Завойовник (фільм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Завойовник (1956)
англ. The Conqueror
Жанр пригодницький фільм[1][2] і біографічний фільм
Режисер Дік Павелл
Продюсер
Сценарист Оскар Міллард
У головних
ролях
Оператор Джозеф Лашелл
Композитор Віктор Янг
Монтаж Стюарт Гілмор
Кінокомпанія RKO Radio Pictures
Дистриб'ютор RKO Radio Pictures
Тривалість 111 хвилин
Мова Англійська
Країна США
Дата виходу
Кошторис $6 мільйонів[4]
Касові збори 9 000 000 $
IMDb ID 0049092

Завойовник (англ. The Conqueror) — епічний фільм американського режисера Діка Павелла та сценариста Оскара Мілларда. Фільм знятий за технологією CinemaScope. Джон Вейн зіграв головну роль монгольського завойовника Чингісхана. Крім нього, у фільмі знімались Сьюзен Гейворд, Агнес Мургед та Педро Армендаріс. Продюсер фільму відомий підприємець Говардом Г'юз. Більша частнеа фільму була знята біля Сент-Джорджа, штат Юта.

Незважаючи на відомий акторський склад та успіх у бокс-офісі, критики рознесли стрічку. Фільм часто називають одним з найгірших фільмів 1950-х та одним з найгірших фільмів усіх часів.[5] Вейн, який був на піку своєї кар'єри, бажав отримати головну роль після прочитання сценарію. Як вважається, він не підходив на роль Темуджина.[6] В результаті, Вейна посмертно став «лауреатом» премії «Золота Індичка» за його роль у фільмі.

Сюжет[ред. | ред. код]

Монгольський вождь Темуджин (пізніше відомий як Чингісхан) закохується у Борте, дочку татарського вождя, та викрадає її, спричиняючи цими діями війну. Однак Борте не любить Темуджина. Її звільнюють, а Темуджина захоплюють у полон. Пізніше, Борте все ж закохується у монгола, та допомагає йому втекти. Темуджін підозрює, що його зрадив хтось з монголів. Він збирається знайти зрадника та перемогти татар…

У ролях[ред. | ред. код]

Зйомки[ред. | ред. код]

Частина фільму була знята в штаті Юта у таких локаціях як Сноу Каньйон, Долина Уорнер, Пайн-Веллі, Лідс та Гаррісбург. Вуличні сцени були зняті біля Сент-Джордж, штат Юта, що знаходиться за 220 км від Невадського випробувального полігону. У 1953 році, на полігоні відбулось 11 наземних випробувань ядерної зброї. Актори та знімальна група провели багато важких тижнів на майданчику, а продюсер Говард Г'юз пізніше відправив 60 тонн ютського бруду до Голлівуду, щоб відповідати місцевості штату та надати реалізму для перезйомок у студії. У знімальній групі фільму знали про ядерні випробування[7] але федеральний уряд запевнив, що випробування не становлять небезпеки для здоров'я будь-кого.[8]

Тим не менш, режисер Павелл помер від раку у січні 1963 року, через сім років після виходу фільму. У Педро Армендаріса діагностували рак нирок в 1960 році. У червні 1963 року, після зйомок у фільмі «З Росії з любов'ю» він скоротив собі віку через нестерпний біль. Вейн, Гейворд та Мурхед померли від раку в 1970-х. Гойт помер від раку легенів у 1991 році. Вторинна причина смерті Лі Ван Кліфа була зазначена як рак горла. Деякі скептики вказують на інші фактори, такі як широке вживання тютюну. Зокрема це стосується Вейна та Мурхед, бо вони багато палили. Сам Джон Вейн вважав, що його рак шлунка був наслідком звички палити до шости пачок сигарет на день.[9]

Акторський склад та знімальна група налічували 220 осіб. До кінця 1980 року, як з'ясував журнал People, 91 з них захворіли на певну форму раку, а 46 померли від цієї хвороби. Кілька родичів Вейна та Гейворд, які відвідали зйомки, також захворіли на рак. У Майкла Вейна розвинувся рак шкіри, у його брата Патріка було видалено доброякісну пухлину з грудної клітини, а у сина Гейворд, Тіма Баркера, було видалено доброякісну пухлину з рота.[8][10]

Як відомо, Г'юз почував себе винним у своїх рішеннях щодо виробництва фільму,[7] та особливо за рішення знімати фільм на небезпечній ділянці. Він викупив кожну копію фільму за 12 мільйонів доларів та довгі роки не випускав його у прокат, допоки Universal Pictures не придбали фільм прямо у маєтку Г'юза у 1979 році.[11][12] «Завойовник» та із «Крижана станція Зебра»[13] були тими фільмами, котрі Г'юз нескінченно дивився протягом останніх років свого життя.[14]

Доктор Роберт Пендлтон, у той час професор біології в Університеті штату Юта, заявив у 1980 році: "За таких показників цей випадок може кваліфікуватися як епідемія. Зв'язок між радіоактивними викидами та раком було практично неможливо довести, коли були окремі випадкі. Але в групі такого розміру, коли ви маєте 91 випадок захворювання на рак, я вважаю, що це має бути розглянуто в суді". Кілька членів знімальної групи, а також родичі загиблих вважали, що уряд знав більше про небезпеку в цьому районі, ніж було поінформовано населення.[8][15]

