєпис[ред. | ред. код]
Про Ерінну майже нічого не відомо. Відсутні дані про місце її народження — за різними версіями вона була з острова Родос, або Телос, чи Лесбос. Ймовірно останнє місце вказують з огляду на те, що свого часу Ерінна мала прізвисько Лесбоська. Вочевидь його вона отримала через стиль своїх віршів, що нагадували поезію Сапфо[1].
Найвідомішим твором Ерінни є «Прядка», написана сумішшю еолійської та дорійської говірок давньогрецької мови. Складалася з 300 гекзаметрів. Дотепер збереглося лише 20 рядків[1]. «Прядку» цінували за часів еллінізму, порівнювали з «Іліадою» та «Одіссеєю» Гомера.
Іншим відомим твором Ерінни є френос, присвячений померлій подрузі Бавкіді. Збереглося 54 рядки. Окрім цього є відомості щодо епіграм авторства Ерінни.
Переклад українською здійснив Іван Франко у 1915 році.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Ніч на Венері, 2020, с. 11.
 |
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Ерінна |
Джерела[ред. | ред. код]
- Herwig Görgemanns: «Erinna». In: H. G. [Hrsg.]: Die griechische Literatur in Text und Darstellung. Bd. 3: Klassische Periode II. Stuttgart, 1987. S. 42f.
Література[ред. | ред. код]
- Ганна Улюра. Ніч на Венері: 113 письменниць, які сяють у темряві. — Київ, 2020. — 464 с. — ISBN 978-617-7799-43-5.
 |
Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела. |