Жигарев Василь Якович
Жигарев Василь Якович | |
---|---|
![]() | |
Міський голова Москви | |
1795 — 1798 | |
Монарх | Катерина ІІ (1795), Павло І (1796-1798) |
Попередник | Долгов Афанасій Іванович |
Наступник | Ємельянов Володимир Єгорович |
Народився | 10 квітня, 1741 |
Помер | 21 жовтня, 1802 |
Підданство | Російська імперія |
Батько | Яків Жигарев |
Діти | не було |
Брати | Гаврило Жигарев |
Професія | купець першої гільдії |
Жигарев Василь Якович (рос. Жигарев Василий Яковлевич; 10 квітня 1741 — 21 жовтня 1802, Москва) — п'ятий міський голова Москви (1795-1798), купець першої гільдії, іменитий громадянин (1788), надворний радник (1801)[1][2]
Василь Жигарев (інколи — Жигирів)[3] перейшов у московське купецтво у 1763 році з міста Кадом разом з братом Гаврилою. Брати походили з роду купців-старообрядців[4][5]. Займався торгівлею чаями. Брати Жигареви мали великий успіх у закордонній торгівлі. Вже маючи великий капітал у 1778 поступив на державну службу купчиною у Сибірському приказі (1786—1789)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/95/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8C_%D0%A3%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B0%D1%85_1881_%D0%9D%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D1%91%D0%BD%D0%BE%D0%B2.jpeg/220px-%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8C_%D0%A3%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%B0%D1%85_1881_%D0%9D%D0%B0%D0%B9%D0%B4%D1%91%D0%BD%D0%BE%D0%B2.jpeg)
Протягом 1786—1789 — служив засідателем Совісного суду. Станом на 1791 рік — найзаможніший московський купець, починає активно займатись благодійництвом і замовлює за свої кошти проект нової Церкви Святого Мартина Сповідника відомому архітектору Родіона Казакову, будівництво розпочалось наступного року, а завершилось вже після смерті Василя Жигарева у 1806. У листопаді 1791 на кошти Жигарева поруч з церквою зведено будівлю приватного народного училища.[6] Протягом 1791—1796 фінансує будівництво церкви Успіння Пресвятої Богородиці на Могільці. Придбає садибу для особистого використання за адресою Велика Олексіївська, № 29 і замовляє відомому архітектору Родіону Казакову її перебудову з урочистим класичним фасадом, трикутним фронтоном та портиком коринфського ордеру, перебудова триває 4 роки. Садиба Жигарева стане відомою пам'яткою архітектури Москви. 1795 року обраний міським головою Москви (голови виконавчого органу міської управи) строком на три роки.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/94/%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B0%2C_%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0_%D0%90._%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8B%D0%BD%D0%B0%2C_29_%283%29.jpg/220px-%D0%9C%D0%BE%D1%81%D0%BA%D0%B2%D0%B0%2C_%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D0%B0_%D0%90._%D0%A1%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8B%D0%BD%D0%B0%2C_29_%283%29.jpg)
На початку своєї каденції в якості міського голови Москви Василь Жигарев головував у 1795 році над складанням ревізьких казок 5-ї ревізії містом Москвою. Одночасно головував над процесом щодо виділення 3 тисяч рублів на допомогу вигнаним з Франції духовним особам. Купецька спілка намагалась обмежити грошові побори і у березні 1795 виділила міському голові з громадських доходів не більше ніж 30000 рублів щороку, над якими міський голова міг розпоряджатися на свій розсуд.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d2/Triumfalna_arka_1797_moskva.jpg/220px-Triumfalna_arka_1797_moskva.jpg)
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b8/Coronation_of_Paul_I_by_M.F.Kvadal_%281799%2C_Saratov_museum%29.jpg/220px-Coronation_of_Paul_I_by_M.F.Kvadal_%281799%2C_Saratov_museum%29.jpg)
Внаслідок сходження на престол імператора Павла І у листопаді 1796 Василь Жигарев присвятив значну частину своєї подальшої каденції організації коронації в Москві. Для коронації Василь Жигарев побудував дерев'яну тріумфальну браму в Москві та займався придбанням подарунків для імператриці Марією Федорівною. Наприкінці коронації у 1797 році Василь Жигарев очолив депутацію московських купців і був прийнятий у Гранітній палаті імператором Павлом І. В червні 1797 імператор дозволив Жигареву побудувати міські казарми і таким чином звільнити містян від примусового квартирування військових в їх оселях[7]. Склав повноваження міського голови Москви 1798 року.
Помер 21 жовтня, 1802 року. Похований на стародавньому московському некрополі Спасо-Андроніковського монастиря, могилу прикрашав пам'ятник у стилі класицизму з барельєфним портретом Василя Жигарева[8]. Пам'ятник було згодом перенесено в Старий Донський цвинтар. Оскільки у Жигарева Василя Яковича не було своєї сім'ї, родовими спадкоємцями стали діти його рідного брата Гаврила — Жигарев Василь Гаврилович та Невежина (Жигарева) Степаніда Гаврилівна.
- ↑ Жигарев Василий Яковлевич (10 апреля 1741–21 октября 1802). prorossiu.ru (російською) . Архів оригіналу за 21 листопада 2019.
- ↑ Подворье Патриарха Московского и всея Руси храмов Андроникова монастыря города Москвы. spaso-andronikovmon.ru (російською) . Архів оригіналу за 23 червня 2021.
- ↑ Москва и москвичи Материалы для справочника. www.proza.ru (російською) . Архів оригіналу за 15 жовтня 2019.
- ↑ Экскурсия «Старообрядческая Москва. Алексеевская слобода». www.newacropol.ru (російською) . Архів оригіналу за 10 листопада 2019.
- ↑ РАСКОЛЬНИЧЬИ БУНТЫ (1668-1774). ierusalem.ru (російською) . Архів оригіналу за 22 лютого 2017.
- ↑ Прогулки по Москве. Таганка. 2013 г. www.l-garden.ru (російською) . Архів оригіналу за 18 жовтня 2019.
- ↑ МОСКОВСКИЕ ГОРОДСКИЕ ГОЛОВЫ. liveinternet.ru/users/larissa1425 (російською) .
- ↑ Спасо-Андроников монастырь. Некрополь. Часть 4. vladimirdar.livejournal.com (російською) . Архів оригіналу за 15 жовтня 2019.
- Великие чудодейственные места России. Белоусова Ольга Викторовна, шимкович Светлана Анатольевна. — М.: ЭКсмо, 2014. — 276 с. : ил. — (Подарочные издания. Турищм. ISBN 978-5-699-67577-7
- Историческія свѣдѣнія и церкви Усенія Пр. Богородины, что на могильцах. Ф. М. Ловцов. — Типография Г.Лисснера и А.Гешеля. Москва. 1899.