Оскільки в складі знімальної групи налічувалося близько 220 осіб, а потенційна кількість випадків раку могла би бути значно більшою, то існують суперечки щодо того, чи справді захворюванність можна пояснити радіацією з полігону.[16][17] За статистикою шанси на розвиток раку у чоловіків у США складають 43 %, а шанс померти від нього — 23 % (трохи нижчий у жінок відповідно на 38 % та 19 %).[18] Ця статистика не включає в себе корінних американців з плем'я Паюти, багато з яких також померли від раку.[19]

Реліз[ред. | ред. код]

«Завойовника» було перемонтовано, для того, щоб отримати відовідний прокатний рейтинг.[20] Прем'єра фільму відбулася 2 лютого 1956 року в Лондоні до прем'єри у Лос-Анджелесі 22 лютого. Прем'єра у кінотеатрах відбулась 28 березня.

Після того, як Universal придбала права на фільм у 1979 році,[11] студія випустила фільм на DVD у рамках своєї серії Vault 12 червня 2012 року.

Фільм занесений до книги засновника премії «Золота Малина» Джона Вілсона «Офіційний збірник фільмів Золотої Малини» як один зі 100 найприємніших поганих фільмів, що були зняті.[21]

Бокс-офіс[ред. | ред. код]

Фільм став одинадцятим найуспішнішим фільмом у північноамериканському прокаті в 1956 році, заробивши 4,5 мільйона доларів.[22]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ http://www.imdb.com/title/tt0049092/
  2. ↑ http://www.filmaffinity.com/en/film688461.html
  3. ↑ а б The Conqueror на сайті American Film Institute Catalog[en] (англ.)
  4. ↑ Scheuer, Philip K. (21 листопада 1955). Drama: Indie Setups Announced by Cummings, Chandler; Hello, Barry Fitzgerald. Los Angeles Times. с. 41.
  5. ↑ Francaviglia, Richard V.; Rosenstone, Robert A. (2007). Lights, Camera, History: Portraying the Past in Film. Texas A&M University Press. с. 55. ISBN 1-58544-580-0.
  6. ↑ Monush, Barry (2003). Screen World Presents the Encyclopedia of Hollywood Film Actors: From the Silent Era to 1965. Hal Leonard Corporation. с. 773. ISBN 1-55783-551-9.
  7. ↑ а б Adams, Cecil (October 26, 1984). «Did John Wayne die of cancer caused by a radioactive movie set?» [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]. Retrieved on September 13, 2010.
  8. ↑ а б в Jackovich, Karen G.; Sennet, Mark (10 листопада 1980). The Children of John Wayne, Susan Hayward and Dick Powell Fear That Fallout Killed Their Parents. People. Архів оригіналу за 11 лютого 2009. Процитовано 22 березня 2009.
  9. ↑ Bacon, James (June 27, 1978). «John Wayne: The Last Cowboy» [Архівовано 12 травня 2015 у Wayback Machine.]. Us Magazine, June 27, 1978.
  10. ↑ Fuller, John G. (1984). The Day We Bombed Utah. New York: Dutton Books. ISBN 0-453-00457-1.
  11. ↑ а б «In 1974, Daily Variety announced that Paramount Pictures was re-releasing the film, but in April 1979, Hollywood Reporter stated that Universal had acquired the rights and that at the time of the purchase, the picture had not been screened publicly for twenty-one years.» — Turner Classic Movies. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 26 серпня 2020.
  12. ↑ Rabin, Nathan (2010). My Year of Flops. Scribner. ISBN 1-4391-5312-4.
  13. ↑ Brown, Peter Harry; Broeske, Pat H. (2004). Howard Hughes: The Untold Story. Da Capo Press. с. 349. ISBN 0-306-81392-0.
  14. ↑ Porter, Darwin (2005). Howard Hughes: Hell's Angel. Blood Moon Productions, Ltd. с. 442. ISBN 0-9748118-1-5.
  15. ↑ Olson, James (2002). Bathsheba's Breast: Women, Cancer and History. Baltimore, Maryland: Johns Hopkins University Press. ISBN 0-8018-6936-6.
  16. ↑ Esson, Dylan J. Did 'Dirty Harry' Kill John Wayne? Media Sensationalism and the Filming of The Conqueror. Utah Historical Quarterly. № Summer 2003. с. 250—65.[недоступне посилання]
  17. ↑ Was The Movie The Conqueror Really Cursed? A Look At Radiation Paranoia – Interscan Corporation. Gasdetection.com. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 3 серпня 2017.
  18. ↑ Lifetime Risk of Developing or Dying From Cancer. American Cancer Society. Архів оригіналу за 25 листопада 2016. Процитовано 3 серпня 2017.
  19. ↑ A Short History Of Nuclear Folly, by Rudolph Herzog — Melville House (April 30, 2013)
  20. ↑ THE CONQUEROR (A) (CUT). British Board of Film Classification. 19 січня 1956. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 1 січня 2016.
  21. ↑ Wilson, John (2005). The Official Razzie Movie Guide: Enjoying the Best of Hollywood's Worst. Grand Central Publishing. ISBN 0-446-69334-0.
  22. ↑ 'The Top Box-Office Hits of 1956', Variety Weekly, January 2, 1957

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Завойовник_(фільм)&oldid=41067488