Жовтець карпатський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жовтець карпатський
Жовтець карпатський.JPG
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина: Жовтецеві (Ranunculoideae)
Триба: Ranunculeae
Рід: Жовтець (Ranunculus)
Вид: Жовтець карпатський
Біноміальна назва
Ranunculus carpaticus
Herbich, 1836
Посилання
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Ranunculus carpaticus
IPNI: 712424-1
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 286880
The Plant List: kew-2523556

Жовтець карпатський (Ranunculus carpaticus) — отруйна багаторічна рослина з роду Жовтець (Ranunculus) родини жовтцевих (Ranunculaceae), південно-карпатський ендемік[1].

Опис[ред. | ред. код]

Багаторічник з типовим гладким горизонтальним кореневищем, доволі крихким і ламким. Стебла завдовжки 20-50 см, прямостоячі, прості або слабко розгалужені. Має чергове листкорозміщення. Базальні листки мають довгі черешки. Квітки доволі великі (діаметром 3-4,5 см), жовті, правильні, п'ятичленні. Плід — багатогорішок.

Поширення та екологія[ред. | ред. код]

Жовтець карпатський поширений в Україні та Румунії, також відоме одне ізольоване місцезнаходження у Словаччині (близько села Збой). Рідкісний вид трав'яного покриву лісових фітоценозів Карпатських гір. Є характерним для букових та ялинових лісів на висотах близько 1000 м н.р.м. Найчастіше зростає на лісових галявинах. Потребує вологих ґрунтів з великою кількістю гумуса. Життєва форма за Раункієром — гемікриптофіт.

Охорона[ред. | ред. код]

Вид занесено до Червоної книги Словаччини. В Україні підлягає регіональній охороні на території Чернівецької області[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://infotour.in.ua/stojko_sr.htm
  2. Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укладачі: докт. біол. наук, проф. Т. Л. Андрієнко, канд. біол. наук М. М. Перегрим. — Київ: Альтерпрес, 2012. — 148 с.

Посилання[ред. | ред. код]