Жук тепличний
| Жук тепличний Період існування: Зараз
| |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Членистоногі (Arthropoda) |
| Клас: | Комахи (Insecta) |
| Ряд: | Прямокрилі (Orthoptera) |
| Родина: | Рафідофориди (Rhaphidophoridae) |
| Рід: | Tachycines Adelung, 1902 |
 Вікісховище: Diestrammena asynamora
| |
Жук тепличний (Diestrammena asynamora) — синантропний вид комах із ряду прямокрилих. Науково описано з Palm House в Санкт-Петербурзі.
Забарвлення світло-коричневе з більш темними плямами і смугами. Довжина тіла самців до 17 мм, самок до 19 мм, вусиків самців 75 мм і самок 80 мм[1]. Задні лапи сягають понад 20 мм[2] і дозволяють стрибати в довжину на великі відстані. У самця немає крил. Самки мають масивний довгий яйцеклад.
Ймовірно, походить зі східної Азії[3] (з південного Китаю[1]), де мешкає на полях і лугах. Жука завезли в Європу і Північну Америку. Також зустрічається в Польщі, його присутність була зареєстрована в багатьох містах по всій країні[4]. Він оселився в теплицях і не зустрічається поза цими приміщеннями[3], що відображено в його назві. У теплих регіонах його можна знайти в зоопарках, квартирах і гаражах[1]. В оранжереї ботанічного саду у Вроцлаві виявлено популяцію, яка оцінюється в 2000 особин[5].
Жуки — нічні комахи. Днями ховаються під листям, у щілинах стін, часто біля труб опалення. Спочатку їх вважали оранжерейними шкідниками, але пізніше з'ясувалося, що вони харчуються в основному дрібними комахами (зокрема, попелицею[2]), багатоніжками та слимаками. При нестачі тваринної їжі або води вживають і рослинну їжу.
Яйця самка відкладає в землю, протягом кількох місяців їх кількість може сягати кілька сотень. В опалювальних теплицях личинки з'являються через 3–4 місяці, а їх подальший розвиток триває до 7 місяців[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Jerzy Pawłowski. Księga gatunków obcych inwazyjnych w faunie Polski. Wyd. internetowe. Instytut Ochrony Przyrody PAN w Krakowie. Процитовано 27 серпня 2010.
- ↑ а б в г Henryk Sandner: Owady. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1990. ISBN 83-01-08369-7.
- ↑ а б в Ursula Stichmann-Marny, Erich Kretzschmar: Przewodnik : rośliny i zwierzęta. Warszawa: Multico, 2006. ISBN 83-7073-429-4.
- ↑ а б Władysław Bazyluk, Anna Liana: Prostoskrzydłe - Orthoptera. Warszawa: Muzeum i Instytut Zoologii PAN, 2000, seria: Katalog Fauny Polski cz. 17, z. 2. ISBN 83-85192-94-8.
- ↑ а б Władysław Strojny: Nasze zwierzęta. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Rolnicze i Leśne, 1981. ISBN 83-09-00045-6.
- ↑ Eades, D.C.; D. Otte; M.M. Cigliano & H. Braun. Orthoptera Species File Online (англ.). Процитовано 26 серпня 2010.
|