Ерін Брокович (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ерін БроковичPicto infobox cinema.png
Erin Brockovich
Erin Brockovich.jpg
Жанр Драма
Режисер Стівен Содерберг
Продюсер Денні Девіто
Сценарист Сюзанна Грант
У головних
ролях
Джулія Робертс
Альберт Фінні
Оператор Рассел Харлан
Композитор Томас Ньюман
Шеріл Кроу
Художник Philip Messinad
Кінокомпанія Jersey Films
Universal Pictures
Дистриб'ютор Universal Pictures
Тривалість 130 хв.
Мова англійська
Країна США США
Рік 2000
Кошторис 52 млн. $
Касові збори 256 271 286 $[1]
IMDb ID 0195685
web.archive.org/web/20010208125256/http://www.erinbrockovich.com/home.html

«Ерін Брокович» (англ. Erin Brockovich) — фільм режисера Стівена Содерберга про боротьбу американської екоактивістки Ерін Брокович з газовою корпорацією PG&E за права споживачів, що страждали від викидів хрому в Каліфорнії (судовий процес 1993). Світова прем'єра відбулася 17 березня 2000 року.[2]

Сюжет[ред. | ред. код]

Фільм заснований на реальних подіях.

Енергійна, розумна і наполеглива колишня королева краси з трьома дітьми від двох шлюбів та без освіти шукає роботу. Коли в її машину врізається «Ягуар» успішного хірурга і ламає їй шию, Брокович звертається в адвокатську фірму Еда Мезрі. Справа, однак, провалюється у суді, коли захист виставляє Брокович розпусною і неврівноваженою, і вона зривається перед присяжними.

Отримуючи відмови у працевлаштуванні одну за одною, Ерін домагається місця у фірмі Еда Мезрі. Колеги засуджують її манери і стиль одягу, проте вона затято працює і не йде на поступки, виказуючи залізний характер. Взявшись за одну із справ без гонорару, Ерін Брокович виходить на величезну корпорацію, продукція якої отруює довкілля і скуповує будинки хворих сімей, що живуть в районі заражених водойм. Взявшись за справу, героїня вирушає в небезпечний район, збирає дані, документи та інформацію і переконує начальника розпочати справу. Тим часом сусіда-байкер, пропонуючи їй стосунки, береться наглядати за її дітьми, щоб зекономити кошти на няню.

Виснажливо працюючи в тандемі з шефом, прямолінійна та віддана справі Ерін доводить позов до суду, відкидає спроби адвокатів корпорації дешево відкупитись, а партнерів — прибрати її справу до рук, переконує місцеву громаду для колективного позову більш ніж 400 постраждалих. Тим часом діти ображаються через пізні приходи Ерін додому, а бойфренд умовляє її кинути роботу і проводити більше часу з ним. Однак Ерін пояснює йому важливість справи і що нарешті знайшла своє покликання, і відмовляється кинути справу. Він іде.

На ключовому етапі провадження переносять до арбітражного суду (де немає присяжних і рішення не оскаржуються). Постраждалі незгодні з цим, однак інакше вони можуть чекати виплат десятиліттями. До того ж, нові адвокати ведуть бесіди значно формальніше за Ерін, люди не довіряють їм і вважають себе ошуканими. Брокович повертається в справу, із Мезрі власноруч збирає більш ніж 600 згод на розгляд справи в арбітражі. Врешті Ерін дістає документи про те, що корпорація знала і намагалась приховати викиди, і вони виграють справу з найбільшою сумою компенсації в американській історії.

Мезрі виплачує Брокович 2 млн доларів в якості премії. Вона кличе свого колишнього на зустріч із постраждалою, якій повідомляє, що її родина отримає 5 млн доларів компенсації, і він розуміє масштаб діяльності Ерін.

Завдяки Ерін Брокович сотні людей отримали компенсації. Громада міста вдячна їй, а газовий гігант перестав використовувати хром у своєму виробництві.

У ролях[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Ерін Брокович з'являється у камео на 10 хвилині фільму в ролі офіціантки кафе на ім'я Джулія Р. Її ім'я стоїть у заключних титрах, у порядку появи на екрані. Адвокат Ед Мезрі знявся статистом у тій же сцені — чоловік в окулярах з книгою, позаду героїні Джулії Робертс.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Box Office Mojo — 1999.
  2. Soderbergh, Steven (17 березня 2000). Erin Brockovich. Universal Pictures, Columbia Pictures, Jersey Films. Процитовано 28 лютого 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]