Жозеф Шинар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жозеф Шинар
Joseph Chinard
Худ. Жан-Франсуа Суарон. «Портрет Жозефа Шинара»
При народженні Joseph Chinard
Народження 12 лютого 1756(1756-02-12)
Ліон
Смерть 20 липня 1813(1813-07-20) (57 років)
  Ліон
Поховання цвинтар Луассаd[1]
Національність француз
Країна Франція Франція
Жанр скульптура
Навчання Королівська школа малюнку (Ліон), стажування в майстерні Бартелемі Блеза і у Римі
Діяльність скульптор
Напрямок класицизм і ампір
Роки творчості 1784—1812
Покровитель військова аристократія Наполеона
Відомі учні Jean-Baptiste Viettyd, Jean-Baptiste Binond, Denis Foyatierd, Jean-François Legendre-Hérald, Joseph Charles Marind і Clémence Sophie de Sermézyd
Член Ліонська академія наук, красного письменства і мистецтвd (1813)[1]
Твори алегоричні і декоративні скульптури, портети-погруддя
У шлюбі з Antoinette Perretd[1] і Marie Berthaudd[1]
Роботи в колекції Національний музей Швеції, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Ґетті, Національна галерея мистецтв, Національна галерея Канади, Колекція Фріка[2], Музей Кон'як-Жеd, Ліонський музей красних мистецтв, Карнавале, Національний музей у Варшаві і Музей витончених мистецтв Парижаd
Автограф
CMNS: Жозеф Шинар у Вікісховищі

Жозе́ф Шина́р (фр. Joseph Chinard; 12 лютого 1756, Ліон — 20 липня, 1813, Ліон) — французький скульптор і викладач.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в місті Ліон. Художню освіту почав опановувати в Королівській школі малюнку в Ліоні як художник, його викладач в школі Донат Нонотт (1708—1785). Перейшов у майстерню скульптора Бертелемі Блеза (1738—1819).

Італійський період[ред. | ред. код]

Виявив неабиякі здібності, чим привернув увагу місцевих меценатів. Йому надали стипендію для стажування в Римі, де Жозеф Шинар працював у період 1784—1787 років. У Римі виконав декілька копій античних скульптур. За авторський варіант скульптури « Персей рятує Андромеду» отримав 1786 року перший приз від римської Академії Святого Луки.

Ув'язнення в Римі за революційні прагнення[ред. | ред. код]

Схвально сприйняв події французької революції 1789—1793 років і виконав під їх впливом скульптуру абсолютно нового сюжету для консервативного Риму — «Якобинець». Був покараний в Папській державі за революційні прагнення і запроторений до тюрми на шість місяців. Відбув у Ліон по звільненню.

У Ліоні доби революції[ред. | ред. код]

У Ліоні доби революції став на бік революційного уряду і виконав велетенську скульптуру «Алегорія Свободи» за замовою муніципального уряду — до революційного «Свята Федерації». Брав участь як декоратор у інших революційних святах.

Нове ув'язнення в Римі[ред. | ред. код]

1791 року знову прибув у Рим, де створив алегоричну скульптуру в стилі революційний класицизм — «Здоровий глузд нищить забобони». Знову покараний ув'язненням за наказом папи римського в підвалини замка Св. Ангела, виключений зі списків римської Академії Святого Луки, по звільненню — висланий до Франції.

Праця у Франції. Останні роки[ред. | ред. код]

Працював у місті Діжон. Після контрреволюційного перевороту генерала Наполеона — Жозеф Шинар перейшов на його бік. З 1800 року — член Художньої академії Ліона.

За часів наполеонівської імперії працював у містах Ліон, Бордо, Марсель, Париж. За років військового захоплення Риму наполеонівською армією знову відвідав Рим. З січня 1807 року — викладач в Ліонській школі малюнка, активно працює скульптором-портретистом нової наполенівської аристократії і родини імператора Наполеона І Бонапарта.

Помер в місті Ліон у липні 1813 року.

Після відновлення у Франції монархії частина творів скульптора знищена.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

«Венера і Еней», 1792, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес.
  • «Персей і Андромеда», теракота[3]
  • «Якобінець»
  • «Алегорія Свободи» для міста «Ліон», 1790[3]
  • «Алегорія Здорового глузду, що нищить забобони», 1791[3]
  • «Венера і Еней», 1792, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес.
  • «Погруддя невідомої пані», Лувр, Париж
  • «Андромеда», 1800
  • «Діана», 1800[3]
  • «Богиня юності Геба», 1802[3]
  • «Погруддя мадам Рекам'є», 1805 (?), Київ
  • «Амур і Психея»
  • «Мадам де Веніньяк у образі богині Діани», Лувр, Париж
  • «Алегорія Юстиції», 1800[3]
  • принц «Евген Богарне», погруддя, 1806[3]
  • префект «Пошоль»
  • «Жозефіна Богарне», 1808, 1-а дружина Наполеон[3]
  • наполеонівський генерал «Луї Шарль Антуан Дезе», 1808
  • наполеонівський генерал «Шарль Віктор Леклерк»,[3] 1808[3]
  • наполеонівський генерал «Жан Батіст Червоні[fr]», 1812[3]
  • «Алегорія Миру»

Галерея вибраних творів[ред. | ред. код]

Ліонський музей красних мистецтв

«Персей рятує Андромеду», 1791, Ліонський музей красних мистецтв

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Saint-Pierre D. Dictionnaire historique des Académiciens de Lyon: 1700-2016 — Lyon: Académie des sciences, belles-lettres et arts de Lyon, 2017. — P. 1369. — ISBN 978-2-9559433-0-4
  2. ↑ https://collections.frick.org/people/472/joseph-chinard/objects
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2014. Процитовано 18 травня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Mémoires de La Société littéraire de Lyon, 1891 (en francés)
  • Lyon-Revue littéraire, historique et archéologique, 1880 (en francés)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жозеф Шинар

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жозеф_Шинар&oldid=37372940