Задорожна Любов Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Задорожна Любов Василівна
Lyubov Zadorozhnaya 1967.jpg
Загальна інформація
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Народження 3 листопада 1942(1942-11-03) (80 років)
Vysokaja Gorad, Високогорський район, Татарська АРСР, РРФСР, СРСР
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Спорт
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Вид спорту велосипедні гонки
Дисципліна шосейний велоспорт і велотрекові гонки
Участь і здобутки
CMNS: Задорожна Любов Василівна у Вікісховищі
Спортивні медалі
Представник СРСР СРСР
Велосипедний спорт
Чемпіонати світу (шосе)
Срібло Герлен 1967 групова гонка
Срібло Гап 1972 групова гонка
Чемпіонати світу (трек)
Бронза Рокур 1963 Індивідуальна гонка переслідування
Бронза Марсель 1972 Індивідуальна гонка переслідування

Любов Василівна Задорожна (у дівоцтві Рябченко) (3 листопада 1942(1942листопада03), с. Висока Гора, Татарстан) — радянська велогонщиця, майстер спорту міжнародного класу з треку та шосе (обидва – 1968), заслужений майстер спорту СРСР (1975).

Біографія[ред. | ред. код]

Любов Василівна Задорожна народилась 3 листопада 1942 року в с. Висока Гора Татарської АРСР. У 1976 році закінчила Харківський юридичний інститут. Дружина та вихованка Бориса Задорожного.

Спортивні досягнення[ред. | ред. код]

Любов Василівна протягом 15 років входила до складу збірної команди СРСР. У її складі ставала дворазовим срібним призером чемпіонатів світу з велоспорту на шосе (1967, 1972 рр.), дворазовим бронзовим призером чемпіонатів світу з велоспорту на треку (1963, 1972 р.р.)

15-разова чемпіонка СРСР, переможниця III і IV Спартакіади народів СРСР[1], капітан національної збірної команди з велосипедного спорту на шосе (1962—1972 рр.), рекордсменка світу на дистанціях з треку на 3 км та 20 км, рекордсменка СРСР та України. 8-разова чемпіонка ВЦРПС (1971–72). Виступала за команду спортивного товариства «Спартак» (Харків). Перший тренер – В. Привіс.

За спортивні досягнення їй присвоєно звання «Заслужений майстер спорту СРСР», нагороджена Почесною грамотою Президії Верховної Ради України.

Після закінчення виступів з 1961 по 1975 р. — тренер з велоспорту та інструктор збірної команди СРСР, 1975–1982 рр. — заступник директора, 1982–1987 — начальник відділу ДЮСШ спортивного товариства «Спартак», у 1987—2009 рр. — начальник навчального відділу обласного відділення спортивного товариства «Україна», від 2009 — директор СДЮШОР з тенісу (усі — Харків)[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Незабутні, буремні двадцяті….: історія фізкультурно-спортивного товариства «Спартак». Архів оригіналу за 15 серпня 2018. Процитовано 24 вересня 2017. 
  2. Сегодня Любви Васильевне Задорожной 70!. http://www.overtime.kharkov.ua. ОверТайм. Харьковский спортивный портал. Процитовано 19 лютого 2023. 

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Ю.І. Грот. Задорожна Любов Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2010. — Т. 10 : З — Зор. — С. 101(2). — ISBN 978-966-02-5721-4.