Етьєн Ленуар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Етьєн Ленуар
Jean Joseph Étienne Lenoir
Etienne Lenoir 1822-1900.jpg
Етьєн Ленуар
Народився 12 січня 1822(1822-01-12)[1]
Мюссі-ла-Віль, провінція Люксембург, Бельгія
Помер 4 серпня 1900(1900-08-04)[1] (78 років)
Ла-Варенн-Сент-Ілер, район в Сен-Мор-де-Фоссе біля Парижа, Франція
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of France.svg Франція
Flag of Belgium.svg Бельгія
Flag of Luxembourg.svg Люксембург
Місце проживання Бельгія, Франція
Діяльність винахідник, інженер
Відомий завдяки винахідник
Відомий завдяки: Двигун внутрішнього згоряння
Нагороди

Жан Жозеф Етьєн Ленуар (фр. Jean Joseph Étienne Lenoir; 12 січня 1822, Мюссі-ла-Віль, провінція Люксембург, Бельгія, з 1839 року входить до Бельгії — 4 серпня 1900, Ла-Варенн-Сент-Ілер, район в Сен-Мор-де-Фоссе біля Парижа, Франція) — французький винахідник (80 патентів) та підприємець. Ленуар був відзначений Орденом Почесного легіону й одержав французьке громадянство.

Двигун Ленуара[ред. | ред. код]

У 1859 році Ленуар винайшов газовий двигун, відомий зараз як двигун Ленуара. Двигун було продемонстровано 23 січня 1860 року у присутності близько 20 осіб. 1863 року Ленуар сконструював автомобіль на газовому моторі, 1866 року він сконструював моторний човен. Авто Ленуара проїхало 9-и кілометрову трасу з Парижа до Жонвіль-ле-Пон за 3 години. Загалом було зібрано близько 400 моторів Ленуара.

Двотактний газовий двигун був менш громіздким і важким у порівнянні з паровими, простішим в управлінні, при запуску не вимагав тривалої підготовки (розігрівання котла), а в стаціонарному режимі працював повністю автоматично, тоді як для роботи парової машини потрібна постійна участь кочегара. З цих причин газовий двигун відразу привернув до себе увагу споживачів.

Проте після появи у продажу чотиритактного двигуна внутрішнього згоряння конструкції Ніколауса Отто (принцип дії якого широко використовується і сьогодні), двигун Ленуара швидко втрачає свої позиції на ринку, і, зрештою, витісняється двигуном Отто.

Газовий двотактовий мотор Ленуара, 1861

Двигун Ленуара значно поступався конкуренту в термічному ККД, крім того, порівняно з іншими поршневими двигунами внутрішнього згоряння у нього була вкрай низька потужність, що знімається з одиниці робочого об'єму циліндра. Двигун з 18-літровим циліндром розвивав потужність всього 2 кінські сили. Ці недоліки були спричинені відсутністю в двигуні Ленуара стиску паливної суміші перед запалюванням. Рівний за потужністю двигун Отто (в циклі якого був передбачений спеціальний такт стиснення) важив у кілька разів менше, і був набагато компактнішим.

Навіть очевидні переваги двигуна Ленуара — відносно малий шум (внаслідок вихлопу практично при атмосферному тиску), і низький рівень вібрацій (внаслідок рівномірнішого розподілу робочих ходів за циклом), не допомогли йому витримати конкуренцію.

У технічній термодинаміці робочий процес двигуна Ленуара описується циклом Ленуара.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]